Справа № 638/6273/20
Провадження № 2/638/3436/20
14.05.2020 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про припинення дії рішення, притягнення до відповідальності, визнання дійсності договору,-
ОСОБА_1 08.05.2020 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради Харківської області, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про припинення дії рішення, притягнення до відповідальності, визнання дійсності договору, а саме просить суд: 1) вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам 1 і 2 вчиняти будь-які дії з використання приміщень мансарди №6-1-6-10, XVIII за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Д-2» до набрання чинності рішення суду за цим позовом; 2) заборонити рішення №1848/19 стосовно додатку 1 від 27.11.2019 року Харківської міської ради 31 сесії 7 скликання, як таке, що порушує чинне законодавство України; 3) притягнути до відповідальності депутатів Харківської міської ради 31 сесії 7 скликання за невиконання ст. 4, ст. 6, ст. 9, ст. 21 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», ст. 19, ст. 41 Конституції України, при підготовці рішення №1848/19 стосовно додатку 1 від 27.11.2019 року; 4) притягнути до відповідальності службовців Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за порушення умов договору оренди №3246 від 31.12.2003 року, п. 7.1, п. 7.2 та ст. 19 Конституції України; 5) підтвердити дійсність договору оренди №3246 від 31.12.2003 року нежитлових приміщень під творчу майстерню в житловому будинку літ. «Д-2» за адресою: АДРЕСА_1 згідно чинного законодавства України; 6) зобов'язати відповідача 2 виконувати умови договору оренди №3246 від 31.12.2003 року на підставі діючого законодавства України; 7) стягнути з відповідачів 1 і 2 на користь позивача судові витрати.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог статті 175 ЦПК України, а саме: заява, зокрема, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно з нормами матеріального права позивач повинен визначити правові підстави позову (обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають бути доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову повинен навести фактичні обставини справи та зазначити норму закону, яка регулює спірні правовідносини, що є предметом судового розгляду, оскільки ця обставина має суттєвий вплив на змагальний характер процесу і сприяє досягненню істини у справі.
В роз'ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі. Визначення змісту та розміру позовних вимог є правом саме позивача, а не суду. У випадку задоволення позовної вимоги судове рішення має бути чітким та зрозумілим для виконання, зокрема, для державного виконавця на випадок його примусового виконання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, у прохальній частині позовної заяви позивачем висловлено вимоги про притягнення до відповідальності депутатів Харківської міської ради 31 сесії 7 скликання, а також притягнення службовців Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до відповідальності, хоча за приписами статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Притягнення ж осіб до відповідальності за вчинення правопорушення є завданням іншого виду судочинства, та заявник не позбавлений процесуального права на звернення до органу досудового розслідування із заявою про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень-злочинів.
Крім того, суд роз'яснює позивачу, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правочину, зокрема правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а тому позивачу слід уточнити та конкретизувати, про що ж його позовна вимога про «підтвердження дійсності договору оренди №3246 від 31.12.2003 року».
Також, позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради виконувати умови договору оренди №3246 від 31.12.2003 року на підставі діючого законодавства України підлягає конкретизації та уточненню, адже як зазначає позивач неодноразово укладались додаткові угоди до даного договору, а тому слід уточнити у якій редакції договору відповідачу його слід виконувати.
Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини 3 статті 175 ЦПК України); відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (пункт 7 частини 3 статті 175 ЦПК України); попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 175 ЦПК України); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 10 частини 3 статті 175 ЦПК України).
Також, пунктом 8 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а приписи частини 5 статті 177 ЦПК України містять вимогу про зобов'язання позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про припинення дії рішення, притягнення до відповідальності, визнання дійсності договору - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дзержинського районного суду
м. Харкова В.М. Хайкін