15 травня 2020 року справа №320/5376/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.08.2019 №0008574001.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 №0008574001, яким позивачу нараховано штраф у сумі 17000,00 грн. у зв'язку з порушенням ним вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481), а саме: зберігання пляшки бренді виноградного ординарного «Щабський L.U.X.E», 0,5 л., 40% об., 18.01.2018 розливу, по ціні 250,00 грн. без марки акцизного податку.
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки виявлена під час перевірки пляшка бренді, яка не містить марки акцизного податку, знаходилась не на зберіганні, а в обігу на розливі у кафе.
Позивач наголосив на тому, що вимогами чинного законодавства не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання зберігати марки акцизного податку від відкритих пляшок алкогольного напою, який реалізується на розлив.
Також позивач звернув увагу на те, що акт перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, датований 24.06.2019, у той час як перевірка була проведена 21.06.2019, що, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Крім того, позивач зауважив, що контролюючим органом не було дотримано вимог чинного законодавства щодо форми документу, на підставі якого здійснюється нарахування штрафу, оскільки за результатом виявленого порушення контролюючий орган повинен був скласти рішення про застосування фінансових санкцій, а не приймати податкове повідомлення-рішення.
Також позивач вважає, що прийняте контролюючим органом спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає принципу пропорційності між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване спірне рішення, враховуючи, що чистий оподатковуваний дохід позивача за 2018 рік склав 6279,74 грн., а розмір штрафних санкцій за спірним рішенням дорівнює 17000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами перевірки кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_1 , було встановлено факт зберігання пляшки бренді виноградного ординарного «Щабський L.U.X.E», 0,5 л., 40% об., 18.01.2018 розливу, за ціною 250,00 грн. без марки акцизного податку, чим порушено вимоги ст.11 Закону №481, а тому вважає, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Усною ухвалою суд від 28.11.2019 проголошеною без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Присутні у судовому засіданні 06.12.2019 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 06.02.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 20.12.2017 як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-19).
Судом встановлено, що позивач має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, що підтверджується ліцензією (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), виданою Головним управлінням ДФС у Київській області. Термін дії ліцензії: з 26.05.2019 по 26.05.2019 (а.с.33-34).
З матеріалів справи вбачається, що21.06.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за результатами якої складено акт від 24.06.2019 №346/10-8640-00-10/ НОМЕР_1 (а.с.21-22).
У вказаному акті зазначено, що перевірка була проведена у присутності продавця кафе ОСОБА_2 .
Посадові особи контролюючого органу зазначили, що за результатами проведення фактичної перевірки кафе, яке належить позивачу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено факт зберігання пляшки бренді виноградного ординарного «Щабський L.U.X.E», 0,5 л., 40% об., 18.01.2018 розливу, за ціною 250,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги статті 11 Закону №481.
21.06.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області був складений акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, в якому зазначено, що продавець ОСОБА_2 відмовилась від підпису у направленнях на перевірку від 31.05.2019 №1031,1032 без пояснення причин (а.с.99).
Також 21.06.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області був складений акт про відмову від підписання акта перевірки, в якому зазначено, що після ознайомлення з актом перевірки від 21.06.2019 № бланку №003247 продавець ОСОБА_2 відмовилась від його підписання (а.с.98), та акт відмови від отримання акта перевірки, в якому зазначено, що вказана особа відмовилась від отримання примірника акту (а.с.100).
На підставі акта від 24.06.2019 №346/10-8640-00-10/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 №0008574001, яким позивачу за порушення вимог статті 11 Закону №481нараховано штраф у сумі 17000,00 грн. (а.с.20).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про його скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно з пунктом 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Пункт 226.3 статті 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 226.5 статті 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 226.6-226.7 статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Відповідно до пункту 228.2-228.3 статті 228 ПК України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.
У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).
Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом №481 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;
- місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону №481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 20 Положення №1251 маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:
- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;
- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);
- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;
- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Згідно з пунктом 21 Положення №1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження, у тому числі під час відкупорювання (розкривання) товару, і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.
Відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що на пляшці бренді виноградного ординарного «Щабський L.U.X.E», 0,5 л., 40% об., 18.01.2018 розливу, яка була об'єктом перевірки посадових осіб Головного управління ДФС у Київській області, дійсно була відсутня марка акцизного податку, оскільки вказана пляшка вже була відкрита та використовувалась для продажу відповідного алкогольного напою на розлив.
На думку позивача, вимоги чинного законодавства не встановлюють обов'язку щодо необхідності збереження марки акцизного податку на пляшці після її відкриття для реалізації алкогольного напою.
Позивач наголосив на тому, що присутній під час перевірки представник позивача повідомив посадовим особам контролюючого органу про використання відповідної пляшки алкогольного напою для реалізації алкоголю на розлив, однакці пояснення не були прийняті до уваги.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході перевірки позивача посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було встановлено факт зберігання ФОП ОСОБА_1 пляшки відповідного алкогольного напою без марки акцизного податку.
Відповідач наголосив на тому, що у разі здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив для споживання на місці, під час відкупорювання пляшки марка акцизного податку повинна розриватися та зберігатись на пляшці.
