15 травня 2020 року Справа № 310/425/20 ЗП/280/13/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправно рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні та виплати позивачці грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести призначення та виплату позивачці грошової допомоги за спеціальний трудовий стаж в розмірі 10 місячних пенсій.
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачці був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 18 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивачки виправленими недоліками.
Ухвалою суду від 23 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
Позивачкою подано клопотання про відкладення судового засідання (вх.№18403 від 21 квітня 2020 року), однак суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що ОСОБА_1 з 16 липня 2018 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що вона має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення у зв'язку з наявністю спеціального стажу, зокрема позивачка працювала на посадах вихователя, вихователя-методиста, методиста в дитячому садку. Проте таку допомогу позивачка не отримала. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення. Однак, відповідачем відмовлено у виплаті грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 не має достатнього стажу. Позивачка вважає, що вона є особою, яка має достатній стаж для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, вважає дії відповідача незаконними, оскільки відповідачем не повністю зараховані періоди роботи ОСОБА_1 на вищевказаних посадах.
ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№18185 від 17 квітня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що правові підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відсутні, оскільки у позивачки недостатньо спеціального стажу роботи на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
16 липня 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Протоколу призначення пенсії ОСОБА_1 загальний страховий стаж позивачки на день призначення пенсії склав 38 років 10 місяців 11 днів.
27 вересня 2018 року позивачкою подано до відповідача копію диплома про навчання, та після допризначення пенсійної справи загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 40 років 8 місяців 16 днів.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка була працівником освіти, у зв'язку з чим, звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення на підставі пункту 7-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки при призначенні пенсії ОСОБА_1 така грошова допомога не виплачувалась.
Відповідач своїм листом від 23 січня 2019 року №4/П-4 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», загальний стаж роботи становить 40 років 8 місяців 16 днів, в тому числі спеціальний стаж роботи на посадах педагогічних працівників становить 26 років 9 місяців 24 дні, яких недостатньо для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Також зазначено, що до спеціального стажу роботи позивачці було зараховано:
- час роботи на посаді вихователя дитячого комбінату №353 Дніпропетровського радіозаводу з 22 серпня 1979 року по 23 серпня 1989 рік;
- робота на посаді вихователя-методиста дошкільного закладу №353 відділу освіти Кіровського району м. Дніпропетровська з 01 грудня 1993 року по 02 вересня 1996 року;
- робота на посадах вихователя та завідувача дитячим садком Бердянського державного заводу Скловолокна з 08 лютого 2005 року по 14 вересня 2005 року та з 15 вересня 2005 року по 31 липня 2018 року - на посаді завідувача дитячим садком відділу освіти Бердянської міської ради.
Не погодившись з такими діями відповідача ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІвідповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже на час звернення з вищезазначеною заявою до відповідача досягла 55 річного віку. З 16 липня 2018 року позивачці призначено пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також відповідачем не заперечується той факт, що ОСОБА_1 є працівником освіти.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пункту 2 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Суд зазначає, що в якості підстави для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідач посилається на недостатність спеціального стажу у позивача.
Зокрема у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що до спеціального стажу роботи не враховано наступні періоди:
- з 24 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року - час роботи на посаді вихователя та вихователя-методиста дитячого комбінату підприємства, яке, згідно відповідей, не є державним чи комунальним;
- 02 вересня 1996 року по 01вересня 1997 року - робота на посаді методиста дошкільного закладу №353 відділу освіти Кіровського району м. Дніпропетровська, оскільки у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, посада методиста відсутня;
- 20 жовтня 1997 року по 07 лютого 2005 року - робота на посаді методиста в яслах-садочку №34 Бердянського державного заводу скловолокна.
З цього приводу суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 спеціального стажу роботи в установах освіти.
Судом досліджені наступні документи.
Зокрема, судом досліджено копії сторінок трудової книжки Серія НОМЕР_2 від 31 серпня 1979 року ОСОБА_1 .
У вказаній трудовій книжці зазначені відомості, що визначають право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зокрема, з 24 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя дитячого комбінату №353 Дніпропетровського радіозаводу.
Відповідач обґрунтовуючи відмову зарахувати до спеціального стажу позивача цього періоду роботи посилається на те, що у відповіді від 10 липня 2019 року Товариства з додатковою відповідальністю «Концерн «ВЕСНА»» зазначено, що відповідно до статуту Орендне підприємство «Дніпропетровський радіозавод» з 10 квітня 1991 року мало колективну форму власності. Щодо надання інформації про форму власності Виробничого об'єднання «Весна» у період з 24 серпня 1989 року по 10 квітня 1991 року та Концерну «Весна» у період з 30 грудня 1991 року по 01 листопада 1993 року зазначено, що вказані дані відсутні. Таким чином, як зазначає відповідач, врахувати період роботи в ВО «Весна» з 24 серпня 1989 року до 01 грудня 1993 року немає підстав.
