Справа № 629/1860/17
Провадження № 1-кп/629/25/20
15 травня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220380002204, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Мамай, Бурле-Тобольського району, Талди-Курганської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зі слів перебуваючого в цивільному шлюбі, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , -
06 серпня 2016 року, близько 19-30 години, ОСОБА_3 , знаходився біля свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В цей момент по вказаній вулиці, повз будинок ОСОБА_3 проходив ОСОБА_5 , з яким у нього протягом тривалого часу склались неприязні відносини. У ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 взяв фрагмент цеглини в ліву руку і наніс ОСОБА_5 удари цеглиною та кулаком правої руки по обличчю та в тім'яну частину голови. Від отриманих ударів ОСОБА_5 впав на землю. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наніс йому ще один удар цеглиною по обличчю, і декілька ударів кулаком в область потилиці. Своїми злочинними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: гостру закриту черепно-мозкову травму у вигляді поверхневої забійної рани в лівій щелеповій області, саден на обличчі, синців в області лівого та правого ока, струсу головного мозку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав повністю, а також не визнав в повному обсязі цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 . Пояснив, що він був на заробітках в м. Москва РФ та повернувся додому десь за два дні до настання даної події, яка відбулася 06 серпня 2016 року. Після повернення ОСОБА_8 з якою він співмешкає розповіла йому, що в кінці липня 2016 року вона поверталася додому з м. Лозова на маршрутці, в якій перебував сусід ОСОБА_5 , та який вчинив з нею сварку, а потім по приїзду на хутір побив її. Відразу після побиття ОСОБА_8 з заявою до поліції не зверталася, а звернулася до органів поліції з заявою про вчинення щодо неї злочину вже після події, яка відбулася 06.08.2016 року. Пояснив, що 06.08.2016 року він разом з ОСОБА_8 прибирали біля домоволодіння, він косив траву бензокосою, а ОСОБА_8 прибирала скошену траву. В цей час, а саме близько біля 19-30 години повз їх домоволодіння проходив сусід ОСОБА_5 з відром, який йшов до колодязя за водою. Проходячи біля них, сусід висловився нецензурною лайкою на їх адресу, на що він зробив йому зауваження та направився в його бік, зробивши близько 5 кроків. Коли підійшов до ОСОБА_5 , останній відразу наніс йому 3-5 ударів відром, об'ємом 15 літрів, а коли відро відкотилося, продовжував наносити удари ручкою від відра, яка залишилася у нього в руках. Під час даного конфлікту, який відбувався недовго, приблизно 3-5 хвилин, ОСОБА_5 наніс йому 3 удари відром по голові та по ребрам, а також 3 удари ручкою від відра по обличчю, в зв'язку з чим пошкрябав обличчя. Після цього він з силою відштовхнув ОСОБА_5 , який впав під дерево - яблуню, ніяких ударів він потерпілому не наносив не до падіння, ані після, лише з силою відштовхнув. Потім до нього підійшла дружина та він разом з нею пішов до двору, але бачив, що потерпілий ОСОБА_5 піднявся та сам пішов до свого будинку. Свідків даного конфлікту не було. Також повідомив, що ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого не було, він самостійно піднявся та пішов до себе додому. Зазначив, що під час даного конфлікту потерпілий ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп'яніння, висловлювався на його адресу та адресу дружини нецензурною лайкою, а потім коли підійнявся з землі та йшов до свого будинку також вигукував нецензурну лайку в його адресу та казав, що «посадить його». Повідомив, що після даного конфлікту він з дружиною зайшли до двору та розмовляли з сусідами ОСОБА_9 , а потім забрали інструмент, який залишився за двором, повечеряли та лягли спати. В понеділок він звернувся до сімейного лікаря, яким було призначено лікування, яке він здійснював амбулаторно. Зазначив, що з заявою до поліції з приводу даної події він не звертався. Пояснив, що коли він підходив до потерпілого у нього в руках нічого не було, але цегла у нього є в дворі, як біла, так і червона. Вважає, що потерпілим ОСОБА_5 факт нанесення тілесних ушкоджень сфабрикований, оскільки він не наносив потерпілому ніяких ударів, лише відштовхнув його, а ушкодження, які зазначені у висновках експертів, які ним не оскаржувалися, не могли бути спричинені під час падіння, тому вважає, що твердження потерпілого не відповідають дійсності.
