Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2020 р. Справа№200/721/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою № 6362 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 14.12.2019 року в призначенні пенсії було відмовлено, через недостатність стажу.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:
визнати незаконним рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 14 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів роботи: (страхового та пільгового стажу) на шахті ім. 60-річчя Радянської України з 13.08.1990 р. по 23.10.1999 р., (страхового та пільгового стажу) в шахтоуправлінні «Донбас» з 21.01.2008 р. по 07.11.2017 р. з дня звернення до відповідача, а саме з 05.12.2019 року;
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року витребувано у Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області довідку ОК-5 за період по 07.11.2017 року відносно ОСОБА_1 . Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , 05.12.2019 року звернувся до установи відповідача із заявою № 6362 про призначення пенсії на пільгових умовах.
14.12.2019 року Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. У спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи на шахті ім.. 60-річчя Радянської України з 13.08.1990 р. по 23.10.1999р., так як запис в трудовій книжкі завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу. Дані про перейменування або реорганізацію відсутні.
До страхового та пільгового стажу за списком №1 не враховано період роботи в шахтоуправлінні «Донбас» (місцезнаходження м. Донецьк) з 01.06.2014 по 07.11.2017, так як індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про нарахування заробітної плати, сплату страхових внесків та страховий стаж, що суперечить вимогам ст. 24 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи: на шахті 60-річчя Радянської України з 27.01.1987 по 16.05.1988; з 13.08.1990 по 23.10.1999 та в шахтоуправлінні «Донбас» з 21.01.2008 по 07.11.2017; так як підприємства розташовані на непідконтрольній території України. Заявником не надано довідки, підтверджуючі пільговий характер роботи, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 та накази про результати атестації робочих за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р. №442. В системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про документ, на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто дата та номер наказу яким затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці. У зв'язку з тим, що довідки, підтверджуючі факт пільгової роботи, не надані, а в трудовій книжці відсутні відповідні записи, які б визначали право на пенсію на пільгових умовах (відсутні дані про роботу на поверхні, участь у страйках, знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, дані про проведення атестації робочих місць, тощо) неможливо врахувати до пільгового стажу за списком №1 вищезазначені періоди роботи .
Також до пільгового стажу не враховано період навчання з 01.09.1983 по 10.01.1987, та період проходження строкової військової служби з 20.05.1988 по 18.05.1990, так як на момент призову на строкову військову службу заявник не навчався за фахом в професійно-технічному навчальному закладі та не працював за пільговою професією та після закінчення навчання в професійно- технічному училищі заявника не було зараховано на роботу за набутою професією.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 в частині спірних періодів, позивач:
з 01.09.1983 по 10.01.1987 навчасвя в СПТУ № 101 м. Донецька;
27.01.1987 року по 16.05.1988 року прийнятий електрослюсарем 3 розряду з повним робочім днем в шахті, звільнений у зв'язку з призовом;
20.05.1988 року по 21.05.1990 року був призваний до лав Радянської армії;
з 13.08.1990 року був прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочім днем в шахті, 23.06.1995 року переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочім днем в шахті, 01.05.1997 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочім днем в шахті, 23.10.1999 року позивача звільнено.
з 21.01.2008 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочім днем тимчасово; 14.03.2008 року зарахований до штату на постійній основі; 13.05.2008 року зарахований електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочім днем в шахті; з 01.04.2014 року зарахований електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочім днем на РЗО; 07.11.2017 року -звільнений.
Відповідно довідки Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5, страхові внески з 01.06.2014 року відносно ОСОБА_1 не сплачено.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, відповідно до якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З приводу спірного періоду роботи позивача в Шахті ім.. 60-річчя Радянської України з 13.08.1990 р. по 23.10.1999р., так як запис в трудовій книжкі завірено печаткою, яка не відповідає найменуванню підприємства при прийомі на роботу. Дані про перейменування або реорганізацію відсутні суд зазначає наступне.
Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено, п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.
Відтак період роботи позивача в Шахті ім.. 60-річчя Радянської України з 13.08.1990 р. по 23.10.1999р. підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу.
Щодо необхідності надання довідкок про пільговий характер роботи та наказів про атестацію за період з 27.01.1987 року по 16.05.1988 року, 13.08.1990 року по 23.10.1999 року та з 21.01.2008 року по 07.11.2017 року.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як вже було вказано вище, позивач, згідно трудової книжки у період з 27.01.1987 року по 16.05.1988 року, 13.08.1990 року по 23.10.1999 року та з 21.01.2008 року по 07.11.2017 року працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в шахті.
Відповідно суд наголошує, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу без надання відповідних довідок.
З приводу позиції відповідача про необхідність надання наказів про атестацію за вказані періоди.
Згідно п. 1 Порядку № 383, згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список N 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список N 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року N 1173 (був чинний до 25.01.1991 року), до Списку 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв'язку і т. д.). Суд зауважує, що так як трудова книжка позивача містить запис про роботу повний робочій день під землею, то посада позивача «електрослюсар підземний» відноситься до Списку 1.
