14 травня 2020 року справа №320/7096/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-223736-50;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0176675005.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона є пенсіонеркою за віком та має статус фізичної особи-підприємця.
Позивачка повідомила, що відповідачем були винесені вимога від 15.05.2019 №Ф-223763-50/5572 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 2486,61 грн., та рішення від 07.10.2019 №0176675005 про нарахування штрафу у сумі 248,67 грн. та пені у розмірі 4672,61 грн. за порушення строків сплати ЄСВ, які позивачка вважає протиправними.
Зокрема, позивачка зауважує, що вона звільнена від сплати єдиного соціального внеску як пенсіонерка за віком відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі-Закон №2464), а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивачка з контролюючим органом не укладала.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не є пенсіонеркою за віком у розумінні чинного законодавства, оскільки позивачка отримала право на пенсію після досягнення 55 років на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не після досягнення 60 років, як передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачка не звільнена від сплати ЄСВ.
Крім того, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 було погашено суму недоїмки з ЄСВ, визначну у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки), а тому така вимога є відкликаною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 16.09.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.07.2019 (а.с.17).
Як вбачається зі свідоцтва платника єдиного податку від 16.09.2013 серії НОМЕР_5, позивачка з 01.10.2013 перейшла на спрощену систему оподаткування та набула статус платника єдиного податку (а.с.18).
04.04.2012 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.19).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.10.2013 позивачка є пенсіонеркою, вид пенсії: за віком (а.с.16).
Пенсія за віком призначена позивачці з 06.08.2013, що підтверджується протоколом №5855 від 06.09.2013 (а. с. 41).
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-223736-50/5572, якою позивачці визначено до сплати суму недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 2486,61 грн. (а.с.15).
07.10.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0176675005, яким позивачці за порушення строків сплати єдиного соціального внеску за період з 23.04.2014 по 30.07.2019 нараховано штраф у сумі 248,67 грн. та пеню у сумі 4672,61 грн., що в цілому становить 4921,28 грн. (а.с.13).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2462 (в редакції до 28.12.2014) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 (в редакції від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464 (в редакції до 03.10.2017) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464 (в редакції після 03.10.2017) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, особа має отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 03.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058.
Частиною першою статті 26 даного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Абзацом 1 пункту 13 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788) визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 15 Закону №1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивачці призначено пенсію за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796), згідно з якою особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Отже, Законом №796 встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 04.04.2012 позивачка є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Таким чином, призначена позивачці пенсія на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку для її отримання, ніяким чином не змінює вид та підстави призначених пенсійних виплат, на які така особа має право, та не впливає на обсяг прав і обов'язків, пов'язаних з набуттям такого статусу.
У зв'язку з цим, твердження відповідача про те, що позивачка не набула статусу пенсіонерки за віком є помилковими.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що положення пункту 4 частини першої статті 4 Закону України №2464 в повному обсязі розповсюджуються на осіб, які набули права на пенсію за віком в порядку, передбаченому статтею 55 Закону №796.
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що позивачка є пенсіонеркою за віком (зі зниженням пенсійного віку), суд вважає, що позивачка звільнена від сплати єдиного соціального внеску.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №806/1802/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76582800), від 05.11.2018 у справі №806/2169/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77661558) та від 11.02.2020 у справі №240/4809/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87527183).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що спірна вимога є відкликаною з огляду на добровільну сплату позивачкою суми ЄСВ, оскільки в рамках цієї справи суд надає оцінку правомірності спірної вимоги станом на момент її винесення, а тому подальша сплата позивачем недоїмки не впливає на таку оцінку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо правомірності нарахування позивачці недоїмки з єдиного соціального внеску, у той час як матеріали справи свідчать про те, що позивачка звільнена від сплати такого внеску, а тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, оскільки штраф та пеня були нараховані контролюючим органом на підставі висновків щодо несвоєчасної сплати позивачкою єдиного внеску, від сплати якого ФОП ОСОБА_1 звільнена в силу закону, суд вважає, що нарахування на підставі спірного рішення штрафу та пені є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У даному випадку вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0176675005 є похідною, яка підлягає задоволенню у зв'язку із задоволенням судом основної вимоги - про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.05.2019 №Ф-223736-50/5572.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачкою платіжним дорученням від 10.12.2019 №10 було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-223736-50/5572.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.10.2019 №0176675005.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.