Вина ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яку він не визнає, повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України та іншими доказами, а саме:
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що 06 серпня 2016 року близько 19:20 - 19:30 години він йшов по воду до колодязя, яким користуються жителі та який розташований між дворами АДРЕСА_2 . Вийшовши з двору, він побачив, що на лавочці біля свого будинку по АДРЕСА_3 , сидять ОСОБА_3 та його цивільна дружина ОСОБА_8 .. Коли він підійшов ближче до них, ОСОБА_3 підійнявся з лавочки та пішов йому напереріз, тримаючи в лівій руці частину червоної цеглини. Підійшовши до нього, ОСОБА_3 щось сказав, але він не пам'ятає, що саме і відразу наніс удар лівою рукою, в якій була цегла, по голові у правий висок, від даного удару у нього запаморочилось в голові, він втратив координацію, а потім обвинувачений наніс правою рукою удар кулаком по обличчю в область щелепи, після чого він почав падати. Після того як він впав на коліна, обвинувачений ОСОБА_3 штовхнув його, сів зверху і наніс удар в обличчя, і він втратив свідомість. Прийшовши до тями, почав підійматися і помітив, що його руки та сорочка були в крові, а потім побачив, що зі сторони дачного кооперативу «Вишня» зі свого городу в метрах 10 від нього йшли ОСОБА_10 зі своєю дружиною ОСОБА_11 , яка допомогла йому підвестися та знайти взуття і відро. Зазначив, що самого конфлікту, а саме нанесення ударів вони не бачили, але як він підіймався та в якому стані він перебував вони бачили, так як надавали йому допомогу. Пояснив, що прямих свідків даної події не було, оскільки всі дачники роз'їхалися на останньому маршрутному таксі, яке відправляється до Лозової близько 17-00 години. Дійшовши до свого двору, йому назустріч вийшла дружина, яка допомогла йому дійти до лавочки та викликала швидку допомогу, яка відразу доставила його в травматологічне відділення РЦЛ в с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, а згодом його перевели до неврологічного відділення міської лікарні, розташованої в м. Лозова, Харківської області, де він перебував 11 днів зі струсом головного мозку. В цей же день, а саме близько 22-00 години до нього приїздили працівники поліції, відібрали у нього заяву з приводу отримання тілесних ушкоджень в якій він повідомив, що злочин вчинив ОСОБА_3 . Також, пояснив, що під час падіння відро, з яким він йшов по воду, відкотилося, а в руках залишилась лише ручка від нього. Зазначив, що він не розмахував відром та не міг ним вдарити обвинуваченого, оскільки не очікував удару з боку обвинуваченого. Повідомив, що ОСОБА_3 не діяв в стані самооборони, оскільки саме ОСОБА_3 першим наніс йому удар цеглою по голові. Але вказав, що раніше, а саме за місяць до даної події між ним та співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_8 виник конфлікт з приводу металевої тачки, яку вони раніше разом з ОСОБА_3 зварили та разом нею користувалися, але потім співмешканка ОСОБА_3 - ОСОБА_8 наказала обвинуваченому забрати тачку. Коли це трапилося, він попросив повернути ще й колеса від тачки. В подальшому він разом з ОСОБА_8 їхали в маршрутному таксі і він запитав у неї коли саме вона поверне йому колеса від тачки, але вона почала плювати йому в обличчя. В зв'язку з чим він відштовхнув її та сказав, що вона «скажена собака». Інших конфліктів у нього з ОСОБА_3 та його співмешканкою не було, вважає, що саме із-за цього конфлікту ОСОБА_3 вчинив дане кримінальне правопорушення. Повідомив, що слідчий експеримент з ним проводився в кабінеті Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, в результаті якого з'ясовувалося де, коли, яким чином та чим наносилися удари;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 08.08.2016 року вони з чоловіком прибирали біля свого двору, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме чоловік косив бензокосою траву, а вона її згрібала. Сіли відпочити на лавочку біля будинку і в цей час, близько 19-00 години, їх сусід ОСОБА_5 йшов з відром до колодязя по воду, при