15 травня 2020 року Справа № 160/2872/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.12.2019 №UA110030/2019/800305/1.
В обґрунтування позову зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду 14.04.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що при проведенні перевірки документів, наданих позивачем у підтвердження заявленої митної вартості, виявлено, що документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем було запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. За результатами розгляду документів, які частково було надано позивачем, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Від позивача до суду 17.04.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує доводи, викладені в позовній заяві.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2019 між позивачем та компанією Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO.,Ltd укладено зовнішньоекономічний контракт №WNX-1-2019, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно з пунктом 3.1. Контракту поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються у Специфікації (Додатку) до цього контракту.
Партія товару поставлялась на умовах FОВ - Ningbo (КНР) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст.53 Митного кодексу України, а саме: декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 29.08.2019, додаток (специфікація) до нього від 26.09.2019 № 3; рахунок - фактура (інвойс) від 03.10.2019; пакувальний лист від 03.10.2019, технічний опис товару від 03.10.2019; прайс-лист від 13.09.2019 та комерційну пропозицію від 20.09.2019.
Надані документи, на думку позивача, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством ціну партії товару, надані у підтвердження ціни документи не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Позивачем 04.12.2019 до Дніпровської митниці Держмитслужби задекларована партія товару (бензинові генератори та бензинові двигуни Кентавр), поставлена відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, додатку (специфікації) до нього від 26.09.2019 №3, інвойсу №J-WX190823 від 03.10.2019, Коносаменту №MRFB19101202А від 12.10.2019 на загальну суму 13663 дол.США. Митна декларація зареєстрована за №UА110030/2019/015080.
Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації №UA10030/2019/015080, а саме:
- декларація митної вартості,
- зовнішньоекономічний контракт №WNX-1-2019 від 29.08.2019,
- додаток (специфікація) до контракту від 26.09.2019 №3,
- рахунок - фактура (інвойс) від 03.10.2019 №J-WX190823,
- пакувальний лист від 03.10.2019,
- коносамент від 03.10.2019 №MRFB19101202А,
- інвойс на фрахт від 21.11.2019 №L22776,
- довідка про транспортні витрати від 21.11.2019,
- акт виконаних робіт від 21.11.2019,
- заявка на перевезення від 30.09.2019 №21/1,
- технічний опис товару.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало наступні документи:
- договір транспортного експедирування №1511-1/912/2018 про перевезення вантажу морським транспортом ( фрахту) з Китаю до України;
- заявку від 30.09.2019 на №21/1;
- коносамент від 12.10.2019 №MRFB19101202А;
- рахунок на оплату морського фрахту частини товару у контейнері від 21.11.2019 №L22776;
- довідка про транспортні витрати від 21.11.2019;
- акт виконаних робіт від 21.11.19.
ТОВ “АМТ ТРЕЙД” платіжним дорученням в іноземній валюті №2 сплачено валютні кошти за фрахт у сумі 420 дол.США згідно рахунку від 21.11.2019 та акту від 21.11.2019.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено повідомлення від 09.12.2019, відповідно до якого, виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Зазначеним повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею додатково витребувано від ТОВ “АМТ ТРЕЙД”, наступні документи:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач листом від 05.12.2019 №539 надав митниці пояснення щодо розбіжностей та додаткові документи, а саме: прайс-лист та комерційну пропозицію виробника .
Відповідачем 05.12.2019 прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA110030/2019/800305/1.
Відповідно до розділу 33 оскаржуваного рішення, митна вартість скоригована митницею за резервним методом.
Згідно з пунктом 2 частини 3 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись таким правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД від 06.12.2019 №UА110030/2019/015080.
Різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 91 713,91 грн. (мито- 17 637,29 грн., ПДВ -74 076,62 грн.)
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з наступного:
- у інвойсі на оплату наданих послуг від 21.11.2019 відсутнє посилання на номер коносаменту та вагу товару, так як в контейнері переміщуються товари, що декларуються в інших ЕМД, тому наданий інвойс не може мати достовірну інформацію про вартість перевезення та дані не можуть бути об'єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатись до митної вартості товару;
- відповідно до листа посольства України в КНР, на запит МЗС України, отримано відповідь від 17.01.2019 №6156/16-200-81 щодо вартості щодо вартості контейнерних морських перевезень та зазначено, що вартість перевезень 40 футового контейнера з портів КНР до порту «Південний» складає від 2500-3000 дол.США;
- до митного оформлення декларантом не надано документи, що підтверджують відповідність товару міжнародним стандартам;
- декларантом надано додаткову коменрційну пропозицію від 20.09.2019, в якій не зазначено на який період діє пропозиція, прайс - лист виробника від 13.09.2019 у якому не зазначено на який обсяг продукції діє зазначена ціна.
Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі- МК України) закріплено, що правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
За приписами частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у відповідності до частини 4 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положеннями статті 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу приписів частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
В разі, якщо митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у статтях 58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Згідно з відзивом на позов, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками митниці за поданою позивачем електронною митною декларацією згенеровано форми контролю: 105-2- «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
За результатами такого контролю відповідач дійшов висновку, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.
Пунктом 5-6 частини 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Отже, митним законодавством чітко визначено умову, за якою, зокрема, витрати на транспортування включаються до митної вартості, а саме: за умови, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Суд зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився, та здійснені на таке перевезення витрати.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо посилання на лист посольства України в КНР від 17.01.2019 стосовно вартості контейнерних морських перевезень, який впливає на вирішення питання обґрунтованості позивачем визначення вартості перевезення 40 фунтового контейнера з порту КНР.
Зауваження митного органу щодо ціни перевезення, сформовані з урахуванням листа посольства України в КНР щодо вартості морських перевезень, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки посольство України в КНР не є спеціальним органом, який займається морськими перевезеннями, враховує специфіку даного виду діяльності, інформацію по портах КНР.
Щодо зауважень відповідача про якість товару митний орган вказав, що відповідно до п.2.2 контракту, якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано.
Разом з тим, частиною 2 статті 53 МК України передбачено перелік документів, які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості, однак, документи про якість товару не входять у цей перелік, а тому зауваження щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необгрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.
При цьому, частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, у пункті 2.2 контракту від 29.08.2019 зазначено, що товар повинен відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника та, у разі необхідності, підтверджуватись відповідними документами. Вказаним пунктом не передбачається вимоги від постачальника у обов'язковому порядку надавати спеціальні документи, що підтверджують якість товару.
Відповідно до специфікації від 26.09.2019 №3 сторони домовились поставити бензинові генератори та двигуни відповідних моделей. Позивачем надано відповідачу технічний опис генераторів та двигунів та на момент декларування зауважень щодо якості товару у позивача не було.
Верховний Суд, з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості, у постанові від 16.11.2019 у справі №813/1012/17 висловив правову позицію, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.
Доводи відповідача про те, що надані позивачем в ході митного оформлення товару документи містили вказані вище розбіжності є безпідставиними.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, рішення про коригування митної вартості товарів - скасуванню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.12.2019 №UA110030/2019/800305/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська