справа№380/2765/20
14 травня 2020 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 82 % до 70 % від сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 82 % грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому призначена пенсія за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (зі змінами) у розмірі 82% грошового забезпечення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, внаслідок чого розмір її зменшено з 82% на 70% грошового забезпечення.
Разом з тим зазначає, що положення Постанови КМУ №103 у частині відстрочення виплати належної позивачу пенсії та виплати пенсії в неповному обсязі суперечить вимогам частини третьої статті 52 Закону №2261-ХІІ, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць, за який виплачується пенсія. Вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), пунктом 2 якої визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 1 січня 2018 року, а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Позивач вказує на те, що вказаною нормою позивачеві фактично зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, що порушує право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії. Як зазначає позивач, у зв'язку із визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин при визначенні порядку та розміру виплати пенсії позивачеві. Також вказує на те, що з 01.01.2018 зроблено перерахунок пенсії, визнані в судовому порядку протиправними, втручання у право власності позивача не може бути визнано законним, тому відновлення порушеного права позивача має бути здійснене з моменту такого порушення, тобто з 01.01.2018. Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 14.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача 23.04.2020 подав суду пояснення до позову в яких зокрема наголосив, що норми Закону №2261-ХІІ мають вищу силу , ніж норми постанови КМУ 103, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити Закону. Вважає, що відновлення права на отримання пенсії у розмірі 100% підвищення пенсії має відбуватися з моменту його порушення, тобто з 01.01.2018.
У поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що пенсія перерахована відповідно до норм Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який діяв на час перерахунку та визначав, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим вказує, що на момент перерахунку пенсії позивача положення Постанови - 103 були чинними, тому відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії та виплачено в порядку передбаченим законом. Крім того вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки подав позовну заяву після спливу шестимісячного строку. Просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Крім того зазначає, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою встановлено у 2019 році здійснювати виплату пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року та перерахованих з 01 січня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Відповідач зазначає, що у бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік закладено витрати за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій у розмірах, передбачених Державним бюджетом України на 2019 рік з урахуванням чинних на момент його формування нормативно-правових актів, у тому числі з урахуванням порядку виплати перерахованих пенсій, що був визначений пунктом 2 постанови №103.
Відповідач стверджує, що зміна механізму реалізації прав військовослужбовців на перерахунок пенсії, запроваджена Постановою №103 не призвела до зменшення їх рівня соціального забезпечення та до зменшення розміру пенсійних виплат. Крім того, розмір пенсії позивача збільшився, що, на думку, відповідача спростовує доводи позивача про звуження його прав на пенсійне забезпечення та порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області норм Конституції України.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів
встановив:
ОСОБА_1 пенсіонер Міністерство оборони України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.01.2002, позивач має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
Згідно повідомлення про розмір пенсії, пенсійна справа №ХВ60367 від 01.12.2017, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років 29 у розмірі пенсії 82% грошового забезпечення (а.с.17).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, управлінням Пенсійного фонду здійснено перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2018, виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 82% як встановлено при її призначенні відповідно до перерахунку пенсії з 01.01.2018 (а.с.18).
Підвищення складає 4892,10 грн з них виплачується :
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2446,05 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 3669,08 грн;
з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 4892,10 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо визначення відсотку від грошового забезпечення та виплати пенсії відповідно п.2. Постанови 103, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 3 Постанови 103, постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови КМУ № 103, та її основний розмір склав 70% від грошового забезпечення.
Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру пенсії із 82% грошового забезпечення до 70%, то суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції що діяла до 01.10.2011), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 за №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число 80 замінили на число 70 (максимальний розмір пенсії), що на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70 % від грошового забезпечення.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Відтак, до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови №103, управління Пенсійного фонду застосувало норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.
Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Вказана позиція, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17, провадження № К/9901/849/17).
В рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18) Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишене без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18).
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій управління Пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 82% на 70% при проведені її перерахунку на підставі Постанови № 103 та, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з 82% від відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 82% на 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закон № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Як вже зазначалося судом, пунктом 1 Постанови № 103, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:" Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".
Вказаною Постановою також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19.
Отже, з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі ст. 63 Закону № 2262-XII та п. 4 Порядку № 45 позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови № 103.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 265 КАС України пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення з 01.01.2018.
З цього приводу суд звертає увагу позивача на те, що на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року пункти 1 та 2 Постанови № 103 були чинними та не скасованими. При цьому, пунктом 2 Постанови № 103 встановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 01 січня 2018 року у розмірі 50 відсотків, а з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення виплати позивачу перерахованої відповідно до пункту 1 Постанови № 103 підвищеної пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 50% та з 01 січня 2019 року по 05 березня 2019 року у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року не можуть вважатися протиправними, оскільки здійснення такої виплати за вказаний період проведено відповідачем на виконання пункту 2 Постанови № 103, який був чинним та не скасованим до 05 березня 2019 року.
