про передачу справи за підсудністю
571/587/20
2/571/340/2020
15.05.20 смт. Рокитне
суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області Качмар М.Я., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про стягнення суми страхового відшкодування,
встановила:
ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф», місцезнаходження: м Київ, вул. Назарівська, 17, оф.1, про виплату страхової суми у зв'язку із настанням страхового випадку в розмірі 238908,07 грн..
Під час визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 суддею встановлено наступне.
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом та підставами звернення із позовом є стягнення страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку за договором добровільного страхування життя, укладений між ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» та ОСОБА_2 . При цьому, позивач - ОСОБА_1 за вказаним договором страхування є вигодонабувачем.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить суд захистити його права як споживача, посилаючись на те, що він є споживачем послуг за договором страхування, хоча і не є стороною цього договору.
Згідно з статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
На підставі викладеного, можна зробити висновок, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.
Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як вигодонабувач. У позовній заяві вказав, що договір добровільного страхування життя було укладено між відповідачем та його дружиною ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, вважаю, що Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» та ОСОБА_1 ..
Оскільки позивач не є стороною вищевказаного договору та споживачем послуг, а Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики, тому право на відшкодування матеріальної шкоди та отримання страхового відшкодування у останнього виникло на підставі положень договору добровільного страхування життя, норм ЦК України та Закону України «Про страхування».
Таким чином, для визначення підсудності справи не може застосовуватися ч.5 ст.28 ЦПК України щодо підсудності цивільних справ за позовами споживачів.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 року у справі №212/1101/18.
Крім того, слід вказати, що у цьому випадку не підлягає застосуванню і ч.7 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтись також за її місцезнаходженням, оскільки встановлено, що у ЄДРПОУ відсутні дані про відокремлені підрозділи Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф», а також з матеріалів позову вбачається, що листування з приводу виплати страхового відшкодування здійснювалось між позивачем та відповідачем не через будь-яку ймовірну філію/або представництво, а безпосередньо з юридичною особою-відповідачем, місцезнаходження якої у м. Києві.
Відтак, підсудність справи повинна визначатись за приписами ст.27 ЦПК України.
Згідно з ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ є 01032, м Київ, вул. Назарівська, буд. 17, приміщення 1.
Враховуючи вищезазначене, суддя вважає за необхідне передати матеріали зазначеного цивільного позову за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст.27, 31, 187 ЦПК України,
постановила:
матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про стягнення суми страхового відшкодування, передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Київ за адресою: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду в порядку визначеному главою першою розділу п'ятого ЦПК України або в той самий строк через Рокитнівський районний суд Рівненської області в порядку передбаченому п. 15.5 розділу тринадцятого ЦПК України.
Роз'яснити учасникам справи, що згідно з п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя М.Я. Качмар