Справа №639/2695/20
Провадження №1-кс/639/1138/20
14 травня 2020 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , особи, якою подано скаргу - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 , яка подана в порядку ст. 206 КПК України, на бездіяльність медичної частини № 27 філії Центру охорони здоров'я ДКВСУ у Харківській та Луганській областях щодо ненадання належної медичної допомоги, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_3 зі скаргою на бездіяльність медичної частини № 27 філії Центру охорони здоров'я ДКВСУ у Харківській та Луганській областях щодо ненадання йому належної медичної допомоги та про проведення медичного обстеження ув'язненої особи.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив слідчого суддю зобов'язати уповноважених службових осіб Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити проведення його повного медичного обстеження.
Представник МСЧ УВП №27 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Прокурор надала заяву про проти задоволення скарги не заперечувала.
Суд, дослідивши матеріали скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
З матеріалів скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Слідчо-заарештований ОСОБА_3 в судовому засіданні скаржився на погане самопочуття, сказав, що має діагноз «Пантіанекроз підшлункової залози».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі. Держава має право забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008р. по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Згідно статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013р. №460/5, яким затверджено «Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», передбачено надання медичного обслуговування ув'язненим особам в слідчих ізоляторах.
Відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №1348/5/572 від 15.08.2014 року, з урахуванням результатів обстеження та встановленого діагнозу лікар медичної частини негайно призначає засудженому курс лікування в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.
При розгляді справи слідчий суддя також враховує висновки рішення Європейського суду з прав людини від 11.06.2015 р. по справі «Луценко проти України (№2)», в п. 104 якого зазначено наступне.
Рекомендація Rec(2006)2 Комітету міністрів державам-членам щодо Європейських пенітенціарних правил, затверджена 11 січня 2006 року на 952-му засіданні Заступників міністрів (далі - Європейські пенітенціарні правила), і яка передбачає систему керівних принципів стосовно умов тримання під вартою та надання послуг з охорони здоров'я. У відповідних витягах з Правил зазначено таке:
«Організація медичного обслуговування в пенітенціарних закладах
40.1. Медичні послуги в пенітенціарних установах мають організовуватися в тісній співпраці із цивільними органами охорони здоров'я громади чи країни.
40.2. Політика охорони здоров'я в пенітенціарних установах має бути невід'ємною частиною національної системи охорони здоров'я та сумісною з нею.
40.3. Ув'язнені повинні мати доступ до медичних послуг, які існують у країні, без дискримінації за ознакою їхнього правового становища.
40.4. Медичні послуги в пенітенціарних установах мають бути спрямовані на виявлення та лікування фізичних та психічних хвороб або вад, на які можуть страждати ув'язнені.
40.5. Для цього ув'язненим мають надаватися всі необхідні медичні, хірургічні та психіатричні послуги, у тому числі наявні в комунальних установах.
Медичний та санітарний персонал
41.1. Кожен пенітенціарний заклад повинен мати не менше одного лікаря, який має відповідну кваліфікацію лікаря-терапевта.
41.2. Мають вживатися заходи для забезпечення у будь-який час оперативного доступу до послуг кваліфікованого лікаря у випадку необхідності невідкладної допомоги. ...
41.4. Кожна пенітенціарна установа повинна мати персонал, який має належну медичну підготовку.
Обов'язки лікаря
42.1. Лікар або кваліфікована медична сестра, яка підпорядковується такому лікареві, повинні оглянути кожного ув'язненого одразу при поміщенні, за винятком випадків, коли в цьому явно немає необхідності. ...
42.3. При огляді ув'язненого лікар або медична сестра, яка підпорядковується такому лікареві, особливу увагу приділяють такому: ...
b. діагностиці фізичних або психічних хвороб та вжиттю всіх необхідних заходів для їх лікування та для продовження курсу лікування. …
f. ізоляції ув'язнених, щодо яких є підозри інфекційних та інших заразних хвороб, на строк збереження небезпеки зараження та забезпеченню їхнього належного лікування. ...
43.1. Лікар має піклуватися про фізичне та психічне здоров'я ув'язнених та обстежує, в умовах та з частотою, яка відповідає стандартам охорони здоров'я в суспільстві, всіх хворих ув'язнених, усіх, хто звернувся зі скаргами на захворювання або тілесні ушкодження, і будь-якого ув'язненого, якому приділяється особлива увага. ...
Медичний догляд
46.1. Якщо в пенітенціарній установі неможливо надати спеціалізоване лікування хворим ув'язненим, яким воно потрібне, такі хворі мають бути переведені до спеціалізованої установи або цивільної лікарні.
46.2. Якщо пенітенціарна установа має власну лікарню, вона має бути належним чином укомплектована персоналом та устаткуванням для належного догляду та лікування ув'язнених, направлених до цієї лікарні.».
Таким чином, за для забезпечення прав ув'язненої особи на належне медичне обстеження та лікування, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, керуючись нормами закону, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга слідчо-заарештованого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки скарги особи на стан здоров'я повинні знаходити відповідну реакцію медичної установи. При цьому слідчий суддя зазначає про необхідність і вирішення питання про призначення ув'язненому дієтичного харчування (за наявності до цього медичних показань).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 369-372, 375, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов'язати уповноважених службових осіб Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях призначити та проводити курс лікування ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обсязі, передбаченому стандартами та нормативами медичної допомоги у сфері охорони здоров'я, клінічними протоколами надання медичної допомоги, з одночасним вирішенням питання про призначення ОСОБА_3 дієтичного харчування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1