Суд не погоджується із таким твердженням з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік №909).
Розділом 1 «Освіта» Переліку передбачені, зокрема, що директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів - мають право на пенсію працівника освіти за вислугу років.
Суд звертає увагу, що в примітці 2 до цього Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки або інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.
В даному випадку, необхідними умовами для виникнення у позивача права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Також, згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду справи № 334/11778/13-а (адміністративне провадження № К/9901/12505/18), від 19 грудня 2018 року (яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року).
Суд звертає увагу, що у трудовій книжці Серія НОМЕР_3 1 №2290850 від 31 серпня 1979 року ОСОБА_1 наявні записи про те, що позивачка з 24 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року працювала на посаді вихователя та вихователя-методиста дитячого комбінату №353 Дніпропетровського радіозаводу. Записи зроблені без виправлень, містять відбитки печаток та всі необхідні реквізити, тому не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зарахований до спеціального стажу період роботи позивача з 24 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року - час роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя та вихователя-методиста дитячого комбінату №353 Дніпропетровського радіозаводу, який в подальшому було реорганізовано у Виробниче Об'єднання «Весна», потім реорганізоване в Орендне підприємство «Дніпропетровський Радіозавод», та яке після цього увійшло створений Концерн «Весна».
Отже, судом під час розгляду справи встановлено, що оскільки період роботи позивача з 24 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року на посадах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - належним чином підтверджений, спеціальний стаж позивача станом на день призначення пенсії (16 липня 2018 року) склав більше 30 років, що в свою чергу дає ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що:
- позивач досягла пенсійного віку;
- вийшла на пенсію з посади в закладі (установі) комунальної форми власності, робота на якій дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, враховуючи все вищенаведене суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні та виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій - є необґрунтованими та протиправними.
Щодо незарахування до спеціального стажу позивача періодів роботи: з 02 вересня 1996 року по 01 вересня 1997 року - робота на посаді методиста дошкільного закладу №353 відділу освіти Кіровського району м. Дніпропетровська; 20 жовтня 1997 року по 07 лютого 2005 року - робота на посаді методиста в яслах-садочку №34 Бердянського державного заводу скловолокна, - суд зазначає, що у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, посада методиста відсутня.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 1997 року по 07 лютого 2005 року працювала методистом в яслах-садочку №34 Бердянського державного заводу скловолокна.
Судом встановлено, що вказаний період не зараховано у зв'язку з тим, що у відповідній графі трудової книжки позивача слово «вихователь» дописано, виправлення щодо вказаного запису внесені відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та завірені печаткою. Помилка в трудовій книжці виправлена, проте згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 серпня 1993 року № 110 «Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.»
В матеріалах адміністративної справи наявна архівна копія наказу по особовому складу від 20 жовтня 1997 року №378-л, в пункті 7 якого зазначено: «…Перевести ОСОБА_1 воспитателя д/с 34 на должность методиста с окладом согласно штатного расписания с 20.10.97. основание: личное заявление…».
Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці позивачки було допущено помилку при внесенні запису, щодо посади, на яку позивача було призначено, а саме в записі № 11 від 20 жовтня 1997 року.
Відповідно до пункту 2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Копії наказу про внесення змін до Наказу № 378-л від 20 жовтня 1997 року, щодо виправлення найменування посади, на яку ОСОБА_1 призначили вищенаведеним наказом, сторонами до суду не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки з 02 вересня 1996 року по 01 вересня 1997 року та з 20 жовтня 1997 року по 07 лютого 2005 року не підлягають зарахуванню у спеціальний стаж.
В той же час суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час розгляду справи судом встановлено, що спеціальний стаж позивача станом на день призначення пенсії (16 липня 2018 року) склав більше 30 років, що в свою чергу дає ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні та виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, тому такі дії є протиправними.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести призначення та виплату позивачу грошової допомоги за спеціальний трудовий стаж в розмірі 10 місячних пенсій, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні та виплати позивачу такої грошової допомоги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні та виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263, КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправно рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови в призначенні та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) провести призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) грошової допомоги за спеціальний трудовий стаж в розмірі 10 місячних пенсій.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 травня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов