14 травня 2020 року м. Київ 320/2303/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у місті Києві заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.01.2019 ВП № 58212325 про відкриття виконавчого провадження.
Рішенням суду від 16 травня 2019 року в адміністративній справі № 320/2303/19 позов задоволено частково, а саме:
Скасовано постанову Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.01.2019 ВП №58212325.
05.05.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про злісне не виконання судового рішення, що набрало законної сили, в порядку ст.382 КАС України (з додатками), (вх.№14518/20).
За результатами автоматизованого розподілу заяву в адміністративній справі № 320/2303/19 передано на розгляд судді Леонтовичу А.М.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При вирішенні поданої заяви суд звертає увагу на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття відповідного рішення у справі.
Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі може суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 р. у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18).
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системно здійснивши аналіз правових норм, суд зазначає, що стягнення штрафу за не виконання судового рішення здійснюється тільки після встановлення такого контролю рішенням суд, а в подальшому неподанням звіту про його виконання.
Під час розгляду заяви позивача встановлено, що рішенням Київського суду від 16 травня 2019 року у справі №320/2303/19, судовий контроль, що передбачений ст.382 КАС України, за виконанням такого рішення не встановлювався, відтак підстав для стягнення штрафу за не виконання судового рішення - не має, а отже заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивача - задоволенню не підлягає.
За наведених обставин, та з урахуванням того, що вирішення вказаного питання є правом, а не обов'язком суду на вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення та накладення штрафу, передбачений ст.382 КАС України.
Керуючись статтями 243, 248, 382 КАС України, суд
1.У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі № 320/2303/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області - відмовити.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Леонтович А.М.