Справа № 569/21662/19
14 травня 2020 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.
з участю:
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1998 року, який було розірвано.
Від цього шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу син проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні.
Син навчається на платній основі у ВУЗІ, а тому вона потребує допомоги батька дитини на утримання сина.
Відповідач, в свою чергу, належним чином по допомагає у забезпеченні дитини, ухиляється від своїх прямих обов'язків. Через те, що батько належним чином не дбає про дитину, не надає достатніх коштів на її утримання - є необхідність стягувати аліменти у примусовому порядку.
Відповідач не має постійного доходу, офіційно ніде не працює.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Пояснила, що шлюб з відповідачем розірваний в січні 2020 року, син ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття, навчається у ВУЗі. Відповідач ОСОБА_2 , будучи попередженим про день, час та місце слухання справи належним чином рекомендованою кореспонденцією, в судове засідання не з'явився повторно. Крім того, його виклик в судове засідання на 14.05.2020 року здійснювався через розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України (http://court.gov.ua/) від 27.03.2020 року. З заявою про розгляд справи в його відсутність не звертався, причину неявки суду не повідомив. Письмового відзиву на позов не подав. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280- 282 ЦПК України, проти чого не заперечила позивачка .
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №36 зареєстрований 22.03.2002р. Березнівським відділом РАЦС районного управління юстиції Рівненської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття.
Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 191 СК України за рішенням суду аліменти на утримання дитини стягуються від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Судом не встановлено, а відповідачем не надано достовірних доказів, які підтверджують, що відповідач надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини, відтак суд вважає що відповідач належної матеріальної допомоги позивачці на утримання дитини, яка проживає разом з нею не надає, а тому , з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, слід стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти рішенням суду. При цьому суд враховує, що між сторонами не досягнуто домовленості про участь відповідача в утриманні дитини.
Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн. Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком 6 до 18 років - 2218 грн. Як зазначено у ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. При цьому, згідно ст.184 СК України, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні не менше встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька. Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2). Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4). Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька. Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров'я відповідача, наявність у нього інших дітей, крім сина ОСОБА_3 , утриманців, тощо), судом не встановлена. Враховуючи встановлені по справі обставини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина за рішенням суду у твердій грошовій сумі, у зв'язку з ухиленням відповідача від утримання сина в добровільному порядку, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев'ять ) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з індексацією згідно закону, щомісячно, починаючи з 22.11.2019 р. і до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 12.11.2019 р. по 12.12.2019 р. - допустити до негайного виконання. Судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 768,40 грн. , від сплати якого позивачка була звільнена при пред'явленні позову на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». На підставі вищевикладеного, ст. ст. 180, 182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-282, 354, 355, п.3 Р.ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Харків на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1109 (одна тисяча сто дев'ять ) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з індексацією згідно закону, щомісячно, починаючи з 22.11.2019 р. і до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 22.11.2019 р. по 22.12.2019 р. - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Харків судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп. в прибуток державного бюджету.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення .
Під час дії карантину процесуальні строки щодо розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Повний текст рішення виготовлено 15.05.2020 року
Суддя О . В.Панас