Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 травня 2020 р. Справа№200/2937/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, суд -
13 березня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 березня 2019 року йому призначено пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що відповідач не врахував до пільгового стажу період роботи за списком № 1 з 06.08.1993 року по 23.12.1999 року. В подальшому позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії відповідно до наявного стажу роботу. Листом № 366(218)/Г-02-01-06 від 25 жовтня 2019 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 366(218)/Т-02-01-06 від 25.10.2019 року.
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі Довідку від 27.08.2019 р. № 675 про заробітну плату для нарахування пенсії за період з 06.08.1993 р. по 23.12.1999р. та зарахувати при розрахунку коефіцієнта по стажу пільговий стаж за списком № 1 з 06.08.1993 р. по 23.12.1999 р. починаючи з 12 березня 2019 р. (з наступного дня після досягнення позивачем 60 років).
Позивач у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини не явки, суд не повідомив.
28 квітня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, зі змісту якого вбачається, що управління не має законних підстав для врахування довідки для підтвердження періоди роботи з 06.08.1993 року по 23.12.1999 року, оскільки довідка підтверджує період роботи саме з 08.10.1997 року по 23.12.1999 року. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, а справу розглянути без його участі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з березня 2019 року, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 .
З позовної заяви вбачається, що 23 квітня 2019 року відповідачем в особистому кабінеті веб-порталу ПФУ викладено протокол з якого встановлено, що спеціальний стаж позивача складає 10 років 7 місяців 7 днів.
18 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою та просив перерахувати пенсію з моменту призначену в бік збільшення спеціального трудового стажу з урахуванням заробітної плати за 1993-1999 роки.
25 жовтня 2019 року листом № 366(218)/Г-02-01-06 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, довідку про заробітну плату № 675 від 27 серпня 2019 року не прийнято до уваги, оскільки довідка видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.
Позивач не погоджуючись із таким рішенням вважаючи його протиправним звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки НОМЕР_4 виданої на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що останній в період з 06.08.1993 по 23.12.1999 працював у відкритому акціонерному товаристві «Макіївський металургійний комбінат».
Судом у даній справі встановлено, що з додатку до заяви, а саме з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії позивачу стало відомо, що період роботи позивача з 06.08.1993 по 23.12.1999 зараховано до загального страхового стажу, проте, не зараховано до пільгового стажу позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що позивач просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та зарахувати позивачу при розрахунку коефіцієнта по стажу пільговий стаж за списком № 1 періоди роботи з 06.08.1993 по 23.12.1999, починаючи з 12 березня 2019 року (з наступного дня після досягнення позивачем 60 років). Проте, для повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29 березня 2019 року та зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 06.08.1993 року по 23.12.1999 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, суд зазначає, що дана вимога, у даному випадку, є передчасною, оскільки судом тільки наразі зобов'язано пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу позивача вищезазначені періоди, тому тільки після зарахування періодів у відповідача виникне право на здійснення перерахунку пенсії. Тому, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що оскільки судом вирішено питання щодо повторного розгляду зави позивача та зарахування відповідних періодів до пільгового стажу, то рішення відповідача від 25 жовтня 2019 року № 366(218)/Г-02-01-06 підлягає скасуванню, оскільки зарахування зазначених періодів вплине на розрахунок коефіцієнту по стажу. Отже, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25 жовтня 2019 року № 366(218)/Г-02-01-06 підлягає задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не в повному обсязі забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 366(218)/Г-02-01-06 від 25 жовтня 2019 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 06 серпня 1993 року по 23 грудня 1999 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019). Даний строк продовжується на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Галатіна