Суд відповідно до норм до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у даній справі враховує викладений у рішенні у зразковій справі №160/3586/19 правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого "у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії".
Так, з наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії позивача (пенсійна справа №ХВ60367 - Міноборони) суд встановив, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перераховується з 01.01.2020 із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 6200,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, процента надбавка за вислугу років (50%) - 3805,00 грн. Основний розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 7990,50 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) складає 8440,00 грн, з урахуванням попередньої суми пенсії 3501,40 грн та підвищення 4892,10 (100% від 4892,00 грн).
Згідно з Постановою №103 підвищення пенсії складає 4892,10 грн, з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 2446,05 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 3669,08 грн; з 01.01.2020 у 100% щомісячно від підвищення - 4892,10 грн (а.с.20).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
При цьому, суд враховує, що Кабінетом Міністрів України 14.08.2019 прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019.
Згідно з даною постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Отже, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, у відповідача, починаючи з 05.03.2019 виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Проте, з 04.09.2019 набрала чинності Постанова № 804 від 14.08.2019, яка є чинною та підлягає обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, встановлені фактичні обставини справи, а також беручи до уваги Постанову № 804, яка набрала чинності 04.09.2019, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року саме за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити з 01.01.2018 ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення підлягає задоволенню частково у спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовна вимога про виплату пенсії позивача з 01.01.2018 по 04.03.2019 та з 05.09.2019 по 31.12.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем подано суду клопотання про долучення документів на підтвердження понесених судових витрат, а саме копію проміжної виписки за період з 01.01.2020 по 08.04.2020 №0804-20VU-1601-0776 від 08.04.2020 та копію IBAN з карткового рахунку від 14.04.2020 №010587071129 на суму 5000 грн.
Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 24.01.2020 та акт прийому-передачі надання правничої допомоги №1/20 до договору від 24.01.2019, згідно якого адвокат Хомич І.О. надавав правничу допомогу щодо складання позову до ГУ ПФУ у Львівській області та представництво інтересів замовника у судах усіх інстанцій та юрисдикцій та інших органах державної влади, устанаовах, організаціях (а.с.22-24).
Згідно долученого розрахунку від 02.04.2020 встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу за надані послуги становлять 15000 грн (а.с.26), а саме за:
- консультації з клієнта щодо узгодження правової позиції 500.00 грн;
- аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців 500,00 грн,
- первинний аналіз документів щодо встановлення та перерахунку пенсії, які надані замовником 500,00 грн;
- отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів 1 000,00 грн;
- підготовка та подання адвокатських запитів 1500,00 грн;
- аналіз позиції відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви 1000,00 грн;
- підготовка та подання позовної заяви 5500,00 грн
- представництво та захист інтересів в суді (відвідання суду для з'ясування обставин та стану справи, ознайомлення з матеріалами справи, розробка та подання клопотань та інших процесуальних документів) 2500,00 грн;
- правове супроводження процесу виконання відповідачем судового рішення 2000,00 грн
На підтвердження оплати правничих послуг адвоката позивач подав до суду копію IBAN з карткового рахунку від 11.03.2020 №007187344108, згідно якої отримувач Адвокатське бюро «Івана Хомича», призначення платежу : «адвокатські послуги від ОСОБА_1 » на суму 5000 грн (а.с.25). Також подав копію IBAN з карткового рахунку від 14.04.2020 №010587071129, отримувач Адвокатське бюро «Івана Хомича», призначення платежу : «адвокатські послуги від ОСОБА_1 » на суму 5000 грн. Разом з тим подав копію проміжної виписки за період з 01.01.2020 по 08.04.2020 №0804-20VU-1601-0776 від 08.04.2020, згідно якої 06.02.2020 ОСОБА_1 сплатив 5000 грн, призначення платежу :«адвокатські послуги від ОСОБА_1 », та 12.03.2020 ОСОБА_1 сплатив 5000 грн, призначення платежу : «адвокатські послуги від ОСОБА_1 ».
Відповідач у відзиві заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає такі неспівмірними з заявленими позовними вимогами.
На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" ЄСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 257, 287 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Більше того, у наданих суду копіях платіжних документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в призначені платежу не містить посилання про сплату ОСОБА_1 коштів в сумі 15000 грн на виконання саме договору про надання правової допомоги від 24.01.2020, а зазначено про сплату не ідентифікованих адвокатських послуг, що не є належним підтвердженням понесення таких витрат саме з розглядом даної справи як витрат на правову допомогу.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами суми (15000 грн.) та факту понесення витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом саме даної судової справи, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 15000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 82% на 70% сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
4. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
6. В задоволенні позовної вимоги про виплату пенсії позивача з 01.01.2018 та з 05.09.2019 урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року - відмовити.
7. В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 14.05.2020.
Суддя Коморний О.І.