Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 травня 2020 р. Справа№200/2019/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просив:
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що пов'язана з не наданням у встановлений законом строк відповіді на письмове звернення ОСОБА_2 ОСОБА_3 від 12.11.2019 року;
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що пов'язані з не наданням у встановлений Законом строк відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 10.01.2020 року;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинити дискримінаційні діяння відносно ОСОБА_1 та розглянути звернення від 12.11.2019 року і 10.01.2020 року надавши обґрунтовану та повну відповідь у встановлений законом строк, на кожне із цих звернень;
- стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якості відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.11.2019 року позивачем подано письмове звернення до відповідача з вимогою повідомити наступну інформацію: який розмір мінімальної пенсії повинен був застосовуватись в грудні 2017 року при обчисленні надбавки за понаднормовий стаж; який стаж на момент оформлення пенсії за віком відповідно до п. 4.1 розділу XV Прикінцевих положень вважався нормальним; який стаж повинен був зарахуватись при нарахуванні пенсії як понаднормативний; який повинен був бути встановлений розмір надбавки за понаднормативний стаж роботи при нарахуванні пенсії.
Вказане звернення відправлене позивачем засобами поштового зв'язку та отримане відповідачем 13.11.2019 року. Однак, відповіді на подане звернення позивачем не отримано.
З метою досудового врегулювання спору та відновлення порушених прав, засобами поштового зв'язку позивачем до відповідача була подана друга заява від 10.01.2020 року.
У другій заяві позивач просив додатково провести перевірку та притягнути до відповідальності тих осіб, з вини яких, не було своєчасно розглянуто звернення позивача від 12.11.2019 року. Відповіді від відповідача стосовно звернення від 12.11.2019 року та від 10.01.2020 року позивач так і не отримав.
Відтак, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що управління об'єктивно, всебічно і вчасно розглянуло заяви позивача від 12.11.2019 року та від 10.01.2020 року та підготувало відповіді. Управління вважає, що жодним чином не порушило законодавство та строки, які передбачені Законом України.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
12.11.2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №8752900977833) направив до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву, в якій просив надати інформацію: який розмір мінімальної пенсії повинен був застосовуватись в грудні 2017 року при обчисленні надбавки за понаднормовий стаж; який стаж на момент оформлення пенсії за віком відповідно до м. 4.1 розділу XV Прикінцевих положень вважався нормальним; який стаж повинен був зарахуватись при нарахуванні пенсії як понаднормативний; який повинен був бути встановлений розмір надбавки за понаднормативний стаж роботи при нарахуванні пенсії.
13.11.2019 року представником Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області отримано лист позивача від 12.11.2019 року.
Листом Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.11.2019 року №13154/34-2/03 щодо звернення позивача від 12.11.2019 року, повідомлено, що з 26.12.2017 року по 31.01.2019 року позивач перебував на обліку в управлінні та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.072003 №1058-ГУ.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача загальний страховий стаж враховано за період з 01.09.1968 року по 30.11.2017 року та складає 48 років 02 місяці 10 днів. Коефіцієнт стажу складає 0,48167.
Середній заробіток для обчислення пенсії становить 12349,45грн. (3,28059 х 3764,40грн.) де:
- 3,28059 - індивідуальний коефіцієнт заробітку;
- 3764,40 грн. - показник заробітної плати, що застосовуєтеся для призначення пенсії у 2017 році.
Розмір пенсії з 26.12.2017 складає 6087,98грн, де:
- 5948,36 грн. - основний розмір пенсії (12349,45грн. х 0,48167); :
- 139,62 грн. - доплата за понаднормативний стаж 13 років (48 років - 35 років) (1074,00грн. х 13%).
Пенсію призначено вірно, відповідно до діючого пенсійного законодавства України.
10.01.2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №8752900389327) направив до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву про роз'яснення стосовно нарахування надбавки до пенсії за понаднормативний стаж та просив притягнути до дисциплінарної відповідальності осіб, які причетні до порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян» щодо не надання відповіді у максимальний термін 30 днів.
Вказану заяву Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області отримало 13.01.2020 року.
