15 травня 2020 року Справа № 280/3071/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 35-Б, м. Київ, 02002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070), про визнання протиправною та скасування постанови,
07.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (далі - відповідач), третя особа - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 24.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58991784.
Також просить витребувати у відповідача належним чином завірені матеріали виконавчого провадження №58991784, залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» та стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Крім того, позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем поза межами його повноважень, оскільки прийняті щодо боржника, який проживає, перебуває на території Запорізької області, на території міста Києва не працює та не має рухомого чи нерухомого майна на території м. Києва.
Ухвалою від 07.05.2020 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - третя особа), судове засідання призначене на 15.05.2020 з викликом (повідомленням) учасників справи.
13.05.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження №58991784 з примусового виконання виконавчого напису №6201, виданого 17.07.2018 приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в розмірі 16228,06 грн. Зазначає, що до заяви стягувача, який зареєстрований в м. Києві, про примусове виконання зазначеного виконавчого напису була додана довідка про відкритий рахунок на ім'я позивача. Тобто, стягувачем надано документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться в межах виконавчого округу відповідача. У зв'язку з надходженням до відповідача заяви про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №310836201 від 17.07.2018, у якій зазначено про місцезнаходження майна боржника у виконавчому окрузі відповідача, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання чи відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Крім того, зазначає, що оскаржувану постанову позивачка отримала 31.05.2019. Просить відмовити у задоволенні позову.
13.05.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Станом на 10 год. 00 хв. 15.05.2020 від третьої особи до суду не надійшли пояснення, заяви чи клопотання з приводу даного спору.
У судове засідання 15.05.2020 представники учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведені норми права, суд розглянув справу за відсутності представників учасників справи (в письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
З матеріалів справи та за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень судом встановлено, що 24.04.2019 відповідачем було відкрите виконавче провадження №58991784. Зазначене виконавче провадження відкрите з приводу примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №6201 від 17.07.2018, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованість в розмірі 16228,06 грн.
Також 25.04.2019 відповідачем, в межах зазначеного виконавчого провадження, прийнята постанова про стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у сумі 1622,81 грн.
Постановою відповідача від 07.05.2019, прийнятою в межах наведеного виконавчого провадження, звернено стягнення на доходи позивача від Дмитрівської сільської ради у розмірі 20% доходів позивача в сумі 400,00 грн витрат на проведення виконавчих дій, 16228,06 грн суми боргу та 1622,81 основної винагороди виконавця.
Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч. 1-2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Частиною 1 ст. 27 Закону №1403 встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону №1404 передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ст. 19 Закону №1404 право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно ч. 3 ст. 25 Закону №1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач оскаржує постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №58991784, прийняту 24.04.2019 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С №6201, вчиненого 17.07.2018 про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в сумі 16228,06 грн.
Із змісту адміністративного позову встановлено, що підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №58991784 є порушення, на думку позивача, відповідачем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса.
Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом відповідача, визначено місто Київ.
Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи документами позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В оскаржуваній постанові зазначено цю ж адресу.
Відповідачем до суду не надано доказів, що у позивача на території виконавчого округу міста Києва є майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання на території Запорізької області.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Так, пунктом 7.1.2 статті 7 Закону №2346-ІІІ визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Отже за змістом чинного законодавства, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.
Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 цього ж Кодексу).
Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
Пунктами 3.1, 3.2 статті 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.
Суд наголошує на тому, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.
Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року вих. № 23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: “Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах”.
Приватним виконавцем не надано доказів, що на рахунках позивача, які відкриті у банківських установах, розташованих на території міста Києва, є грошові кошти позивача. Довідка третьої особи від 18.04.2019 вих. №1_01 на яку посилається відповідач у відзиві не містить інформації про наявність на рахунку позивача, відкритому у третьої особи грошових коштів. Так само відповідачем не надано суду доказів того, що на кошти на цьому рахунку було звернене стягнення.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження №58991784.
До твердження відповідача про отримання позивачем 31.05.2019 оскаржуваної постанови суд ставиться критично, оскільки з наданої копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0209417411425, яке надсилалось відповідачем в адресу позивача не можливо встановити факт отримання цього відправлення безпосередньо позивачем та вміст цього поштового відправлення, при цьому позивач заперечує факт отримання оскаржуваної постанови, а на офіційній сторінці Укрпошти в мережі Інтернет відсутня інформація про поштове відправлення із № 0209417411425.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 35-Б, м. Київ, 02002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 24.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58991784, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису №6201, виданого 17.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 35-Б, м. Київ, 02002) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Повний текст рішення складено 15.05.2020.
Суддя Р.В. Кисіль