15 травня 2020 року Справа № 280/1746/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107), про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
13.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа або ГУ ДКСУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 27.11.2019 №20245/053, про відмову повернути позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7060,55 грн. (1% від вартості об'єкта купівлі-продажу), сплачений ним помилково при купівлі 08.11.2019 квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов'язати відповідача сформувати та подати до третьої особи подання про повернення позивачу суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 7060,55,00 грн, згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №0014502 від 08.11.2019.
Крім того, просить: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом покладання обов'язку на відповідача подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у цій справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу він придбав у власність квартиру. При укладанні договору купівлі-продажу ним був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% вартості від придбаної квартири, а саме в розмірі 7060,55 грн. Проте, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не повинен сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло вперше. Позивач звернувся до відповідача для вирішення питання щодо повернення йому помилково (надмірно) сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Проте відповідачем фактично відмовлено у здійсненні повернення помилково сплачених коштів у зв'язку з тим, що позивачем не зазначено жодних документально обґрунтованих причин для повернення судового збору.
Ухвалою від 18.03.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
01.04.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 30.04.2020 без виклику (без повідомленням) учасників справи (в письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування. Також, запропоновано третій особі протягом 5-ти днів від дня отримання цієї ухвали подати до суду пояснення з приводу предмета спору.
21.04.2020 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№18433) в яких зазначено, що оскільки відповідно до квитанції від 08.11.2019 №0014502 грошові кошти у розмірі 7060,55 грн. позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м.Запоріжжя, обслуговування якого здійснюється Управлінням Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, то саме до зазначеного територіального управління має бути подано відповідне подання контролюючого органу. Просить суд врахувати при розгляді справи надані пояснення та повідомити про результати розгляду справи.
22.04.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.18754) в якому зазначено, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Таким чином, надані позивачем документи не можна вважати належними та допустимими доказами придбання житла вперше, а отже, відсутності у особи обов'язку сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, як особи, яка вперше придбала житло. В зв'язку з тим, що Пенсійний Фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно він не може сформувати подання, без надання зацікавленими особами належних доказів придбання ними нерухомості вперше. З урахуванням викладених обставин вважає, що листом від 27.11.2019 №20245/053 відповідачем була правомірно надана відповідь про відмову в поверненні збору. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
08 листопада 2019 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 08.11.2019, зареєстрований в реєстрі за №5380 (а.с. 14-15).
Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А.
Для нотаріального оформлення договору купівлі - продажу позивачем, як покупцем, сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7060,55 грн. (1% від вартості приданого нерухомого майна), про що свідчить копія квитанції №0014502 від 08 листопада 2019 року (а.с. 16).
19.11.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо повернення безпідставно (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7060 грн. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем (а.с. 18).
Листом від 27.11.2019 за №20245/05.3 відповідач повідомив позивача, що згідно його заяви, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру за договором купівлі-продажу нерухомого майна, при цьому жодних законодавчо обґрунтованих причин для повернення збору не зазначено. Таким чином, підстави для повернення збору відсутні (а.с. 19).
Не погодившись з відповіддю (рішенням) відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.
У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закон №400/97-ВР установлено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (зі змінами та доповненнями).
Згідно із п. 15-1 вказаного Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 15-3 згаданого Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Зміст наведених положень свідчить на користь висновку, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 20 лютого 2018 року (справа №819/1730/17), від 04 квітня 2019 року (справа №819/1553/17).
Таким чином, важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.
Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (зі змінами та доповненнями).
У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (зі змінами та доповненнями) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (абз. 5 ч. 5 ст. 3 вказаного Закону).
Із наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №201118684 від 20.02.2020, слідує, що на підставі договору - купівлі позивачем було придбано лише нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Інше нерухоме майно позивачем у власність не придбавалось, що також підтверджується вищезазначеною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 17).
