15 травня 2020 року Справа № 160/2829/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування наказу, -
12.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 59/7 від 27.01.2020 року.
Позов мотивовано тим, що оскаржуваний наказ прийнято з огляду на рекомендації Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), викладені у висновку від 24.01.2020 року. Під час розгляду самої скарги уповноваженою комісією встановлено, що скаржником було надано позивачу на реєстрацію пакет документів у повному обсязі, перелік яких визначено ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», внаслідок чого уповноваженою колегією посадових осіб з розгляду скарг рекомендовано скасувати рішення позивача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.12.2019 № 50401576 та обмежити позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у період з 03.02.2020 по 16.02.2020. Однак, під час подання для реєстрації пакету документів скаржником не було надано документ, який засвідчує виникнення права власності на нерухоме майно (садовий будинок), для проведення державної реєстрації речового права на який, скаржник звернувся до позивача.
Крім того, під час прийняття наказу, відповідач вийшов за межі скарги, відповідно до якої скаржник вимагав скасувати рішення позивача про відмову у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно. Однак, відповідач, всупереч вимогам Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1128, задовольнивши вказану скаргу частково, не скасував рішення позивача, а лише блокував останньому на певний термін доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, оскаржуваний наказ є протиправним оскільки, незважаючи на те, що рішення позивача про відмову визнано таким, що прийнято з порушенням вимог ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», саме рішення не було скасовано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/2829/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
09 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає про їх безпідставнісь та необгрунтованість. Зазначає, що ОСОБА_2 09.12.2019 вдруге до Департаменту адміністративний послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради подано заяву про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 37390854 стосовно реєстрації права власності на садовий будинок в АДРЕСА_1 « АДРЕСА_2 який АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 на земельній АДРЕСА_5 з кадастровим номером № 1221455800:02:028:0143 за померлою 29.09.2014 ОСОБА_3 . До заяви було додано: довідку про членство ОСОБА_3 в СТ «РАДУГА 87» та внесення нею пайового внеску в повному обсязі від 07.12.2019, видана головою товариства Кабаненко М. О.; технічний паспорт від 14.01.2019 на садовий будинок в АДРЕСА_1 « АДРЕСА_2 87» АДРЕСА_6 адресою: АДРЕСА_5 , виготовлений ФОП ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину посвідчене 12.07.2019 державним нотаріусом Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонською Т. О. за реєстровим № 3-395, витяг з спадкового реєстру № 39979673, що виданий Шостою Дніпровською ДНК Драпатою О. М. від 25.03.2015, довідка про коло спадкоємців від 09.12.2019 № 3940, що видана державним нотаріусом Шостої Дніпровської ДНК Гайворонською Т. О., свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 , видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 30.09.2014. Державним реєстратором Коноваленком А. В. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 13.12.2019 № 50217337 та зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Колегією встановлено, що вказане рішення прийнято державним реєстратором з порушенням чинного законодавства у сфері державної реєстрації, а саме:
- пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині не перевірення документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
- пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за відсутності підстави для його прийняття.
Посилання державного реєстратора на те, що для державної реєстрації не було подано документів, передбачених ст. 27 Закону не відповідає дійсності, оскільки заявником подано документи, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону та Порядком № 1127. Вимога державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку за померлою є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, виданим 12.07.2019 державним нотаріусом Шостої Дніпровської ДПК Гайворонською Т. О. за реєстровим № 3-395, земельна ділянка з кадастровим № 1221455800:02:028:0143 належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДПД № 034823, виданого 15.12.1998 на підставі рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради народних депутатів від 18.06.1997 № 87 та право на яку зареєстровано за померлою в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 3490. В подальшому право власності на дану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 в порядку спадкування. Посилання державного реєстратора на Інструкцію № 127 (в редакції від 15.01.2019), яка на дату складання технічного паспорту не набула чинності є таким, що не відповідає вимогам законодавства. Враховуючи відсутність інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, з огляду на те, що наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав. Колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , оскільки шляхи задоволення скарги визначені статтею 37 Закону. Так як, колегією встановлено, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 13.12.2019 № 20217337 прийняте державним реєстратором Коноваленком А ОСОБА_5 з порушенням вимог закону, колегією вирішено задовольнити скаргу шляхом тимчасового блокування доступу державного реєстратора ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два тижні (з 03.02.2020 по 16.02.2020). Тобто, відповідач під час винесення оскаржуваного наказу діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Також відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ на час звернення позивача до суду з позовом вичерпав свою дію, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
17.04.2020 року судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні, вказує, що скарга ОСОБА_2 від 27.12.2019 за № 31151/03.3 частково задоволена шляхом тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно, однак у своїй скарзі ОСОБА_2 не заявляв такої вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у адміністративній справі № 160/2829/20 відмовлено.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 грудня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Коноваленком Анатолієм Володимировичем прийнято рішення № 50217337 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на садовий будинок, що АДРЕСА_7 , кадастровий номер земельної ділянки 1221455800:02:028:0143, за суб'єктом: ОСОБА_3 .