Листом Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.01.2020 року №30 повідомлено, що звернення щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №200/7594/19-а розглянуто Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області у відповідності до ст. 7 Закону України „Про звернення громадян”.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі № 200/7594/19-а надійшло до управління 26.09.2019 року та вступило в законну силу 18 грудня 2019 року.
Рішенням суду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, з урахуванням раніше виплачених сум на підставі заяви позивача від 08.12.2017 року про перехід на пенсію за Законом України №1058-ІУ від 09.03.2003 року.
Враховуючи зазначене у управління відсутні правові підстави для добровільного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №200/7594/19-а. Службове розслідування стосовно з'ясування всіх умов правопорушення вчиненого працівниками Маріупольського об'єднаного управління ПФУ Донецької області не проводилось.
Вважаючи протиправною та дискримінаційною бездіяльність при розгляді письмових звернень від 12.11.2019 року та від 10.01.2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян” (далі - Закон №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ч.1 ст.3 Закону № 393 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Як визначено ч.4 ст.3 Закону №393 скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
На підставі ст.5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Як свідчать матеріали справи звернення ОСОБА_1 відповідають вимогам ст.5 Закону №393.
Відповідно до ст.7 Закону №393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно ст.15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 18 Закону №393 визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Стаття 20 Закону №393 визначає обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
З матеріалів справи встановлено, що письмове звернення позивача, що складене 12.11.2019 року, отримане відповідачем засобами поштового зв'язку 13.11.2019 року. Повторне звернення позивача отримано управлінням 13.01.2020 року.
Відповідачем разом з відзивом на адміністративний позов надано листи-відповіді на вищевказані заяви, проте не надано доказів направлення відповідних листів на адресу позивача.
Тобто, відповідачем позбавлено позивача права одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, що передбачене ст. 18 Закону №393/96-ВР.
Враховуючи, що Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не вжито заходів щодо направлення відповіді на вказану у звернені адресу позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність при розгляді звернень та зобов'язати розглянути повторно письмові звернення від 12.11.2019 року та від 10.01.2020 року.
При цьому суд наголошує, що ним не надається оцінка наданим пенсійним фондом відповідям, які долучені ним до відзиву, оскільки відсутні відомості щодо їх отримання позивачем і зміст цих відповідей не є предметом дослідження.
Разом з цим суд зазначає, що з наявних у справі пояснень і доказів ним не встановлено наявності дискримінаційних дій у відношенні позивача.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законодавче закріплення цих принципів дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень
Прийняття рішення, вчинення дій з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації - метою цього принципу є запобігання та усунення несправедливої (безпідставної) дискримінації. Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дії за однакових (схожих) обставин. Це означає, що за схожих умов мають бути враховані принципи та підходи, які були застосовані під час розгляду подібної справи.
Проте позивачем не наведено обставин та доказів на їх підтвердження, що відносно нього має місце дискримінація.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
В обґрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивачем зазначено, що витрати, які він очікує понести становлять 2900,00 грн. та пов'язані з тим, що в ході розгляду справи може бути необхідним прибуття до суду.
Додатково позивачем до суду надано довідку відповідно якої позивач з 12.03.2020 року по 20.03.2020 року перебував на лікуванні у Центрі первинної медичної допомоги №5 м. Маріуполя.
Аналізуючи вищенаведене та враховуючи обставини справи, суд зазначає, що надана позивачем вищезазначена довідка, не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діагнозом та інвалідністю, визначеними в довідках та протиправною бездіяльністю відповідача. Інші докази, які б підтверджували наявність моральної шкоди матеріали справи не містять. Крім того, суд наголошує на тому, що справа розглядається за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що не потребує участі сторін в судовому засіданні, прибуття до суду, тим самим не потребує і додаткових витрат.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі п.9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що пов'язана з не наданням у встановлений законом строк відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 12.11.2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що пов'язана з не наданням у встановлений законом строк відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 10.01.2020 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надати ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 12.11.2019 року та 10.01.2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID - 2019)» від 30.03.2020 року №540.
Суддя Г.П. Бабаш