18 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3961/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2019 року №0001573302 про збільшення на 52862,99 грн грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0001583302 про збільшення на 24028,64 грн грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної невиїзної перевірки від 30 серпня 2019 року №17542/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , проведеної Головним управлінням ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), правонаступником якого є відповідач. За висновками акта перевірки ОСОБА_1 допустив порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 1 статті 9, пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 257, частини першої статті 295 Митного кодексу України (далі - МК України), що призвело до заниження митних платежів за митними деклараціями №UА205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року.
Позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони мають бути скасовані як протиправні. З цього приводу вказав, що у Республіці Польща придбав автомобілі Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 та Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 . Їх митне оформлення проводили Приватне підприємство «Респект Брок» та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно. З огляду на це позивач вважає, що були відсутні підстави видавати наказ на проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 , який не відповідав за правильність нарахування митних платежів за митними деклараціями.
По суті витявлених порушень позивач зазначив, що він не оформляв жодних документів на експорт зазначених автомобілів з Литовської Республіки та як покупець автомобілів на рахунок компанії «T&S Mobile» не вносив оплату. Постановами Любомльського районного суду Волинської області у справі №161/1461/18 та №161/1704/18 встановлено факт декларування литовською компанією «T&S Mobile» транспортного засобу, але його експорт з Євросоюзу не був здійснений. Тому документи митних органів Литовської Республіки не є доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил; постанови про порушення митних правил №3967/20500/18 та №3550/2050/28 стосовно нього скасовані судом. При цьому судами встановлено, що для митного оформлення транспортних засобів ОСОБА_1 пред'явив виключно ті документи, які були надані продавцем товару - ОСОБА_3 . Водночас, видані йому документи продавцем товару не містять розбіжностей, ознак підробки та у них наявні усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. До того ж митна вартість за митними деклараціями №UА205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року була визначена декларантом за резервним методом, яка для сплати митних платежів була відкоригована у сторону збільшення від фактурної з урахуванням цінової інформації каталогу Schwake на аналогічні транспортні засоби; коригування митної вартості митницею не проводилося. Самостійне визначення ГУ ДФС у Волинській області розміру митних платежів на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості, а нарахування митних платежів лише на підставі цінової інформації литовської митниці за незрозумілим методом є безпідставним.
З урахуванням наведеного вважає, що висновки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки є необ'єктивними та не можуть бути підставою для донарахування митних платежів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.67-69). В обґрунтування цієї позиції вказав, що документальною невиїзною перевіркою ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митними деклараціями №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року встановлено заниження митної вартості оцінюваного товару, що мало наслідком недоплату митних платежів - податку на додатку вартість та ввізного мита, які і були донараховані за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому відповідно до пункту 5 частини першої статті 352 МК України взято до уваги отриману від уповноважених органів іноземних держав інформацію щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів. У даному випадку від митних органів Литовської Республіки отримані документи (копії експортних митних декларацій та договорів купівлі-продажу, укладених на території Литовської Республіки), які свідчать про те, що заявлені декларантом у зазначених вище митних деклараціях відомості містять неправдиві дані щодо вартості легкового автомобіля, що й обумовило проведення перевірки. Положення пункту 54.4 статті 54 ПК України надають право органу доходів і зборів самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, якщо вартісні характеристики відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
У результаті порівняння та співставлення відомостей, задекларованих декларантом у митних деклараціях типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року і супровідних документів до них, та митних деклараціях №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року та №18LTKR1000EK007255 від 10 січня 2018 року, отриманих від уповноважених органів Литовської Республіки, що стосуються експорту транспортних засобів з території іноземної держави, встановлено повну ідентичність транспортних засобів. При хронологічному порівнянні подій продажу, оформлення експорту в Литовській Республіці та імпорту в Україні встановлено, що ці події відбувалися одночасно. Умови поставки в митних деклараціях №UA205090/2017/060294 та №UA205040/2018/000607 вказують на ввезення товару з Німеччини та Литви; за інформацією бази даних ПІК АСМО «Інспектор» ІС «Перегляд пропуску через митний кордон України» ввезення товарів на митну територію України здійснено самоходом при цьому за даними опису товару в графі 31 митних декларацій, відомості про неналежний стан транспортного засобу (поломка, аварія тощо), які б підтверджували втрату у своїй вартості від дати продажу/експорту в Литві та дати купівлі/продажу в Україні відсутні. Перевіркою встановлено, що при митному оформленні товарів їх митна вартість в Україні була задекларована недостовірно: вартість товарів нижча, ніж задекларована в країні відправлення - Литовській Республіці (згідно із митною декларацією №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року митна вартість товару становить 3450 євро, тоді як згідно з експортною митною декларацією №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року 6950 євро, так само у митній декларації №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року заявлена митна вартість 2800 євро, а в експортній митній декларації №18LTKR1000EK007255 від 10 січня 2018 року - 6000 євро). Встановлені порушення призвели до заниження ввізного мита на 19222,91 грн, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - на 42290,40 грн.