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зі скаргою на рішення державного реєстратора, в якому просив скасувати рішення про відмови в державній реєстрації №№ 50401576 від 23 грудня 2019, 50217337 від 13 грудня 2019, 47922684 від 24 липня 2019, прийняті державним реєстратором ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та провести державну реєстрацію прав.
Згідно з Висновком колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) колегія рекомендує: скаргу ОСОБА_2 від 27.12.2019 № 31151/03.3 задовольнити частково шляхом тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два тижні (з 03.02.2020 по 16.02.2020 включно) у зв'язку з тим, що рішення державного реєстратора Коноваленка А. В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.12.2019 за № 50401576 є таким, що прийнято без дотримання вимог пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині неналежної перевірки документів на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав; пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за відсутності підстав для його прийняття. У задоволенні інших вимог скаржника відмовлено.
На підставі Висновку колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) 27.01.2020 прийнято наказ № 59/7, яким:
скаргу ОСОБА_2 від 27.12.2019 № 31151/03.3 задовольнити частково шляхом тимчасового блокування доступу державного реєстратора прав на нерухоме майно управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два тижні (з 03.02.2020 по 16.02.2020 включно) у зв'язку з тим, що рішення державного реєстратора Коноваленка А. В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.12.2019 за № 50401576 є таким, що прийнято без дотримання вимог пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині неналежної перевірки документів на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав; пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за відсутності підстав для його прийняття. У задоволенні інших вимог скаржника відмовлено
Позивач, не погодившись з наказом та, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з відповідним позовом.
Дія Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150), визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Згідно з п. 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Так, основним доводом позивача про протиправність прийняття наказу № 59/7 від 27.01.2020 року є те, що скарга не містила вимоги про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, однак відповідач, не скасовуючи рішення державного реєстратора, тимчасово блокує доступ до Державного реєстру прав.
Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що позивачем не наведено жодного доказу порушення Порядку № 1128 та приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час розгляду скарги ОСОБА_2 .
При цьому, у Висновку колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вказано, що рішення державного реєстратора Коноваленка А. В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.12.2019 за № 50401576 є таким, що прийнято без дотримання вимог пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині неналежної перевірки документів на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав; пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - в частині прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за відсутності підстав для його прийняття.
З урахуванням норми ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Таким чином, у випадку часткового задоволення скарги територіальні органи юстиції приймають рішення, в тому числі, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
За наведених вище обставин, доводи позивача не містять законних підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.
Крім того, суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Наведені положення необхідно застосовувати з урахуванням приписів частини першої статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Наказ виконуючого обов'язки начальника Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 59/7 від 27.01.2020 року за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки не змінює, не припиняє (не скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і не розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а є актом одноразового застосування, дія якого вичерпана його виконанням.
Як вказав Верховний Суд в постанові від 21 грудня 2018 року у справі №638/16822/13-а (провадження №К/9901/4704/18), обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
У даному випадку спірний наказ не впливає на права та інтереси позивача та не підлягає скасуванню, оскільки термін його дії обмежено з 03.02.2020 року по 16.02.2020 року, тоді як з позовною заявою у цій справі позивач звернувся лише 12.03.2020 року, тобто після закінчення обмежень, встановлених оскаржуваним наказом.
За таких обставин, суд зазначає, що спірний наказ на момент розгляду справи у суді вичерпав свою дію, а порушення прав позивача зазначеним актом індивідуальної дії відсутнє.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скасування даного наказу не призведе до відновлення порушених прав ОСОБА_1 .
З урахуванням вищенаведеного інші доводи сторін щодо правомірності чи не правомірності наказу Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не впливають на вирішення справи по суті.
Таким чином, зважаючи, що після закінчення строку дії обмеження, а саме: з 17.02.2020 року, права позивача не порушуються, суд вважає, що позов про визнання протиправним та скасування наказу не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовної заяви.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, 21, м. Дніпро, 49027, ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправними та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна