Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 травня 2020 р. Справа№200/314/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогродівського Управління соціального захисту населення Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, суд -
09 січня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Новогродівського Управління соціального захисту населення Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Новогродівському управлінні соціального захисту населення Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримувач допомоги на дітей одинокім матерям. Зазначила, що відповідач припинив виплату соціальної допомоги без пояснення своїх дій. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушують її конституційні права.
Позивач у судове засідання не прибула. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Просила суд розглянути справу без її участі.
12.02.2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого зазначено, що 04.11.2019 року позивач звернулася із заявою про призначення допомоги одиноким матерям на наступні 6 місяців. Зазначено, що відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 , комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. На виконання п. 12 Порядку соціальним інспектором управління було здійснено вихід за місцем проживання позивача для підтвердження фактичного місця проживання та залишені повідомлення щодо необхідності терміново звернутися до відповідача з метою проходження фізичної ідентифікації. У зв'язку з тим, що позивач разом із дітьми не проживає у м. Новогродівка, тому не виявилося можливим складання акту обстеження матеріально-побутових умов проживання. У зв'язку з цим позивачу не виплачується допомога на дітей одиноким матерям. Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач та її доньки - є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Донецьк Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.11.2018 року № 1462-647336, № 1462-647333, № 1462-647326.
04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Новогродівського управління соціального захисту населення Донецької області із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, а саме заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допомогу одиноким матерям на двох дітей не отримує.
Зазначене призвело до звернення із позовом до Донецького окружного адміністративного суду.
В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога на дітей одинокім матерям.
Згідно зі ст. 18-1 вказаного закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».
Вказана норма кореспондується із п. 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.
Згідно із п. 36 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини. У разі припинення дії обставин, передбачених абзацами четвертим - десятим і дванадцятим - чотирнадцятим цього пункту, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин. Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування за поданням центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженої особи, визначеної виконавчим органом ради об'єднаної територіальної громади, до органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на отримання допомоги на дітей одиноким матерям відповідачем не заперечується.
Така допомога підлягає виплаті щомісяця як мінімум по місяць досягнення дитиною 18-річного віку, і періодично виплачувалася позивачу на підставі її заяв.
Судом встановлено, що згідно довідки від 05 лютого 2020 року позивачу припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям з 01 листопада 2019 року.
Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 на виконання вказаного Закону, не передбачено такої підстави для відмови в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям, як не підтвердження факту мешкання, як зазначено у відзиві відповідача.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям передбачено статтею 18-2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.
Сторонами не спростовується факт надання позивачем всіх необхідних документів.
Відповідно до приписів статті 18-4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: 1) позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; 2) позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; 3) скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; 4) реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; 5) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; 6) смерті дитини; 7) смерті отримувача допомоги.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: 1) тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; 2) відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; 3) тимчасового працевлаштування дитини.
У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.
Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Умови, на яку посилається відповідач при відмові у призначенні допомоги одинокій матері - незнаходження за адресою реєстрації отримувача допомоги, вказаний вище Закон не містить.
Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям у зв'язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже, позивач має право на отримання державної допомоги одинокій матері. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітніх дітей для їх належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги одинокій матері є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судом було встановлено, що виплата допомоги на дітей одиноким матерям була припинена з 01 листопада 2019 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, в цій частини, шляхом зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на дітей, як одинокій матері з 01 листопада 2019 року.
Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то необхідно зазначити наступне.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць.
За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з відповідача необхідно стягнути його суму, а саме 840,80 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новогродівського Управління соціального захисту населення Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Новогродівського Управління соціального захисту населення Донецької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 допомоги на дітей, як одинокій матері.
Зобов'язати Новогродівське Управління соціального захисту населення Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на дітей, як одинокій матері з 01 листопада 2019 року.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Новогродівського Управління соціального захисту населення Донецької області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Суддя О.О. Галатіна