Відповідач заперечує доводи позивача про те, що він не є відповідальною особою за визначення митної вартості. Відповідно до графи 9 митних декларацій саме ОСОБА_1 є особою, відповідальною за фінансове регулювання, а тому згідно з частиною другою статті 293 МК України на таку особу покладається обов'язок зі сплати донарахованих митних платежів за результатами документальної перевірки.
Також зауважив, що скасування у судовому порядку постанов у справі про порушення митних правил не є підставою для звільнення платника від фінансової відповідальності.
З наведених підстав вважає, що прийняті ГУ ДФС у Волинській області є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з аргументами відповідача, наведеними у відзиві, та просив позов задовольнити (а.с.103-107). При цьому покликається на неналежність письмових доказів, поданих відповідачем, - експортних митних декларацій №17LTKR1000EK0F4F96 та №18LTKR1000EK007255. У жодних документах, які долучені до відзиву, ОСОБА_1 не вказаний. Зокрема, відсутні докази укладення угоди між ОСОБА_1 та компанією «T&S Mobile» (Литовська Республіка); він не є суб'єктом перевірки митних органів Литовської Республіки як сторона угоди з компанією «T&S Mobile»; документи на придбання автомобілів ОСОБА_1 від «ОСОБА_3 » (рахунки-фактури, яка подавалась на митницю щодо придбання ОСОБА_1 автомобілів кузов № НОМЕР_4 та кузов № НОМЕР_3 ) чинні на сьогоднішній день; метод визначення декларантом митної вартості під час їх оформлення під сумнів митницею не ставився.
Крім того, зауважив, що експортні документи, оформлені литовською митницею, у нього відсутні; ніхто експорт автомобілів Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 та Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 до України з Литовської Республіки не здійснював, що підтверджує у своїх листах заступник генерального директора митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки. Від придбав автомобілі у продавця ОСОБА_3 на території Республіки Польща без оформлення експорту з Євросоюзу. Судячи із змісту свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, їх попередніми власниками є особи з реєстрацією у Німеччині та Франції.
Також вказав, що безпідставним є визначення у спірних повідомленнях-рішеннях грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності», оскільки він не має статусу фізичної особи-підприємця. Вважає, що відповідач не виконав обов'язок у доведенні правомірності прийнятих рішень, визначений статтею 77 КАС України, його посилання у відзиві на висновки Верховного Суду не стосуються даних фактичних обставин.
В іншому доводи відповіді на відзив аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.
У період з 23 по 30 серпня 2019 року на підставі наказу від 16 серпня 2019 року №2904 (а.с.99), повідомлення від 16 серпня 2019 року №3253/Г/03-20-13-02-06 (а.с.100) ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року, про що складено акт від 30 серпня 2019 року №17542/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.20-24, далі - акт перевірки).
Як видно із матеріалів справи, проведенню перевірки передувало надходження на адресу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у підтвердженні фактів ввезення на митну територію України для митного оформлення транспортних засобів Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 (а.с.75-84; 101).
