12 травня 2020 року м.Київ №320/5847/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління поліції охорони в Київській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації та зобов'язання вчинити дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до управління поліції охорони в Київській області про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за період з 07.11.2015 по 07.04.2017 у розмірі 7238 грн.; вихідної допомоги у сумі 23520 грн.; компенсації за невикористану відпустку у розмірі 14368 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.04.2017 по день ухвалення судового рішення, що станом на 01.10.2019 складає 167867,56 грн. та зобов'язання відповідача видати грошовий атестат, в якому розрахувати грошове забезпечення з урахуванням стажу роботи у поліції 21 рік та надбавки за стаж служби у розмірі 40 %.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 07.11.2015 по 07.04.2017 він перебував на службі у Національній поліції, наказом від 07.04.2017 № 52 о/с він був звільнений із займаної посади за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" через хворобу. Згідно з наказом на день звільнення його вислуга років становила 23 роки 0 місяців та 03 дні. Проте, у грошовому атестаті, на підставі якого йому був проведений з ним розрахунок та була нарахована пенсія, до строку вислуги років не врахований строк служби позивача в пожежній охороні, що суттєво вплинуло на визначення розміру вихідної допомоги, пенсії та на розмір їх фактичних виплат позивачеві.
Позивач стверджує, що відповідачем були невірно зроблені з ним розрахунки при звільненні, а саме без врахування надбавки за стаж служби в поліції 21 рік - 40 %.
Тому він просить стягнути з відповідача заборгованість по виплатам та видати новий грошовий атестат, де розрахувати грошове забезпечення з урахуванням стажу роботи у поліції 21 рік та надбавки за стаж служби у поліції у розмірі 40 % для звернення до органів пенсійного фонду з приводу перерахування пенсії.
До позовної заяви позивачем було надано розрахунок заборгованості по сплаті заробітної плати за квітень 2017 та за період з 07.11.2015 по 07.04.2017; суми вихідної допомоги; суми компенсації за невикористану відпустку та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 01.10.2019.
Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, управління поліції охорони в Київській області, наданим йому правом подання відзиву не скористався та надав лише заяву про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду, оскільки він пропустив строк для звернення до суду. Наказом НПУ від 07.04.2017 № 52 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", через хворобу. В той же день, 07.04.2017 позивач власноручно підписав грошовий атестат № 10, чим погодився з усіма даними, які в ньому були зазначені, в тому числі і з розміром вислуги років станом на день звільнення, що становить 14 років 04 місяці та 15 днів. З позивачем був проведений повний розрахунок при звільненні, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та відомостями. Відповідач наголошує, що позивачеві було відомо про порушення його права з дати одержання ним останньої виплати.
У відповіді на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, позивач зазначив, що право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту та позов не може бути залишений без розгляду з приводу пропуску строку.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надавши правової оцінки спірним правовідносинам, судом встановлено наступне:
відповідно до трудової книжки позивача, ОСОБА_1 у періоди: з 02.06.1992 по 14.04.1994 проходив службу в Збройних силах України; з 15.12.1995 по 03.08.2004 проходив службу в пожежній охороні ГУ МВС в м.Києві; з 01.10.2004 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 07.11.2015 по 07.04.2017 проходив службу в Національній поліції України (а.с.9-10).
Наказом начальника управління поліції охорони в Київській області № 52о/с від 07.04.2017 позивач був звільнений зі служби в поліції, вислуга років станом на день звільнення: календарна, стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, вислуга років для призначення пенсії, вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції склала 23 роки 00 місяців 03 дні; пільгової та вислуги років на пільгових умовах - не має (а.с. 13).
Згідно грошового атестату № 10, виданого Управлінням поліції охорони в Київській області 07.04.2017, ОСОБА_1 мав: посадовий оклад у розмірі 1800 грн.; оклад за спеціальним званням - 1000 грн.; відсоткову надбавку за стаж служби в поліції - 30 %, тобто 840 грн. на місяць; вислугу років станом на 07.04.2017 за наказом УПО в Київській області № 52 о/с від 07.04.2017 - 14 роки 04 місяці 15 днів; надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % від окладів грошового утримання; премію - 50 %, тобто 1820 грн. на місяць (а.с. 14).
