ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" травня 2020 р. справа № 300/495/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій., -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 02.03.2020 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому пенсії, із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати відповідача провести перерахунок йому пенсії з 19.11.2019 та здійснювати виплату пенсійного забезпечення без обмеження максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в листопаді 2019 року він був звільнений з посади прокурора з військової служби в запас за станом здоров'я, після чого звернувся до органу Пенсійного фонду за призначенням йому пенсії по інвалідності. На даний час отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", але виплата призначеної йому пенсії здійснюється в сумі обмеженій розміром десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Згідно з протоколом від 06.02.2020, за пенсійною справою №0901006943 (Міноборони) позивачу з 19.11.2019 призначено пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". До його грошового забезпечення для обчислення пенсії входить: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 45%, середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. надбавка за ОВР 70%, премія 40%, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії. Вид підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни групи/при виконанні обов'язків в/с інвалід війни 3 гр., інваліди війни 3 гр./при виконанні обов'язків в/с, непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 П "А" дочка Софія, 20.05.2008, надбавка за проживання в гірській місцевості. Всього призначено: 29739,83 грн. Однак, органом Пенсійного фонду призначено згідно з Законом №2262-XII, 09.04.1992 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: з 19.11.2019 по 31.01.2021 16380,00 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 19.03.2020, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 42-46). У відзиві на позов представник відповідача, зокрема зазначив, що 01.01.2016 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-III, відповідно до якого "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 строк тимчасової дії положення про обмеження розміру пенсії продовжено до 31.12.2017, тобто, законодавець установив обмеження пенсії до кінця 2017 в розмірі 10740 грн. Зазначив, що перерахований з 01.01.2018 на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 (70% від 16815,00 грн.) розмір пенсійної виплати позивача, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Івано-Франківського обласного військового комісаріату з урахуванням всіх надбавок та підвищень обмежувався максимальним розміром пенсії і підвищувався в залежності від показника прожиткового мінімуму у відповідності до Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, як це передбачено ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У листопаді 2019 на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення. Внаслідок такого перерахунку розмір пенсійної виплати позивача збільшився на суму 3418,8 грн. із 15198,73 грн. до 18617,53 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2018 становив 1373 грн., розмір якого з 01.07.2018 підвищився до 1435 грн., а з 01.12.2018 - до 1497 грн. У зв'язку з цим переглядався максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону: з 01.07.2018 із 13730 грн. до 14350 грн., та з 01.12.2018 до 14970 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.07.2019 становив 1564 грн., розмір якого з 01.12.2019 підвищився до 1638 грн. У зв'язку з цим переглядався максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону: з 01.07.2019 із 14970 грн. до 15640 грн., та з 01.12.2019 до 16380 грн. Пенсія позивача, яка призначена з 20.01.2020 становила 29739,83 грн. і з урахуванням вищезазначених законодавчих актів загальна її сума до виплати не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зважав, що законодавче обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірним та відповідає Конституції України.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав позовної заяви, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи без участі представника відповідача на адресу суду не надходило.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши вступне слово позивача, відзив на позовну заяву, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 19.11.2019 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно протоколу за пенсійною справою - 0901006943 (Міноборони) від 06.02.2020, при обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення: посадовий оклад 5730 грн.; оклад за військове зважання 1410 грн.; процентна надбавка за вислугу років 45% - 3213 грн.; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці 20877,39 грн., у т.ч. надбавка за особливо важливі завдання 70%, премія 40%, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії, а всього 31230,39 грн. Підсумок пенсії склав 29739,83 грн., який складається з: основний розмір пенсії 60% - 23422,79 грн., з урахуванням доплати 4684,56 грн., підвищень та надбавок (інвалід війни 3 групи / при виконанні обов'язків в/с 491,40 грн. (ст.7); інвалід війни 3 групи / при виконанні обов'язків в/с 50 грн.); непрацездатна дитина віком до 18 років ст. 16 п "А" дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 819,00 грн.; надбавка за проживання в гірській місцевості 4956,64 грн., однак із урахуванням максимального розміру пенсії кінцева сума склала 16380 грн.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Отже дії пенсійного органу щодо обмеження призначеної позивачу пенсії по інвалідності максимальним розміром є протиправними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року по справі № 522/3093/17, від 12 березня 2019 року по справі № 522/3049/17, які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17 ОСОБА_2 Верховного Суду відзначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила ОСОБА_2 Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ОСОБА_2 Верховного Суду.
На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
Відтак, до задоволення підлягають й позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з виплатою різниці такого перерахунку, за період з моменту її призначення - 19.11.2019 та здійснювати виплату призначеної пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру з урахуванням викладених вище висновків суду.
При цьому суд зазначає, що на інше застосування норм матеріального права, ніж у справі на час прийняття рішення, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
Суд зазначає, що вищезазначене узгоджується з практикою Восьмого апеляційного адміністративного суду зазначеною у додатковій постанові від 25.04.2019 у справі №857/2520/18 та П'ятого апеляційного адміністративного суду зазначеною у постанові від 02.07.2019 у справі №420/1255/19.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що у листопаді 2019 на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення та внаслідок такого перерахунку розмір пенсійної виплати позивача збільшився на суму 3418,8 грн. із 15198,73 грн. до 18617,53 грн., оскільки ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду не звертався та такий суд відносно позивача не виносив жодного рішення.
За таких обставин, враховуючи, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії, із застосуванням обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 19.11.2019 та здійснювати виплату пенсійного забезпечення без обмеження максимального розміру, встановлених для осіб, які втратили працездатність, із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.
Рішення складене в повному обсязі 18 травня 2020 р.