цьому виражався нецензурною лайкою, оскільки був в стані алкогольного сп'яніння, що було видно по його руху та вимові. До цього вона розповіла ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 в маршрутці її лаяв та побив. В зв'язку з чим, її чоловік, побачивши ОСОБА_5 , встав з лавочки та пішов у бік потерпілого ОСОБА_5 та підійшовши до нього, спитав скільки це буде продовжуватися та за що, він побив його дружину у маршрутці, на що потерпілий ОСОБА_5 відразу ударив декілька разів її чоловіка відром по обличчю та ребрам. Після отримання ударів відром її чоловік почав відбиватися, відмахуватись від ОСОБА_5 , може і вдарив його, в результаті чого потерпілий впав на узбіччя, яке було покрите травою та камінням. Після цього вона підійшла до чоловіка, забрала його у двір і бачила, що в цей час потерпілий почав підніматися, на його обличчі були невеликі пошкодження, але він самостійно пішов до свого двору, без сторонньої допомоги. Зазначила, що ніяких свідків даної події не було, лише сусіди ОСОБА_9 були у себе у дворі, які могли бачити цю подію. Вказала, що у її чоловіка після даного конфлікту було пошкрябане обличчя. З приводу цього, наступного дня після даної події, він звертався до сімейного лікаря за медичною допомогою. Також повідомила, що через декілька днів її було допитано слідчою ОСОБА_12 , про що був складений протокол, який вона підписувала, але інші слідчі дії з її участю не проводились;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_5 .. Вказала, що 06.08.2016 року вона була у дворі свого будинку, ближче до хвіртки, десь близько 19:30 - 19:40 години вона помітила, як сусід ОСОБА_3 побіг до себе у двір, а вже потім помітила свого чоловіка, який ледь йшов до будинку, хитаючись, його сорочка була в крові, а обличчя пошкрябане. Вона підбігла до свого чоловіка, той повідомив, що ОСОБА_3 його побив. Вона відразу викликала швидку допомогу, перевдягла чоловіка та була разом з ним доки не приїхала швидка. Після приїзду швидкої допомоги чоловіка відразу було доставлено в травматологічне відділення РЦЛ в с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, а згодом переведено до неврологічного відділення міської лікарні, розташованої в м. Лозова, Харківської області, де він перебував 11 днів зі струсом головного мозку. Повідомила, що самого конфлікту, який трапився між її чоловіком та обвинуваченим ОСОБА_3 вона не бачила, але бачила, що в цей період часу по вулиці проходили ОСОБА_10 разом з дружиною, які згодом розповіли їй, що коли вони поверталися з городу побачили, що її чоловік підіймався з землі та вони йому допомогли, а потім він самостійно пішов додому. Зазначила, що окрім ОСОБА_10 та його дружини, а також ОСОБА_3 , який біг до себе у двір, інших людей вона не бачила. Розповіла, що в цей день, а саме 06.08.2016 року вона разом з чоловіком їздили до м. Лозова поздоровити онуку у якої був день народження. Поверталися додому останнім маршрутним таксі, яке відправляється з м. Лозова о 16-20 годині, а приїздить на кінцеву зупинку о 16-45 годині. Коли вони виходили з маршрутного таксі вони побачили, що їх сусіди ОСОБА_9 були на зупинці, а потім зайшли у маршрутне таксі. Зазначила, що їх сусіди ОСОБА_9 на хуторі проживають не постійно, по вихідним дням вони їздять до м. Лозова, а в будні дні повертаються на хутір. Тому, вважає, що ОСОБА_9 не могли бачити даний конфлікт між ОСОБА_3 та її чоловіком бо поїхали до м. Лозова. Також повідомила, що на день вчинення даної події її чоловік не був п'яним, бо не вживав алкогольних напоїв протягом шести місяців та на обліку у лікаря-нарколога не перебував;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що в серпні 2016 року, більш точної дати він не пам'ятає, близько 19:00-20:00 години він разом з дружиною пішли на город, який розташований біля дачного кооперативу «Вишня». Повертаючись з городу, хвилин через 20, вони на відстані приблизно 40 метрів побачили, що з правої сторони дороги (по ходу руху) лежало на боку відро білого кольору, емальоване, а потім метрів за 15 