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року ввіз товар - легковий автомобіль, бувший у використанні, марки Renault, модель Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2013, а за митною декларація типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року - легковий автомобіль, бувший у використанні, марки Renault, модель Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення - 2012. Одержувачем товару за митною декларацією №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року (графа 8 декларації) та особою відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 декларації) є ОСОБА_1 , а декларантом (графа 14 декларації) - ПП «Респект Брок» та за митною декларацією №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року - одержувачем товару, особою відповідальною за фінансове врегулювання теж є ОСОБА_1 , а декларантом - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Як слідує з акта перевірки, митний орган Литовської Республіки на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво у боротьбі з порушеннями митного законодавства (підписана 04 серпня 1993 року, набрала чинності 06 січня 1994 року) та Меморандуму про порядок надання взаємодопомоги між Державним митним комітетом України та Митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки від 18 квітня 1995 року, звернувся до ДФС України в частині надання адміністративної допомоги щодо підтвердження фактів ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 та Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 . Митним департаментом Міністерства фінансів Литовської Республіки надані документально підтверджені відомості про фактичну ціну придбання вказаних транспортних засобів, що експортовані на митну територію України відправником компанією UAB «T&S Mobile». При цьому аналогічні номера кузова та характеристики зазначені в експортній декларації Литовської Республіки за експортними деклараціями №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року та №18LTKR1000EK007255 від 10 січня 2018 року на експорт товару в Україну від продавця - компанії UAB «T&S Mobile»; експортні декларації оформлені на підставі завірених копій рахунків-фактури (інвойсів) TSN №229 від 14 грудня 2017 року на суму 6950 євро та TSN №2360 від 10 січня 2018 року на суму 6000 євро відповідно. Згідно з відомостями експортних декларацій Литовської Республіки транспортні засоби були оформлені на покупця - громадянина України
ОСОБА_10. За митною декларацією ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року митну вартість товару визначено в розмірі 133634,80 грн, а за митною декларацією №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року - 103614,33 грн. Під час перевірки правильності декларування митної вартості товарів після їх випуску визначено митну вартість легкового автомобіля Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 в розмірі 225646,71 грн та легкового автомобіля марки Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 в розмірі 203831,48 грн. Під час опрацювання та порівняння документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки та документів, на підставі яких здійснено митне оформлення на Волинській митниці ДФС за митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року, встановлено заниження митної вартості вищевказаних транспортних засобів на загальну суму 92011,91 грн у першому випадку та на 100217,15 грн у другому випадку (додаток 1 до акта перевірки на а.с.24).
Документальною невиїзною перевіркою ОСОБА_1 встановлено порушення пункту 1 статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 257, частини першої статті 295 МК України, пункту 190.1 статті 190 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання за митними деклараціями №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року та №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року, які підлягають перерахуванню до Держбюджету України на загальну суму 61513,30 грн: ввізне мито - 19222,91 грн, податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 42290,40 грн. (а.с.23).
08 жовтня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту перевірки прийняло такі податкові повідомлення-рішення (а.с.17-19):
- №0001583302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, код платежу 15010100» на загальну суму 24028,64 грн (з них 19222,91 грн основний платіж та 4805,72 грн штрафні (фінансові) санкції);
- №0001573302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з ввезених товарів, код платежу 14070100» на загальну суму 52862,99 грн (з них 42290,40 грн основний платіж та 10572,59 грн штрафні (фінансові) санкції).
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктом 7 частини першої статті 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Положеннями статті 272 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
Згідно з частиною першою статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
За приписами частини другої, пункту 1 частини третьої статті 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Пунктом 5 частини першої статті 352 МК України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
Згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
За правилами пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Таким чином, підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17 та враховується судом при вирішенні даної справи.
Як вбачається із матеріалів справи, митне оформлення легкового автомобіля Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 здійснене 15 грудня 2017 року посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Респект Брок» митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 (а.с.25). З її змісту слідує, що митне оформлення товару здійснено за резервним методом; митна вартість визначена на рівні 133634,80 грн (графи 12, 45, 46, 47 митної декларації; еквівалент 4116 євро), а фактурна вартість 112011,67 грн (або 3450 євро х 32,46715200; графи 22, 23, 42 митної декларації) при декларуванні ні декларантом, ні митницею до уваги не бралася. Як видно з рядка 44 митної декларації, до неї додавався договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14 грудня 2017 року №10-55 (документ з назвою «transporto priemones pirkimo-pardavimo sutartis»), укладений між продавцем товару ОСОБА_3 та покупцем товару ОСОБА_1 (а.с.85).
В той же час, згідно з експортною митною декларацією Литовської Республіки №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року (а.с.70), рахунку (документ з назвою «pazyma-saskaita») серії TSN №2294 від 14 рудня 2017 року (а.с.88), автомобіль Renault Megane Scenic, номер кузова № НОМЕР_2 проданий компанією UAB «T&S Mobile» громадянину ОСОБА_10 за ціною 6950 євро.