Також у грошовому атестаті зазначено, що станом на 07.04.2017 позивач задоволений окладом у сумі 420 грн.; окладом за спеціальним званням - 233,33 грн.; 30% надбавкою за стаж служби в поліції 196,00 грн.; 50 % премії 424,67 грн.; усього було нараховано - 1274 грн. та вихідної допомоги - 38220 грн.
Відповідач здійснив з позивачем розрахунок при звільненні відповідно до грошового атестату № 10 від 07.04.2017, що підтверджується відомостями перерахувань на СКР співробітників УПО в Київській області, зокрема на СКР позивача, за квітень, червень 2017 від 05.05.2017 16.05.2017, 18.05.2017 у розмірах 11962,97 грн., 8623,06 грн., 8623,06 грн., 1393,08 грн., 315,41 грн. та платіжними дорученнями № 14992 від 13.07.2017, №13565 від 18.05.2017; №13457 від 16.05.2017; №13133 від 05.05.2017 (а.с. 43, 52, 55, 61-62, 63-64, 42, 51, 54, 60).
Вважаючи дії відповідача з приводу обчислення вислуги років неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно статті 78 Закону України "Про національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
За приписами ст. 94 Закону України "Про національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
За п. З Порядку надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови № 988.
Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою.
До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Поліцейським, яким відповідно до Порядку та умов передбачено підвищення посадового окладу, надбавка за стаж служби нараховується з нового посадового окладу в підвищеному розмірі та окладу за спеціальним званням.
У додатку 11 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 визначені розміри надбавки за стаж служби в поліції, так за стаж від 13 до 16 років надбавка становить 30 %, від 19 до 22 років - 40%, від 22 до 25 років - 45 %.
Як убачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, позивач за час свого трудового стажу проходив: службу в Збройних силах України з 02.06.1992 по 12.04.1994; службу у пожежній охороні ГУ МВС України в м. Києві у період з 15 грудня 1995 року по 03 серпня 2004 року; службу в органах внутрішніх справ України у період з 01 жовтня 2004 по 06 листопада 2015; службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 07.04.2017.
Відтак, стаж, який має бути врахований при визначенні надбавки за стаж служби, складається з наступних періодів:
- служба в Збройних силах - 01 рік 10 місяців 10 днів;
- служба в пожежній охороні - 08 років 07 місяців 18 днів;
- служба в органах внутрішніх справ - 11 років 1 місяць та 5 днів;
- служба в Національній поліції - 1 рік 5 місяців 0 днів.
Таким чином, станом на 07 квітня 2017 року розмір загального стажу ОСОБА_1 складає 23 роки 0 місяців 03 дні, а тому розмір надбавки за стаж служби в поліції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 має становити: від 19 до 22 років - 40%, від 22 до 25 років - 45 %.
Зазначена вислуга років була вірно визначена у наказі начальника Управління поліції охорони в Київській області № 52 о/с від 07.04.2017 про звільнення позивача у запас Збройних сил (а.с. 13).
Проте, у грошовому атестаті № 10 від 07.04.2017 невірно було зазначено вислугу років як 14 років 04 місяці та 15 днів, тобто без врахування періоду служби позивача в органах пожежної охорони, що в цілому суперечить нормам вказаних вище законодавчих актів.
Згідно ст. 101 Кодексу Цивільного захисту, Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.5 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 593 від 11.07.2013 року, час проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
За таких обставин, суд зазначає, що служба позивача в службі пожежної охорони здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Тому, суд вважає, що відповідачем безпідставно не враховано вислуги років позивача у службі пожежної охорони.