побачили з лівої сторони дороги на узбіччі (по ходу руху) потерпілого ОСОБА_5 , який підіймався та намагався взутися. Вони з дружиною побачили, що у потерпілого на вусі, щоці, шиї та волоссі з правого боку та на сорочці була кров. Його дружина ОСОБА_11 підбігла до потерпілого, допомогла йому взутися, потерпілий їй повідомив, що його побив сусід ОСОБА_3 , вдаривши цеглою по голові ззаду. Потім його дружина довела ОСОБА_5 до стовба, а далі він самостійно, при цьому хитаючись, пішов до свого двору. В той час, коли його дружина підійшла до потерпілого, він сам залишався на дорозі та бачив, що ОСОБА_3 в цей час підходив до лавочки біля свого будинку і в лівій руці тримав цеглу червоного кольору, розміром близько 12 см, а потім зайшов у двір, не звертаючи на них ніякої уваги. Також бачив, що у дворі біля прибудови знаходилась ОСОБА_8 . Зазначив, що саму подію вони з дружиною не бачили, також не бачили, як підіймався ОСОБА_5 з землі, але коли вони підійшли то за його станом та виглядом, було зрозуміло, що ОСОБА_5 лежав на землі, оскільки його хитало, була розбита голова, а також сорочка була в крові. Повідомив, що раніше його не допитували, а ні в поліції, а ні в прокуратурі, тому він не повідомляв нікому про відомі йому факти, а саме те, що він бачив в руках ОСОБА_3 цеглу червоного кольору;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що точної дати не пам'ятає, вона разом з чоловіком ввечері близько 19:00-20:00 години пішли на город, який розташований в 10 метрах від останнього будинку по вулиці, але були там не довго, близько 10-15 хвилин. Повертаючись з городу, на відстані десь 15 метрів помітили, що з правого боку лежало відро біле, емальоване, об'ємом приблизно 10 літрів, з ручкою та кришкою круглої форми. Пройшовши далі, помітили ОСОБА_5 , який намагався піднятися з землі та взути «сланці». Вона підбігла до нього, а її чоловік залишився на дорозі. Вона допомогла ОСОБА_5 підвестися та взутися і побачила, що у того опухле обличчя, на обличчі та сорочці була кров, його трусило, хитало. На її запитання, що трапилось, потерпілий повідомив, що він йшов до колодязя по воду, а ззаду ОСОБА_3 вдарив його цеглою по голові. Вона допомогла йому дійти до стовба, а далі він самостійно, хитаючись, пішов до свого двору. Потім вона відразу подзвонила ОСОБА_13 та повідомила про дану подію і запропонувала викликати швидку допомогу. Після цього вона підійшла до свого чоловіка, який залишався стояти на дорозі та помітила, що ОСОБА_3 заходив до себе у двір та промовив «я його вб'ю», а у дворі стояла ОСОБА_14 . Зазначила, що крім них, інших свідків даної події не було, оскільки вона особисто бачила, як сусіди ОСОБА_9 були на зупинці та сідали о 16-45 годині в останнє маршрутне таксі до м. Лозова. Пояснила, що у Деркачів будинок в с. Герсеванівське не є постійним місцем проживання, вони завжди по вихідним дням їздять до м. Лозова, а в будні дні проживають на хуторі. Також зазначила, що зупинка знаходиться навпроти їй будинку, а також неподалік від їх городу, тому вона особисто бачила, як ОСОБА_15 йшла до зупинки з сумками, а потім сідала разом з чоловіком до маршрутного таксі. Вказала, що вони з чоловіком не бачили самої події, а саме нанесення тілесних ушкоджень, також не чули ніяких криків та шумів, лише бачили, що ОСОБА_5 підіймався з обочини, був в крові та у нього була розбита голова. Повідомила, що наступного дня вона бачила ОСОБА_3 у якого на обличчі не було ніяких тілесних ушкоджень. Зазначила, що ні її, а ні її чоловіка працівники поліції не допитували;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що вони разом з чоловіком знаходились у дворі свого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що з одного боку її будинку знаходиться будинок обвинуваченого ОСОБА_3 , а з іншого боку потерпілого ОСОБА_5 . Вказала, що вона була біля забору, який зроблений з штахету, а саме під яблунею, оскільки підмітала двір, а тому їй було видно дорогу. Повідомила, що в дворі, крім яблуні є і інші дерева, зокрема ялинка. Також повідомила, що