На підтвердження наданих пояснень відповідачем додано до матеріалів справи матеріали фотофіксації, з яких вбачається, що на пляшці бренді Shabo, «Shabsky LUXE», 0,5 л., 40% об., відсутня марка акцизного податку.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 19.11.2019 в якості свідка була допитана ОСОБА_2 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Свідок зазначила, що вона працює у кафе бухгалтером і на момент проведення перевірки вона була присутня у кафе саме як бухгалтер.
ОСОБА_2 зазначила, що вона повідомила посадовим особам Головного управління ДФС у Київській області про відсутність ФОП ОСОБА_1 та попросила їх дочекатись позивача, однак це прохання було проігноровано.
Свідок зазначила, що ревізори попросили показати відкупорену пляшку з коньяком, який реалізовувався на розлив у кафе, та за результатом огляду пляшки повідомили про відсутність марки акцизного податку, не зважаючи на наявність на пляшці слідів від клею та частини марки акцизного податку, яка була пошкоджена (відірвана) при відкритті пляшки.
У судовому засіданні 28.11.2019 в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Свідок зазначив, що 21.06.2019 він разом із ОСОБА_4 провели перевірку у кафе позивача.
ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_2 були пред'явлені наказ та направлення на перевірку, після чого попросили показати пляшку бренді, яка стояла на вітрині. Пляшка була відкрита та на ній не було жодних часток марки акцизного податку.
На запитання суду про те, чи були на пляшці сліди клею ОСОБА_3 зазначив, що якісь сліди на відповідній пляшці були.
Свідок зазначив, що ними було складено акт, з яким ОСОБА_2 ознайомилась та відмовилась від його підписання, про що було складено відповідний акт.
ОСОБА_3 повідомив, що він здійснював фотографування пляшки на мобільний телефон без попередньої згоди ОСОБА_2 .
Також у судовому засіданні 28.11.2019 був допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Свідок повідомив, що під час перевірки було виявлено пляшку бренді без марки акцизного податку, яка має бути наявна навіть у разі відкриття пляшки та здійснення реалізації алкогольного напою на розлив.
Суд наголошує, що складання ревізорами-інспекторами акта перевірки з відображенням у ньому лише твердження про відсутність марки акцизного податку на пляшці є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, вилучення пляшки алкогольного напою на вимогу пункту 228.3. статті 228 ПК України, детального опису осіб, у присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.
Відповідно, зібрані по справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, зокрема, чи була пляшка бренді «Shabsky LUXE» повною, не описано наявності залишків клею чи залишків марки акцизного податку на пляшці, акт перевірки не містить посилання на місце зберігання зазначеної пляшки.
За таких обставин, проаналізувавши у сукупності докази по справі, суд приходить до висновку, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки було досліджено відкорковану пляшку бренді «Shabsky LUXE», яка знаходилась у реалізації на розлив, а на вказаній пляшці була відсутня марка акцизного податку.
Суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 226.1. статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару. Це означає, що під час відкупорювання (розкривання) товару марка акцизного податку автоматично псується.
Зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності цілої (непошкодженої) марки акцизного податку на такій пляшці, оскільки у такому випадку реалізація алкогольного напою на розлив буде неможливою.
Законодавством не покладено на платників податку обов'язок зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.02.2018 у справі 814/3690/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72505981) та від 18.05.2018 у справі №804/4921/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР-74135634).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, враховуючи вищевстановлене, суд дійшов висновку, що виявлене перевіркою порушення у вигляді відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку в результаті відкриття пляшки та реалізації алкогольного напою на розлив не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари та Положення №1251.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт реалізації позивачем на розлив алкогольного напою з пляшки бренді «Shabsky LUXE», 0,5 л., 40% об., яка не містить марки акцизного податку.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно застосував до позивача на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штраф у сумі 17000,00 грн.
Щодо посилань позивача на те, що акт перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, датований 24.06.2019, у то час як перевірка була проведена 21.06.2019, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з пунктами 80.7, 80.9-8.10 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.1 статті 6 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Як зазначено вище, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена 21.06.2019, у той час як акт 346/10-86-40-00-10/ НОМЕР_1 датований 24.06.2019.
Суд звертає увагу, що в силу положень ПК України акт фактичної перевірки підлягає реєстрації не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
Суд зазначає, що оскільки 21.06.2019 було п'ятницею, то наступним робочим днем, тобто понеділком, було 24.06.2019, внаслідок чого реєстрація вказаного акта за датою 24.06.2019 відповідає вимогам чинного законодавства.
Стосовно посилань позивача на неправомірне винесення контролюючим органом податкового повідомлення рішення замість рішення про застосування фінансових санкцій суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/18053/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81136826) зазначив, що системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожною штрафною санкцією, передбаченою ПК України, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у зв'язку з порушенням суб'єктом господарювання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб'єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб'єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Таким чином, накладення штрафу за порушення Закону №481, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність висновків про порушення позивачем вимог Закону №481 не надав, а тому суд вважає, що спірне рішення прийнято протиправно та необґрунтовано.
У позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.08.2019 №0008574001, однак відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи вказане положення КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №11720 від 27.09.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.2).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.08.2019 №0008574001.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.