Митне оформлення легкового автомобіля Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 здійснене 11 січня 2018 року посадовою особою митного поста «Ковель» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/000607 (а.с.27). Як видно з митної декларації, фактурна вартість товару становить 2800 євро (еквівалент 95121,36 грн; графи 22, 23, 42 митної декларації), проте митну вартість визначено декларантом за резервним методом на рівні 103614,33 грн (що в еквіваленті становить 3050 євро; графи 12, 45, 46, 47 митної декларації), з якої і сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації договорі купівлі-продажу (документ з назвою «transporto priemones pirkimo-pardavimo sutartis») від 10 січня 2018 року №10-55, укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 вартість товару становить 2800 євро (а.с.91).
Разом з тим, в експортній митній декларації Литовської Республіки №18LTKR1000ЕК007255 від 10 січня 2018 року (а.с.71), рахунку (документ з назвою «pazyma-saskaita») серії TSN №2360 від 10 січня 2018 року (а.с.90), автомобіль Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 проданий компанією UAB «T&S Mobile» громадянину ОСОБА_10 за ціною 6000 євро.
Отже, між відомостями, зазначеними в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року, за якою було здійснено митне оформлення легкового автомобіля Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 , та експортною митною декларацією Литовської Республіки №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року, а також між договором купівлі-продажу (документ з назвою «transporto priemones pirkimo-pardavimo sutartis») від 14 грудня 2017 року №10-55 та рахунку (документ з назвою «pazyma-saskaita») серії TSN №2294 від 14 рудня 2017 року дійсно є невідповідність щодо вартості одного і того ж транспортного засобу. Те ж саме можна сказати і щодо митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року, договору купівлі-продажу (документ з назвою «transporto priemones pirkimo-pardavimo sutartis») від 10 січня 2018 року №10-55 та експортною митною декларацією №18LTKR1000ЕК007255 від 10 січня 2018 року, рахунку (документ з назвою «pazyma-saskaita») серії TSN №2360 від 10 січня 2018 року стосовно легкового автомобіля Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 .
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що транспортний засіб Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_2 (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) був придбаний та ввезений ним на митну територію України самостійно через пункт пропуску «Дорогуськ-Ягодин», про що надано листи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17 серпня 2018 року №182Г-11678 (а.с.45). За аналогічних обставин було ввезено автомобіль Renault Megane Scenic, кузов № НОМЕР_3 .
В митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/060294 від 15 грудня 2017 року вказано країну відправленні - Німеччина, а в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/000607 від 11 січня 2018 року - Литовська Республіка. В акті перевірки зазначається, що за відомостями бази даних ПІК АСМО «Інспектор» ІС «Перегляд пропуску через митний кордон України» ввезення товарів на митну територію України здійснено самоходом, код виду транспорту згідно з Класифікатором видів транспорту, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» - 90 «Транспортний засіб, що переміщується своїм ходом як товар».
Позивач також стверджує, що у Литовській Республіці він не був та жодних документів щодо купівлі на її території автомобілів не укладав; спірні автомобілі з території Євросоюзу за експортними документами, оформленими литовською митницею, не вивозив та з наведених підстав такі у його розпорядженні відсутні. В переліку документів, які подавалися для митного оформлення декларантами позивача (графа 44 митних декларацій) експортні декларації країни відправлення (документи за кодом «9610-копія митної декларації країни відправлення») не значаться.
Надані відповідачем документи не вказують на те, що ОСОБА_1 був стороною договору купівлі-продажу оцінюваних автомобілів у відносинах із компанією UAB «T&S Mobile». З їх змісту також не є очевидним, що такий був придбаний від його імені іншою особою - ОСОБА_10 (особа, вказана як покупець в рахунках серії TSN №2294 від 14 рудня 2017 року та серії TSN №2360 від 10 січня 2018 року і як одержувач товару за експортними митними деклараціями №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року та №18LTKR1000ЕК007255 від 10 січня 2018 року).
Разом з тим, листи заступника генерального директора митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки від 26 лютого 2018 року №(20.4/10)3В-188 та від 01 лютого 2018 року №(20.4/10)3В-1177 (а.с.28-29) вказують на те, що митні процедури на експорт з Литовської Республіки в Україну розпочаті, однак не були завершені.