за двором біля забору ростуть декілька кущів бузку з однієї та другої сторони від хвіртки. Зазначила, що вона чула, що обвинувачений ОСОБА_3 біля свого будинку косив вручну траву, а його дружина була поруч та збирала її. Потім вона побачила, що ОСОБА_5 йшов з відром до колодязя по воду та висловлювався нецензурною лайкою, але уваги на це не звертала, почала прислухатися та звертати увагу після того, як почула крики потерпілого. Потім побачила, приблизно о 20-00 годині, що ОСОБА_5 повертається до свого будинку з пустим відром, ніяких тілесних ушкоджень на ньому вона не помітила, так як бачила лише одну сторону тіла потерпілого. Пояснила, що коли почала прислухатися, також чула голос ОСОБА_10 та його дружини, але особисто їх не бачила. Повідомила, що самої події вона не бачила, бачила лише, як потерпілий повз її будинок повертався до свого двору з пустим відром, але він був в її полі зору не всю ділянку дороги, оскільки із-за куща бузку була погана оглядовість. Вказала, що їй відомо зі слів її сусідки ОСОБА_8 , що обличчя у обвинуваченого ОСОБА_3 було пошкрябане, але вона особисто цього не бачила, а бачила лише те, що обличчя та вухо у нього були червоного кольору. Також повідомила, що даний будинок не є їх з чоловіком постійним місцем проживання, по суботах вони їздять додому до м. Лозова, а потім повертаються назад. В літній період часу вони їздять велосипедами, а в разі непогоди, користуються маршрутним таксі. Також охарактеризувала учасників кримінального провадження та зазначила, що обвинувачений з дружиною є хорошими сусідами, а потерпілий ОСОБА_5 є конфліктним чоловіком. Повідомила про те, що раніше обвинувачений та потерпілий разом працювали, підтримували дружні стосунки, а потім перестали спілкуватись, що стало причиною конфлікту, їй не відомо;
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що точної дати та часу не пам'ятає, але це було в будній день три року тому в другій половині дня, приблизно з 16:00 до 18:00 години. В цей час він разом з дружиною цілий день були в будинку, нікуди не відлучалися, ввечері випили чаю у літній кухні, а потім вийшли на подвір'я та почули на вулиці шум. Зразу не придали цьому уваги, оскільки зазвичай біля колодязя люди беруть воду та голосно розмовляють і шумлять. Вони трохи постояли, а потім пішли за дошкою, але шум продовжувався. Потім вони побачили, що повз їх будинку по дорозі пройшов ОСОБА_5 з пустим відром у руках, видимих тілесних ушкоджень він не бачив, оскільки знаходився на відстані приблизно 16 метрів від нього і бачив лише одну сторону тіла потерпілого, а також зазначив, що з такої відстані не міг розгледіти, що у нього на обличчі. Також бачив ОСОБА_11 , яка йшла зі сторони городів, тобто назустріч потерпілому, і говорила, що необхідно викликати поліцію. Розповів, що за двором біля забору ростуть кущі бузку, які заважають оглядовості, тому він не міг чітко розгледіти в якому стані йшов потерпілий, але він йшов самостійно, широким кроком в бік свого будинку, в полі його зору перебував близько 1 секунди, але за цей час здійснив 7-10 кроків. ОСОБА_5 щось вигукував, але що не знає. Потім він проходив біля своєї дружини, яка розмовляла з дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_8 через невеликий паркан між їх домоволодіннями та побачив, що на обличчі у ОСОБА_3 були подряпини, садна - «п'ятачками», близько 5-6 штук на щоках. Побачивши це, він спитав у ОСОБА_3 що трапилось, а той повідомив, що він побився з ОСОБА_5 , але хто кого і чим та з приводу чого він не повідомив. Зазначив про те, що йому відомо про конфлікт, який виник між ОСОБА_5 та дружиною обвинуваченого десь за 2 місяці до даної події, а саме те, що ОСОБА_5 в маршрутці образив ОСОБА_8 . Пояснив, що самої події він не бачив, на досудовому слідстві не допитувався та про те, що кримінальна справа перебуває на розгляді в суді дізнався від обвинуваченого, який попросив дати пояснення в суді. Також вказав, що в цей день він не їздив до м. Лозова, тому ніяк не міг разом з дружиною сідати в маршрутне таксі, оскільки до м. Лозова він зазвичай їздить в неділю зранку або в суботу ввечері, а дана подія, на його думку, трапилася в будній день.
- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що він працює заступником начальника сектору превенції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, в серпні місяці три роки тому, більш точної дати він не пам'ятає, він разом з старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_18 збирали первинні матеріали по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , опитували можливих свідків по даному факту. Опитування проводилось наступного дня після вчинення події, в першій половині дня. Зазначив, що прізвищ він не пам'ятає, але вони опитували чоловіка та його дружину, які йшли з дачного кооперативу «Вишня», які пояснювали, що повертаючись з городу, вони побачили потерпілого ОСОБА_5 , який був закривавлений, однак сам інцидент вони не бачили. Пояснення свідків дільничним були оформлені у вигляді протоколів, які ними були підписані. Після чого всі зібрані первинні матеріали були передані слідчому Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 .. Повідомив, що потерпілого він не бачив, оскільки той перебував в лікарні, а у обвинуваченого вони відбирали пояснення та не бачили у нього ніяких видимих тілесних ушкоджень.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.05.2017 року з фотознімками до нього, за участю потерпілого ОСОБА_5 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого потерпілий ОСОБА_5 , надав пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 06.08.2016 року. Так, ОСОБА_5 повідомив, що 06.08.2016 року він знаходився на хуторі Герсеванівському у своєї дружини. Близько 19-30 години він вийшов до колодязя, який знаходиться за подвір'ям ОСОБА_20 , набрати води. Коли він проходив по вулиці повз подвір'я ОСОБА_20 , то бачив, що вони сидять у дворі на лавці. ОСОБА_3 , побачивши його, відразу вибіг з подвір'я на дорогу і щось сказав йому, але що саме він не розібрав. Після цього ОСОБА_3 підбіг до нього і замахнувшись, наніс удар половиною червоної цеглини, яка знаходилась в лівій руці, в область лобу праворуч, після цього відразу наніс удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва біля лівого кута роту. Він впав спочатку на коліна, а ОСОБА_3 наніс йому удар цеглиною по голові в тім'яну область зправа, в зв'язку з чим він впав на лівий бік. При намаганні підвестися, він повернувся на правий бік, оскільки не міг спиратись на ліве коліно, а також повернув голову таким чином, що права сторона голови була розташована над землею, і обличчям декілька до верху (в сторону лівого плеча). В цей момент ОСОБА_3 сів зверху нього на тулуб і знову наніс удар половиною цегли, яка знаходилась в лівій руці, по обличчю в область лівої скули, а потім кулаком правої руки наніс 2-3 удари в область потилиці. Після цього ОСОБА_3 піднявся з нього і пішов до свого домоволодіння. Він також піднявся з землі і побачив, що біля сусіднього домоволодіння знаходяться люди, а також на вулицю вибігла його дружина. В ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_5 показав на манекені, що ОСОБА_3 наніс йому удар цеглиною в область лоба зправа на декілька сантиметрів вище правої брови, удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва біля лівого кута роту. При цьому ОСОБА_3 знаходився навпроти ОСОБА_5 на відстані 1 метра і тримав цеглину в лівій руці. Далі ОСОБА_5 показав, що коли він знаходився на колінах, ОСОБА_3 наніс йому удар цеглиною в тім'яну область голови зправа. Коли ОСОБА_5 лежав на землі на правому боці і його обличчя було декілька повернуте до лівого плеча, ОСОБА_3 , сидячи на його тулубі, наніс його удар цеглиною, яка знаходилась в лівій руці, в область лівої скули, а кулаком правої руки наніс 2-3 удари в потиличну область голови;
- випискою № ИБ 5021/1620 із медичної карти стаціонарного хворого від 17.08.2016 року з якої вбачається, що ОСОБА_5 з 06.08.2016 року по 17.08.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в Лозівській міській лікарні в зв'язку зі струсом головного мозку, забоєм грудної клітини зліва, стійким цефалгічним синдромом;