Проте, судом встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом позивачем не заявлено вимог про визнання протиправною бездіяльності управління охорони в Київській області щодо неврахування ОСОБА_1 у грошовому атестаті № 10 від 07.04.2017 вислуги років до стажу служби в поліції вислугу років у службі пожежної охорони.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в цій частині та визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування вислуги років позивача у службі пожежної охорони до стажу служби в поліції.
З огляду на наведене, доводи позивача щодо невірності здійснення розрахунку заробітної плати відповідачем у період з 07.11.2015 по 07.04.2017, а також повного розрахунку при звільненні є обґрунтованими.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в цій частині позовних вимог, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з управління поліції охорони на користь позивача заборгованості з заробітної плати за період з 07.11.2015 по 07.04.2017 у розмірі 7238 грн., заборгованості по виплаті вихідної допомоги у сумі 23520 грн.; компенсації за невикористану відпустку у розмірі 14368 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.04.2017 по день ухвалення судового рішення, що станом на 01.10.2019 складає 167867,56 грн.
Перевіривши розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем, суд вважає його неправильним та неточним, оскільки такий розрахунок зроблений виходячи виключно з посадового окладу позивача за квітень 2017 року, без врахування перебування позивача на лікарняному та у відпустці, без надання доказів фактично отриманих виплат позивачем за період з 07.11.2015 по 07.04.2017. Крім того, позивачем при розрахуванні загального стажу, який має бути врахований при визначенні відсоткової надбавки за стаж служби, зроблена помилка, яка впливає на визначення розміру такої надбавки та й відповідно на розмірі заробітної плати позивача. А саме, вислуга років позивача складає 23 роки 0 місяців 3 дні замість 21 року, який визначив позивач та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 надбавка за стаж роботи в поліції має становити: від 19 до 22 років - 40%, від 22 до 25 років - 45 %.
З огляду на наведене суд не має можливості здійснити правильний та об'єктивний розрахунок заборгованості з заробітної плати позивача за період з 07.11.2015 по 07.04.2017, по виплаті вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, тому в даному випадку вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний та ефективний в даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання управління поліції охорони в Київській області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 07.04.2017, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги з урахуванням стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років - 23 роки 00 місяців 03 дні та відсоткової надбавки за стаж служби у поліції у розмірі визначеному у додатку 11 до Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами та нарахованою на виконання рішення суду суми заробітної плати, вихідної допомоги та суми компенсації за невикористані відпустки за вказаний період.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне:
відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому наведеними нормами КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за несвоєчасну сплату сум, належних працівнику при звільненні.
З огляду на висновки суду щодо протиправності нездійснення зарахування до стажу служби в поліції стажу служби в пожежній охороні, і відповідно невиплати таких сум, належних позивачеві, при звільненні, в даних правовідносинах наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України щодо виплати позивачеві середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Статтею 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосовується у випадках вимушеного прогулу та залучення працівників до виконання військових обов'язків.
Абзацами першим - третім пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Враховуючи, що відповідачем було невірно розрахована заробітна плата у грошовому атестаті через неправильне визначення процентної надбавки за стаж служби в поліції позивача, відсутність у суду документів, які підтверджують розмір заробітку позивача за два місяці, які передували його звільненню, а наданий позивачем розрахунок є приблизним та не точним через врахування розміру заробітної плати позивача за лютий-березень 2017 року, який зазначений у грошовому атестаті, суд вважає вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.04.2017 по день ухвалення судового рішення, до здійснення відповідачем перерахунку, виходячи зі стажу роботи позивача в поліції - 23 роки, передчасною.
Щодо позовних вимог про видачу грошового атестату з розрахунком грошового забезпечення з урахуванням стажу роботи у поліції 21 рік та надбавки за стаж служби у поліції у розмірі 40 %, суд зазначає наступне:
умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначається Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Згідно зі статтею 102 Закону України № 580-VІІІ від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини сьомої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа щодо права на пільги) прямо зазначив, що Служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Згідно приписів пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Отже, позивач під час проходження служби отримував вищевказані види грошового забезпечення та які бралися до уваги при призначенні пенсії позивачу.
