15 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/11224/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області у якому просить:
- визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації щодо відмови у встановленні статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації повторно розглянути звернення від 01.08.2019 та встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і видати "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
В обґрунтування позову вказано, що 01.08.2019 вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської райдержадміністрації про встановлення статусу "Члена сім'ї загиблого військовослужбовця". Однак, листом № 797 від 05.09.2019р. Управлінням праці та соціального захисту населення відмовлено в наданні такого статусу, оскільки на думку відповідача встановлення вказаного статусу належить до обов'язків Коростишівського об'єднаного міжрайонного військового комісаріату.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів №413 від 20.08.2014 вказано, що встановлення вказаного статусу належить до обов'язків Коростишівського об'єднаного міжрайонного військового комісаріату. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не відноситься до членів сім'ї загиблого військовослужбовця.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про причину смерті від 04.05.2014 за № 1421 02 травня 2014 року в смт. Андріївка Словянського району Донецької області від наскрізного вогнепального поранення у шию загинув ОСОБА_2 , який є братом позивача.
01.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської райдержадміністрації про встановлення статусу "Члена сім'ї загиблого військовослужбовця".
Листом № 797 від 05.09.2019 управлінням праці та соціального захисту населення мені відмовлено в наданні такого статусу, з посилання на те, що встановлення вказаного статусу належить до обов'язків Коростишівського об'єднаного міжрайонного військового комісаріату. Свою позицію відповідач обґрунтовував Постановою Кабінету Міністрів №413 від 20.08.2014.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позов по суті суд виходить з наступного.
Суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII встановлено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до абзацу 9 пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 16 пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Нагрудний знак зазначеним особам не видається.
Разом з тим, відповідно до п.2 ч.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п'ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
Що стосується посилання відповідача на постанову Постанову Кабінету Міністрів №413 від 20.08.2014 , як на підставу для звернення позивача щодо визначення статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця до Коростишівського ОВК, то суд не приймає до уваги, оскільки зазначена постанова регулює Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, водночас, процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. N 740 (далі Порядок 740).
Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку 740 Статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно із п.п. 4 п. 4 Порядку 740 підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, є для осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону.
Нормами п.5,6 Порядку №740 визначено, що для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач протиправно при розгляді звернення ОСОБА_1 посилався на те, що що встановлення вказаного статусу належить до обов'язків Коростишівського об'єднаного міжрайонного військового комісаріату, оскільки згідно п.5 та 6 Порядку №740 чітко визначено, що встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, відноситься саме до повноважень структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення.
Водночас, зі змісту оскаржуваної відмови суд встановив, що фактично заява ОСОБА_1 не була розглянута відповідачем по суті, оскільки вона містить чітку позицію відповідача, що розгляд цього питання не відноситься до його компетенції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом для відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Управління соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі їй "Посвідчення член сім'ї загиблого" з урахуванням висновків суду.
Що стосується посилання відповідача викладене у відзиві на те, що ОСОБА_1 не відноситься до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, то суд не приймає його до уваги з огляду на наступне.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту листа Управлінням праці та соціального захисту населення № 797 від 05.09.2019 вбачається, що єдиною підставою у ньому вказано, те, що для встановлення статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця позивачу необхідно звернутися до Коростишівського ОМВК, тобто твердження відповідача щодо того, що позивач не є членом сім¦ї загиблого брата не було покладено в основу оскаржуваного рішення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 та її брат, ОСОБА_2 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. Після смерті батьків ОСОБА_1 замінила брату матір, піклувалась про його та виховувала його. Випроводжала до лав ЗСУ та отримала похоронку, одноразову грошову допомогу на поховання, медаль та орден, якими мій брат був нагороджений посмертно. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом №311 про встановлення фактів, випискою з карткового рахунку, копіми нагородних документів.
Статтею 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка визначає в яких випадках члени сім'ї будуть вважаються утриманцями, передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З аналізу зазначених норм вбачається, що ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім'ї є спільність їх проживання, пов'язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов'язків. При чому підставою для утворення сім'ї може бути, зокрема, кровне споріднення.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї"), де суд вирішив: "До кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші)."
Статтею 151- 2 Конституції України проголошено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) зазначив, що: "... Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. (пункт 4.1).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації (вул. Святотроїцька, 18, м.Коростишів, Житомирська область,12501, код ЄДРПОУ 031192715) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01.08.2019 про надання статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева