18 травня 2020 року Справа № 160/2354/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 зарахувати до загального трудового стажу роботу на Перевальській районній інформаційно-обчислюваній станції м.Алчевська Луганської області з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року за внесеним записом №№11-17 у її трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06 квітня 1978 року до раніше призначеної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу роботу на Перевальській районній інформаційно-обчислюваній станції м.Алчевська Луганської області з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року за внесеним записом №№11-17 у її трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06 квітня 1978 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відмова в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в Перевальській районній інформаційно-обчислювальній станції м.Алчевська Луганської області з 24.10.1983р. по 03.09.1997р. є помилковою, незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на перерахунок і виплату пенсії в збільшених розмірах.
Ухвалою суду від 03.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
31.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при розрахунку загального страхового стажу, періоди роботи в Перевальській районній інформаційно-обчислювальній станції м.Алчевська Луганської області з 24.10.1983р. по 03.09.1997р. (записи в трудовій книжці 11-17), не зараховані, оскільки на печатці підприємства відсутній код ОКПОУ.
Станом на 18.05.2020р. до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , наявні наступні записи в Перевальській районній інформаційно-обчислювальній станції (мовою оригіналу):
- «запись №11 - 24.10.1983. Принята инженером цеха счетно-информационных и счетно-клавишных машин временно. Пр.№48/к от 24.10.1983;
- запись №12 - 31.07.1984. Переведена инженером цеха счетно-информационных и счетно-клавишных машин постоянно. Пр. №42/к от 31.07.1984;
- запись №13 - 01.05.1987. Цех счетно-информационных и счетно-клавишных машин переименован в цех эксплуатации вычислительных, перфорационных и клавишных машин. Пр. №10/к от 30.04.1987;
- запись №14 - 01.10.1987. Перевальськая РИВС реорганизована в Коммунарский городской отдел статистики Ворошиловоградского областного управления статистики. Приказ Госкомстата УССР №10 от 18.09.1987;
- запись №15 - 01.10.1987. Переведена на должность инженера бюро эксплуатации и технического обслуживания средств вычислительной техники. Приказ №22-к от 30.09.1987;
- запись №16 - 01.07.1988. В связи с переходом на новые условия оплаты труда переведена на должность инженера того же бюро по результатам аттестации. Приказ №15/к от 01.07.1988;
- запись №17 - 03.09.1997. Уволена по сокращению численности по п.1 ст.40 КЗОТ Украины. Приказ №20 от 03.09.1997.
24.07.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком.
Згідно відомостей з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії, рішенням 045650004558 про призначення пенсії ОСОБА_1 призначена пенсія за віком (шифр 101, умови призначення - ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») з 24.07.2019р.
При цьому страховий стаж визначений на рівні 26 років 10 місяців 27 дні. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності (322 місяці / 100 *12) *1) - 0,26833.
Листом від 03.10.2019р. вих.№7183/Б-09 наданого на звернення від 25.09.2019р. з питань розрахунку пенсії, сервісним центром Новокодацького відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача про те, що при розрахунку загального стажу, на підставі наданої трудової книжки, не зараховано період роботи в «Перевальская районная информационно - вычислительная станция» з 24.10.1983 по 03.09.1997 (запис у трудовій книжці за №№11-17) оскільки на печатці підприємства відсутній код ОКПОУ.
Не погоджуючись із незарахування до загального трудового - страхового стажу 13 років 10 місяців 21 день, що відобразилось на загальній сумі нарахованої пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закону №1058-IV).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі ч.1 ст.44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон №1788-XII гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У відповідності пункту 2.2. до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі Інструкція № 162), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Пунктом 2.3. Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1. Інструкції № 162).
Адміністрація зобов'язана видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (п. 4.1. Інструкції № 162).
У відповідності з пунктом 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі - Інструкція №58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідач відмовив, при розрахунку загального стажу, у зарахуванні періодів роботи з 24.10.1983 по 03.09.1997 (запис у трудовій книжці за №№11-17) оскільки на печатці підприємства відсутній код ОКПОУ.
Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/72028704) та у справі №813/782/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/74671222) від 13 червня 2018 року.
Також, на думку суду, та обставина, що на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено періоди роботи позивача з 24.10.1983 по 03.09.1997 роки.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно позовних вимог позивача він просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян Новокодацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 зарахувати до загального трудового стажу роботу на Перевальській районній інформаційно-обчислюваній станції м.Алчевська Луганської області з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року за внесеним записом №№11-17 у її трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06 квітня 1978 року до раніше призначеної пенсії.
Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою в зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 рокупри розрахунку загального страхового стажу, на підставі наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06 квітня 1978 року, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.
Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову в зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року при розрахунку загального страхового стажу, на підставі наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 , а також зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 періоди роботи з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року.
Разом з тим, враховуючи встановлені обставини протиправності не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року до загального страхового стажу, задоволенню підлягають також позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу роботу на Перевальській районній інформаційно-обчислюваній станції м.Алчевська Луганської області з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року за внесеним записом №№11-17 у її трудову книжку серії БТ №2871758 від 06 квітня 1978 року.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Також, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В підтвердження понесених витрат позивачем до позову надана квитанція №700135 від 24.02.2020р. адвоката Коськовецького В.Ш. про сплату 500,00 грн. за підготовку позовної заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи ненадання суду відомостей про час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (за підготовку позовної заяви ОСОБА_1 ), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку п.5 ст.134 КАС України в розмірі 500,00 грн., суд вважає необґрунтованою суму витрат у розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову в зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року при розрахунку загального страхового стажу, на підставі наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06 квітня 1978 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати в загальний страховий стаж ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) із зарахуванням до загального трудового стажу роботу на Перевальській районній інформаційно-обчислюваній станції м.Алчевська Луганської області з 24 жовтня 1983 року по 03 вересня 1997 року за внесеним записом №№11-17 у її трудову книжку серії БТ №2871758 від 06 квітня 1978 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко