27 березня 2020 року Справа № 160/13044/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо повернення безпідставно отриманих коштів, викладеної у листах від 17.10.2019р. №21218/05-05/26 та №21219/05-05/26;
- зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, третя особа) подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8' 128грн. 00коп., сплаченого згідно з квитанціями №965 та №975 від 19.09.2019р.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачами подано до відповідача заяви про повернення помилково сплачених коштів, проте останнім відмовлено в їх задоволенні. Позивачі вважають таку відмову протиправною та необґрунтованою, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність будь-яких інших записів про придбання об'єктів житлової нерухомості позивачами, тому сплачена сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою суду від 28.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху для усунення виявлених недоліків.
Позивачами усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.02.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що обґрунтовано відмовив позивачам у поверненні сплаченої суми збору, оскільки чинним законодавством не врегульовано дане питання.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши наявні докази, при розгляді справи суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 19.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В., зареєстрованим в реєстрі за №3833, придбано у власність домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на придбане домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №33298048, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Під час укладення договору купівлі-продажу домоволодіння позивачами сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 8'128грн. 00коп. (1% його вартості), що підтверджують копії квитанцій №975 та №965 від 19.09.2019 року, наявні у матеріалах справи.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивачі 08.10.2019 звернулись із заявами про повернення помилково сплачених коштів у загальному розмірі 8'128грн. 00коп.
17.10.2019 року відповідач надав відповідь за №21218/05-05/26 та №21219/05-05/26, що поданих документів недостатньо для повернення 1% збору від операцій купівлі-продажу нерухомого майна у загальному розмірі 8'128грн. 00коп. та для вирішення даного питання запропоновано звернутись до суду, оскільки іншого порядку чинним законодавством не передбачено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.9 ст.1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У позовній заяві позивачі стверджують, що вони придбали житло вперше та інша нерухомість до укладення договору купівлі-продажу домоволодіння від 19.09.2019 не придбавалась.
Також, вказана інформація підтверджується відомостями зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивачів.
Станом на час придбання позивачами нерухомості, так і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зобов'язано довести, що позивачі придбали житло згідно договору купівлі - продажу від 19.09.2019 не вперше.
Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.
Відповідно до абзацу 1 п.5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку №787 подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до п.10 розділу І Порядку № 87, зокрема, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Згідно з п.12 розділу І Порядку №787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку:
1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п'яти робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;
2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.
Доказів звернення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, відповідачем суду не надано.
Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачами квитанцією № 77497 від 17.12.2019 судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768грн. 40коп. підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 77-78, 139, 241-246, 260-263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення безпідставно отриманих коштів, викладену у листах від 17.10.2019 року №21218/05-05/26 та №21219/05-05/26.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8' 128грн. 00коп. (вісім тисяч сто двадцять вісім грн. 00коп.), сплаченого квитанціями №965 та №975 від 19.09.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова