08 травня 2020 року № 320/5053/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.04.2019 № 19;
- зобов'язати Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити йому пенсію за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.01.2019.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою як особа, яка відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Проте, рішенням від 19.04.2019 № 19 відповідачем відмовлено йому у призначенні пенсії, так як згідно наданих ним документів неможливо підтвердити період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 замінено відповідача Фастівське ОУПФ України Київської області на правонаступника ГУ ПФУ у Київській області.
Позивач та представник відповідача надали суду клопотання, в якому просили суд розглядати справу за їх відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням від 29.03.1999 серії НОМЕР_1 .
Позивачу 12.11.2018 виповнилося 55 років, і він 23.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До заяви було додано :
- паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області ;
- трудову книжку серії НОМЕР_3 ;
- посвідчення особи, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 від 29.03.1999.
Підставою для звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач зазначив, що станом на 01.01.1993 він постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю в м. Фастові більше 6 років.
Розглянувши заяву позивача від 23.01.2019, Фастівське ОУПФ України Київської області прийняло рішення від 19.04.2019 № 19, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Згідно вказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчались в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років .
Відповідно до абзацу 1 статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як зазначено у позовній заяві, позивач проживав у м. Фастові з січня 1980 року .
З 02.02.1981 по 05.01.1982 навчався у Козятинському технічному училищі.
Наказом № 7/ок від 12.01.1982 позивач прийнятий на роботу провідником пасажирських вагонів.
З 03.05.1982 по 08.05.1984 проходив службу у рядах Радянської армії.
Наказом № 159/ок від 15.08.1984 прийнятий на роботу провідником пасажирських вагонів, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_4 .
З серпня 1984 року проживав у сестри за адресою: м. Фастів, вул. Набережна, 66.
У вересні 1984 отримав постійну прописку за вказаною адресою.
Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 03.10.1989 № 186 позивачу надано дозвіл на будівництво будинку по вул. Набережній, 66 та 12.10.1989 йому надано типовий договір для будівництва будинку.
Позивач 25.10.1989 був прописаний на свою частину будинку.
При зверненні до відповідача про призначення пенсії факт реєстрації з 1984 по 25.10.1989 позивач не зміг підтвердити, оскільки була втрачена будинкова книга.
Однак, з довідки голови комітету Фастівської міської ради Київської області від 22.01.2019 № 081 слідує, що позивач проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 згідно будинкової книги з 14.01.1980 року по теперішній час.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 пояснили, що позивач з 1980 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача з 1980 за адресою: АДРЕСА_1 .
При вирішенні даної справи суд також враховує висновки Верховного Суду викладеного у постановах: від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, де сформульовано правові висновки щодо застосування положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказаний правовий висновок підтримано Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.03.2019 у справі №320/5558/18.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу видано Київською обласною радою посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_5 .
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і с обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статтей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус проти Болгарії від 26.10.2000 року).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на те, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідними документами та показами свідків, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні пенсії із заниженням пенсійного віку є необґрунтованою.
Інших підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, пенсійним органом не наведено.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії із заниженням пенсійного віку позивачу, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є також обґрунтованою.
Щодо часу з якого належить призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 23.01.2019.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна бути призначена позивачу з моменту звернення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 768, 40 грн, що підтверджується квитанцією від 18.09.2019 № 22766686, отже понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.04.2019 № 19 про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.01.2019.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.