Тобто, придбання житла (квартири) позивачем за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири №5380 від 08.11.2019 відбулося вперше.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане ним вперше є безпідставними, оскільки саме на відповідача покладається обв'язок доведення правомірності своїх дій. Доказів того, що позивачем було придбане нерухоме майно раніше, ще до укладення договору купівлі - продажу від 08.11.2019, відповідачем суду надано не було.
Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Конституційний Суд України ухвалою від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Верховний Суд в своїх постановах, зокрема: від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), від 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 20.03.2018 (справа №819/1249/17), від 03.07.2018 (справа №813/1584/17), від 03.07.2018 (справа №813/1696/17), від 11.07.2018 (справа №819/242/17), від 10.09.2018 (справа №819/1012/17), від 02.04.2019 (справа №819/806/17, від 04.04.2019 (справа №819/1553/17) та інших, дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Беручи до уваги наведене, суд відхиляє посилання відповідача, викладені у відзиві, на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири.
Частиною 3 статті 3 Закону №400/97-ВР визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за №1650/24182, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №787).
Згідно зі абз. 1, 2, 5 пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого (справа №819/1730/17), 30 та 31 січня 2018 року (справи №819/1498/17, 819/1667/17 відповідно), 03 липня 2018 року (справа №813/1584/17), 10 вересня 2018 року (справа №819/1012/17), 02 та 04 квітня 2019 року (справа №819/806/17 та №819/1553/17, відповідно).
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В даній справі відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинення дій. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Разом з тим суд зазначає, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 19.11.2019, у якій ставив питання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7060 грн. До заяви від 19.11.2019 позивачем було додано: копію квитанції про сплату збору від 08.11.2019 у розмірі 7060,55 грн. на рахунок УК у м.Запоріжжя/Вознесенівс./24140500, копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію договору купівлі-продажу квартири від 08.11.2019 та копію витягу.
Суд звертає увагу, що позивачем перераховано збір не на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду, а на рахунок Управління Державної казначейської служби та відповідно до Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Листом від 27.11.2019 за №20245/05.3 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що ним не зазначено законодавчо обґрунтованих підстав для повернення збору.
Отже, в даному випадку відсутнє рішення відповідача, про відмову повернути позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7060,55 грн. Позивача лише було повідомлено про відсутність підстав для повернення збору, оскільки орган Пенсійного фонду не повертає збір, а формує та направляє подання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. З вимогою щодо направлення подання до відповідного територіального органу Державної казначейської служби про повернення збору, позивач до відповідача не звертався.
Таким чином, в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення відповідача про відмову в поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7060,55 грн. слід відмовити.
Стосовно питання до якого територіального органу Державної казначейської служби України слід направити подання, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 45 Бюджетного кодексу України органи Державної казначейської служби України ведуть бухгалтерський облік надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» встановлено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідно до якого контроль за справлянням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на органи Пенсійного фонду України.
У процесі повернення помилково або надміру зарахованих коштів з державного та місцевих бюджетів органи Державної казначейської служби України керуються Порядком №787, відповідно до якого, органи Державної казначейської служби України здійснюють за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету доходів, а здійснюють таке повернення за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або за рішенням суду.
Оскільки відповідно до квитанції від 08.11.2019 за №0014502 грошові кошти у розмірі 7060,55 грн. позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м. Запоріжжя, обслуговування якого здійснюється Управлінням Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (проспект Соборний, буд. 168, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69107; ЄДРПОУ 38025409), окремою юридичною особою публічного права, то саме до зазначеного територіального управління має бути подано відповідне подання контролюючого органу.
Що стосується вимоги позивача: встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом покладання обов'язку на відповідача подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у цій справі, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.
З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 382 КАС України.
Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.
Таким чином, у задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 20490012), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 37941997), про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (проспект Соборний, буд. 168, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69107; ЄДРПОУ 38025409) подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7060,55 грн. (сім тисяч шістдесят гривен 55 копійок), сплаченого згідно квитанції №0014502 від 08.11.2019.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривен 40 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Суддя Р.В. Кисіль