- висновком експерта № 525-ЛЗ/16 від 19.12.2016 року, згідно якого встановлено, що у потерпілого ОСОБА_5 мала місце гостра закрита черепно-мозкова травма у вигляді поверхневої забойної рани в лівій щелепній області, садна на обличчі, синців (підшкірні гематоми) в області лівого і правого ока, струс головного мозку, який утворився від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили свої індивідуальні особливості і міг бути заподіяний в строк та за обставин, вказаних засвідчуваним. Маловірогідне утворення вищевказаних тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_5 в результаті падіння з висоти зросту на плоскість, в тому числі і з наданням тілу прискорення. За ступенем тяжкості вищевказана травма голови зі струсом головного мозку - це легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);
- висновком експерта № 168-ЛЗ/17 від 12.05.2017 року, згідно якого встановлено, що у потерпілого ОСОБА_5 мала місце гостра закрита черепно-мозкова травма у вигляді поверхневої забойної рани в лівій щелепній області, садна на обличчі, синців (підшкірні гематоми) в області лівого і правого ока, струс головного мозку, який утворився від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили свої індивідуальні особливості. Покази, надані ОСОБА_5 в ході проведення 10.05.2017 року слідчого експерименту в цілому не суперечать локалізації, характеру та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень, які мали місце.
Покази свідків, які були допитані за клопотанням сторони захисту, а саме ОСОБА_16 та ОСОБА_15 суд оцінює критично, оскільки останні перебувають в дружніх відносинах з обвинуваченим, з потерпілим не спілкуються, про що пояснили в судовому засіданні, на прохання обвинуваченого з'явилися до суду для допиту, їх покази не узгоджуються між собою, а також спростовуються поясненнями потерпілого та інших свідків, а також наявними матеріалами справи. Їх пояснення свідчить про те, що в такий спосіб вони намагаються вигородити ОСОБА_3 , щоб обвинувачений уник покарання за вчинений злочин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису, тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Статтею 337 КПК України визначені межі судового розгляду та встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, сформульованого та викладеного в обвинувальному акті, що є суттєвою гарантією справедливого розгляду та вирішення справи. В разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку судом зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Свої висновки суд може обґрунтовувати лише на доказах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Після дослідження доказів під час судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким або змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни формулювання фактичної сторони обвинувачення не зазнає істотних змін або тісно пов'язане з первісним, якщо в результаті такої зміни не погіршується становище обвинуваченого та не порушується його право на захист.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Клопотання сторони захисту - адвоката ОСОБА_7 про визнання недопустимим доказ у вигляді слідчого експерименту від 10.05.2017 року, суд залишає без задоволення, виходячи з наступного.
Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК України, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб'єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.
Обов'язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів покладається саме на сторону, що заявила таке клопотання. Посилання захисника про визнання даного доказу недопустимим не містять чітко викладеної підстави (неналежності доказів, отримання з порушенням встановленого КПК порядку, незаконність джерела, отримання доказу неналежним суб'єктом і т. ін.).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, про відсутність порушень під час досудового розслідування в даному випадку норм КПК України.