Згідно Постанови від 26.01.1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (в контексті спірних правовідносин діяла з 26.01.1991 року до 21.08.1992 року), посада «електрослюсар підземний» відноситься до Списку 1.
Відповідно суд наголошує, що періоди роботи позивача з 27.01.1987 року по 16.05.1988 року, 13.08.1990 року по 20.08.1992 року не потребують підтвердження як такі, що взагалі не підлягали атестації у вказаний проміжок часу та підлягають врахуванню до пільгового стажу на підставі того, що робота позивача у зазначени проміжок відносилася до Списку 1.
Щодо періоду з 21.08.1992 року по 23.10.1999 року та з 21.01.2008 року по 07.11.2017 року суд зазнаає наступне.
В матеріалах справи нявний Наказ № 528 від 20.04.2011 року "Про результати атестації робочих мість за умовами праці" (охоплює проміжок часу з 20.04.2011 року по 20.04.2016 року), протокол засідання атестаційної комісії від 12.09.1996 року згідно з яким до пільгових професій за Списком 1 віднесено посаду "електрослюсар підземний" (охоплює проміжок часу з 12.09.1996 року по 12.09.2001 року). Також Довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від № 81 від 15.11.2019 року та № 16-282 від 22.11.2019 року містять інформацію про проведення атестації згідно з Наказами № 1718 від 30.02.1994 року, № 1131 від 12.10.1999 року, № 486-к від 12.09.2001 року, № 528 від 04.04.2005 року, № 529 від 04.04.2005 року, № 700 від 16.05.2006 року, № 190-к від 03.04.1995 року, № 539-к від 19.09.2000 року, від 19.01.2001 року № 533-к, № 528 від 20.04.2011 року. Проте зазначені довідки не були аналізовані субєктом владних повноважень при вирішенні питання про призначення пенсії.
Поряд з цим суд зауважує, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: “Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно викладеного суд наголошує, що обов'язок своєчасно проводити атестацію накладено на керівника підприємства, організації, відповідно пенсіонер не повинен бути обмеженим в реалізації своїх соціальних прав через неналежне виконання обов'язків роботодавцем.
З приводу періоду служби позивача в Лавах Радянської Армії з 20.05.1988 року по 21.05.1990, який не було зараховано до пільгового стажу так як на момент призову на строкову військову службу заявник не навчався за фахом в професійно-технічному навчальному закладі та не працював за пільговою професією.
Як вже було зазначено вище, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 позивач з 27.01.1987 року по 16.05.1988 року працював електрослюсарем 3 розряду з повним робочім днем в шахті, звільнений у звязку з призовом лав Радянської армії 20.05.1988 року. Тобто дані трудової книжки позивача нівелюють позиціїю відповідача, відповідно період з 20.05.1988 по 18.05.1990 повинен бути зарахованим до пільгового стажу.
З приводу періоду навчання в СПТУ № 101 м. Донецька з 01.09.1983 по 10.01.1987.
Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту”, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно трудової книжки, позивач закінчив навчаня 10.01.1987, а 27.01.1987 року був прийнятий на роботу електрослюсарем 3 розряду з повним робочім днем в шахті, що відноситься до пільгових професій згідно Списку 1.
Таким чином суд наголошує, що період з 01.09.1983 по 10.01.1987 повинен бути врахований до пільгового стажу позивача. Відповідно суд задовольняє позовні вимоги в даній частині.
Щодо періоду з 01.06.2014 року по 07.11.2017 року, який не було зараховано до страхового та пільгового стажу через несплату страхових внесків суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, позивач у період з 01.06.2014 року по 07.11.2017 року працював електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочім днем на РЗО на Публічному акціонерному товаристві "Шахтоуправління "Донбас".
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.
Відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична адреса Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" - м. Донецьк, яке є тимчасово окупованим. Тобто роботодавець, який повинен сплачувати страхові внески за позивача у спірний період - не перереєструвався на контрольовану територію.
Згідно ст. 1 Закону № 1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV зазначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, при розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України мають не лише встановити факт зайнятості особи повний робочий день на певних (визначених нормативно-правовими актами) роботах (посадах), а й встановити ту обставину, що під час зайнятості на зазначених посадах заявник був застрахованою особою, за яку щомісяця сплачувались страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (мав страховий стаж).
Згідно ч. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування “Індивідуальні відомості про застраховану особу” (Форма ОК-5) відомості про нараховану позивачу у спірний період з 01.06.2014 страховий стаж - відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача, який надає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, періодів його роботи з 01.06.2014 року по 07.11.2017 року, - є правомірним.
Враховуючи наведене, суд вважає, що, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення, яке оскаржується, підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють гарантовані Конституцією України суціальні права, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.12.2019 року яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням певних періодів, суд не може підміняти рішенням дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, а тому задовольняє позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.12.2019 року з урахуванням висновків суду, викладених в даному судовому рішенні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.12.2019 року яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6362 від 05.12.2019 року з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Стойка