Суд, при вирішенні цієї справи, враховує обставини та висновки, викладені у рішенні Любомльського районного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року у справі №163/1704/18, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, якою постанову виконуючого обов'язки начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. від 29 серпня 2018 року у справі про порушення митних правил №3967/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 88331,00 грн, скасовано та провадження у справі про порушення митних правил №3967/20500/18 закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України по адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України (а.с.52-56). Суд виходив з того, що між відомостями експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність як щодо вартості транспортного засобу, так і щодо його покупця. Однак сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, - ОСОБА_3 . Доводи представника відповідача щодо придбання ОСОБА_10 автомобіля спеціально для позивача жодним належним доказом у справі не підтверджені. Факт придбання автомобіля позивачем у громадянина ОСОБА_3 у справі не спростований (а.с.53).
У рішенні Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року у справі №163/1461/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, якою постанову виконуючого обов'язки начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. від 25 липня 2018 року у справі про порушення митних правил №3550/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 96208,50 грн, скасовано, а провадження у справі про порушення митних правил закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України (а.с.46-51). Так Любомльським районним судом Волинської області у рішенні від 11 вересня 2018 року у справі №163/1461/18 встановлено, що сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, - компанії «ОСОБА_3». Як вбачається із наданої представником позивача відповіді польських митних органів, автомобіль «Рено Меган», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в базах даних Митного дорожнього відділу в Дорогуську в напрямку експорту не фігурує, а митна декларація №18 НОМЕР_6 у відділі по обліку зареєстрована не була. Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за литовськими документами та документами, поданими до митного оформлення декларантом ОСОБА_2 ; не вжила заходів для встановлення особи і опитування ОСОБА_10 , який значиться покупцем цього автомобіля за литовськими документами.
При вирішенні спору суд дійшов висновку, що отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовське підприємство «UAB T&S» задекларувало, але не здійснило експорт транспортного засобу з Євросоюзу. При цьому митниця під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС (а.с.47).
При вирішенні цього спору, суд наголошує, що у наданих митним органом Литовської Республіки документах щодо спірних автомобілів позивач ОСОБА_1 взагалі не згадується, у них як покупця зазначено іншу особу - ОСОБА_10 , який спірний автомобіль на митну територію України не ввозив. Отримана відповідачем від Литовської Республіки інформація (експортні митні декларації №17LTKR1000EK0F4F96 від 14 грудня 2017 року та №18LTKR1000ЕК007255 від 10 січня 2018 року) стосуються інших зовнішньоекономічних контрактів, за якими позивач не є стороною правовідносин, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про порушення ОСОБА_1 положень митного та податкового законодавства. Доказів того, що ОСОБА_1 мав причетність до оформлення експортних декларацій і доданих до них рахунків, виписаних на іншу особу, відповідачем не надано. При цьому офіційного перекладу зазначених документів відповідач не надав.
Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу за резервним методом зі сплатою обов'язкових платежів та виконано митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур.
Виходячи із змісту частини шостої статті 69 МК України, донарахування сум податкових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення. Водночас, видані позивачу як покупцю документи продавцем товару - ОСОБА_3 - не визнані у встановленому порядку недійсними чи фіктивними.
Також суд враховує, що самостійне визначення відповідачем розміру митних платежів на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів, щодо яких відсутні відомості про завершення митних процедур на час проведення документальної перевірки позивача, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості (останніми не передбачено можливості переходу від резервного методу до основного методу), через що висновки акта перевірки не ґрунтуються на вимогах закону.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт заниження митних платежів (ввізного мита та податку на додану вартість) під час ввезення товару на митну територію України ОСОБА_1 , з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2019 року №0001573302 та №0001583302 слід визнати протиправними та скасувати.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого з 01 січня 2020 року для працездатних осіб Законом України 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», - 2102,00 грн, за подання цього позову майнового характеру позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 840,80 грн (бо 76891,63 грн х 1% є меншим ніж 0,4 х 2102,00 грн, де 76891,63 грн - загальна сума донарахованих зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями).
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1681,60 грн, що підтверджується квитанціями від 16 березня 2020 року №95411 та №95433, виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.12-13, 61-62).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 840,80 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу як надмірно сплачена відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 268, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 жовтня 2019 року №0001573302 та №0001583302.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Ж.В. Каленюк