Крім того, клопотання сторони захисту - адвоката ОСОБА_7 про визнання недопустимим доказ зібраний під час досудового розслідування, а саме показання свідка ОСОБА_11 , суд залишає без задоволення, та зауважує на наступне:
За загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 187 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази , здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Як наслідок, у відповідності до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Так, відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків». Стаття 23 КПК України передбачає, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом». Частиною 4 ст. 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них». Також, відповідно до ч. 2 ст. 96 КПК України для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
В даному випадку, стороною захисту - адвокатом ОСОБА_7 суду не надані докази або документи, які підтверджують нечесність свідка ОСОБА_11 , а саме щодо її засудження за завідомо неправдиві показання. Таким чином клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про визнання недопустимим доказу у вигляді показання свідка ОСОБА_11 , зібраного під час досудового розслідування, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 КПК України судом створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.
Так, суд відноситься критично та не приймає до уваги невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, вважаючи, що він у такий спосіб намагається ухилитися від покарання. Його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю доказана та знайшла своє підтвердження у зібраних показаннях потерпілого і свідків, та матеріалах кримінального провадження.
Також повністю спростовується встановленими фактичними обставинами, версія захисту, що обвинувачений діяв внаслідок протиправних дій потерпілого, оскільки з показів потерпілого, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , встановлено що конфлікт відбувався між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , але потерпілий при цьому жодних дій до обвинуваченого не вчиняв, таким чином відсутні обґрунтовані підстави вважати що обвинувачений діяв внаслідок протиправних дій потерпілого.
Не визнання обвинуваченим вини суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, оскільки пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 , що він не наносив потерпілому ударів цеглою по голові, а той міг пошкодити голову коли впав, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та повністю спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновком експерта № 525-ЛЗ/16 від 19.12.2016 року, даними отриманими під час проведення слідчого експерименту від 10.05.2017 року, які є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають. Так, суд визнає належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, у тому числі сторона захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Статтею 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, які були досліджені в ході судового слідства, та які повністю підтверджують пред'явлене обвинувачення, а тому суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведеною.
Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин невеликої тяжкості.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, пенсіонер, має середню освіту, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, перебуває в цивільному шлюбі.
Обвинувачений ОСОБА_3 з'явився для участі у підготовці досудової доповіді.
Оцінка виявила середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та низькі ризики небезпеки для суспільства.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відсутні, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, то з метою виправлення та запобігання вчинення повторного правопорушення доцільно застосувати до правопорушника наступні заходи: контроль за поведінкою за місцем проживання особи та застосування соціально-виховних заходів.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, досудової доповіді, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Водночас, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вимагає виправдання і заперечує в повному обсязі проти обвинувачення, а також те, що з дня вчинення (06.08.2016 р.) обвинуваченим злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і до дня набрання вироком законної сили минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України для злочинів невеликої тяжкості (три роки), який не зупинявся і не переривався, та з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 не звертався, то обвинувачений підлягає звільненню від призначеного основного та додаткового покарання на підставах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, що узгоджується з позиціями, викладеними в постановах колегії суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справах: № 760/18016/15-к від 09.04.2019 р., № 385/939/16-к від 05.02.2020 р., № 137/142/15-к від 11.03.2020 р..
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не обирався.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, а саме про стягнення з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 2394,95 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн.
Цивільний позов в частині стягнення матеріальних збитків на загальну суму 2394 гривні 95 копійок знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Що стосується цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, то суд задовольняє його повністю, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, в спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 1 ст. 1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
В результаті скоєння злочину потерпілому були завдані фізична біль та душевні страждання в зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок чого змінився звичний порядок його життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, яка виходячи з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.
Судові витрати на залучення експертів та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_21 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та піддати його покаранню у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Мамай, Бурле-Тобольського району, Талди-Курганської області, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 07.08.2001 року на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Федорівське, Павлоградського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2394 гривні 95 копійок та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1