Поряд з цим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2007 року № 3-1.
Пунктом 23 Порядку №3-1 визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонер подає органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як повідомлення Національної поліції України, направлене до органів Пенсійного фонду, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Таким чином, пенсіонер, у разі виникнення підстав для перерахунку пенсії, має право самостійно отримати довідку про складові грошового забезпечення.
Перелік документів, які подаються при призначенні/перерахунку пенсій визначений в пункті 7 Порядку №3-1 проведення перерахунку пенсій. Серед інших документів, це, зокрема, грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення.
Таким чином, виданий відповідачем грошовий атестат № 10 від 07.04.2017 був підставою для призначення позивачеві пенсії та визначення її розміру.
Оскільки судом встановлено невірність визначення відповідачем вислуги років позивача та відповідно й розміру відсоткової надбавки за стаж служби у поліції у зазначеному грошовому атестаті, що суттєво вплинуло на розмір пенсії позивача, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат підлягає задоволенню, однак з деякими корегуваннями щодо розміру стажу роботи у поліції - 23 роки 0 місяців 3 дні та надбавки за стаж служби у поліції у розмірі, визначеному у додатку 11 до Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988.
Дослідивши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду через звернення позивача до суду з пропуском встановленого строку, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в 3 місячний строк, відколи він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Водночас ч. 2 цієї ж статті передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Постанові ВСУ від 26.10.2016 у справі № 6-1395цс16 було встановлено, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
В подальшому, з посиланням на цю Постанову, ВСУ прийнято Постанову від 06.12.2017 р. у справі №6-331цс17, в якій предметом дослідження судом стало неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 233 КЗпП України в частині строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так, при прийнятті рішення по справі суд послався на положення ст. 2 Закону України «Про оплату праці», яка визначає структуру заробітної плати, а саме:
- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Проаналізувавши зазначену норму, суд дійшов до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду.
Аналогічну правову позицію можна знайти і в рішеннях новоствореного Верховного суду, зокрема у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 61-992св17 чи в Постанові від 04.05.2018 року у справі №808/858/16.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 3 статті 8 Основного Закону встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Також однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права закріплена також у статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є відповідними його вимогам та приписам, а тому підлягають частковому задоволенню, а порушене право позивача - відновленню.
Тож, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування ОСОБА_1 у грошовому атестаті № 10 від 07.04.2017 вислуги років до стажу служби в поліції вислугу років у службі пожежної охорони; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки; зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи ту обставину, позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду, то стягнення відповідних витрат за рахунок відповідача на користь ОСОБА_1 не підлягають,
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ - 40109063, м.Київ, вул.Сім'ї Прахових, 8) щодо неврахування ОСОБА_1 у грошовому атестаті № 10 від 07.04.2017 вислуги років до стажу служби в поліції вислугу років у службі пожежної охорони.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ - 40109063, м.Київ, вул.Сім'ї Прахових, 8) здійснити перерахунок заробітної плати за період з 07.11.2015 по 07.04.2017, вихідної допомоги, компенсації за невикористані щорічні відпустки ОСОБА_1 з урахуванням стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років - 23 роки 00 місяців 03 дні у розмірі визначеному у додатку 11 до Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 та виплатити різницю між фактично виплаченими сумами та нарахованими на виконання рішення суду сумами заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за вказаний період.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ - 40109063, м.Київ, вул.Сім'ї Прахових, 8) видати ОСОБА_1 грошовий атестат з розрахуванням грошового забезпечення з урахуванням стажу роботи у поліції 23 роки 00 місяців 03 дні та відсоткової надбавки за стаж служби у поліції в розмірі, визначеному у додатку 11 до Постанови КМУ від 11.11.2015 № 988.
У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
Заяву управління поліції охорони в Київській області (ЄДРПОУ - 40109063, м.Київ, вул.Сім'ї Прахових, 8) про залишення позовної заяви без розгляду, - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Брагіна О.Є.