24 березня 2020 року Справа № 160/10186/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.10.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 10.06.2019 року № 186 «Про підсумки проведення службового розслідування».
Позов обґрунтовано тим, що позивач займав посаду начальника речової служби частини з 22.07.2016 року, а інкриміновані діяння, за які притягнуто до дисциплінарної відповідальності, мали місце у період 2014-2015 р., про що зазначено додатку 37/21 аудиторського звіту №234/3/5/83/аз від 02.11.2018 року. При цьому, інформація про суттєві порушення порядку обліку майна була виявлена та зазначена позивачем в ході приймання посади начальника речової служби у липні-серпні 2016 року, яка була відображена в акті приймання-передачі посади начальника речової служби 133 обоо №6573 від 05.09.2016 року.
Позивач вважає, що оскаржений наказ від 10.06.2019 року №186 прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, з порушенням вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та на підставі службового розслідування, проведеного з порушенням цих нормативних актів, у зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати п.1 та п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2019 року №186, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, а саме - оголошення «догани» та виплати останньому премії у зменшеному розмірі за червень 2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року здійснено перехід у загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Від відповідача 11.02.2020 р. надійшла заява з витребуваними судом документами, а саме: акт службового проведення службового розслідування від 07.06.2019 року з додатками, а 13.02.2020 року від відповідача надійшло пояснення, зі змісту яких судом встановлено, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки підставою для прийняття спірного наказу та проведення службового розслідування став недостовірний рапорт позивача щодо усунення порушень та виконання пропозицій, наданих при аудиторській перевірці частини, в якому зазначені недостовірні та неповні дані стосовно кількості та маркування військового майна особистого користування. Також відповідач посилається на невиконання позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування» та відмову позивача надавати пояснення по суті невідповідності речового майна, в ході службового розслідування.
У судовому засіданні позивач підтримав правову позицію та надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Також заявив суду клопотання про можливість здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач - капітан ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.07.2016 року по теперішній час. У період з 22.07.2016 року по 26.10.2018 року перебував на посаді начальника речової служби тилу частини.
Судом встановлено, що відповідно до п.1 та п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2019 року №186 «Про підсумки проведення службового розслідування», мова оригіналу: «за безконтрольність та недбале ставлення до своїх службових обов'язків, що призвело до недостовірного складання Відомості перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування (додаток 54) у період 2014-2015 роки та нарахування втрат у розмірі 160 623,00 грн., а також за невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено дисциплінарне стягнення «догана» та виплачена премія у зменшеному розмірі за червень 2019 року.
Суд зазначає, що порушення, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, виявлені посадовими особами Південного регіонального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України під час аудиторської перевірки господарської та фінансової діяльності частини з 01.07.2015 року по 31.08.2018 року.
Судом також з'ясовано, що аналогічні порушення порядку обліку майна, виявлені та відображені у проміжному аудиторському звіті №234/3/2/78/аз від 23.10.2015 року тією ж аудиторською групою ще у жовтні 2015 року.
Для з'ясування причин і обставин, що призвели до цих порушень, наказом командира військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту позивача №4018 від 30.05.2019 року призначено службове розслідування.
Судом встановлено, що у цьому рапорті зазначені недостовірні відомості, які стали підставою облікування суми збитків військової частини НОМЕР_1 у розмірі 160 623,00 грн.
За даним фактом у грудні 2018 року проведено службове розслідування, яким встановлено, що 124 605,00 грн., нестачі інвентарного майна та БСК, яке видане колишнім військовослужбовцям військових частин, які виключені з речового забезпечення військової частини та не повернули це майно.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування» начальнику речової служби - позивачу необхідно було надати рапорт на ім'я начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 разом з копією відомості перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування (додаток 54) у період 2014-2015 роки та копіями первинних облікових документів.
Відповідач посилається на недостовірність відомостей, зазначених позивачем у рапорті №4018 від 30.05.2019 року та не невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування».
Позивач, у свою чергу, надає докази щодо виконання вищевказаного наказу, а саме копію рапорту з відміткою начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 про отримання разом з копією Відомості.
Позивач вважаючи, що підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення є такими, що порушують права та інтереси, звернувся до суду із цим позовом.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері сутності Військової дисципліни, обов'язків військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначення підстав та механізму проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України тощо.
При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту, стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
У відповідності до ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
За ч. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Згідно з ст.ст.97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
За приписами ст. 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV.
Відповідно до ст.6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно абзацу 4 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Так, наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 року №306 внесено зміни до «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період», відповідно до вимог якого зазначено, що ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
Згідно із вищезазначеної Інструкції, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до п.3 Інструкції, речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:
- організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;
- організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Відповідні завдання покладаються на начальника речової служби військової частини.
Так, із акту службового розслідування від 07.06.2019 року слідує, що заступником командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальником тилу, старшим лейтенантом ОСОБА_1 , проявлено безконтрольність та недбале ставлення до своїх службових обов'язків, що призвело до недостовірного складання Відомості перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування (додаток 54) у період 2014-2015 роки та нарахування втрат у розмірі 160 623,00 грн., а також за невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування».
Щодо виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування», суд зазначає про таке.
У матеріалах справи міститься копія рапорту №122 від 22.01.2019 року, який складений (на момент розгляду цієї справи) заступником командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальником тилу старшим лейтенантом ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відомість, зазначена вище, додана до цього рапорту. Також на рапорті наявна відмітка начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про отримання даного рапорту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування» через те, що у рапорті позивачем не зазначено конкретного додатку, який має бути доданий та надісланий до військової частини НОМЕР_2 та на відсутність відмітки про отримання рапорту позивача військової частиною НОМЕР_2 .
Проте, суд зауважує, що додаток, а саме - відомість перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування у період 2014-2015 роки, був зазначений у самому тексті рапорту. А відмітка про отримання військової частиною НОМЕР_2 підтверджується підписом посадової особи - начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 .
Ці обставини, які встановлені судом, спростовують доводи відповідача щодо невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2019 року №19 «Про підсумки проведення службового розслідування».
Щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «догани» на позивача за «безконтрольність та недбале ставлення до своїх службових обов'язків, що призвело до недостовірного складання Відомості перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування (додаток 54) у період 2014-2015 роки та нарахування втрат у розмірі 160 623,00 грн.», суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що недбале ставлення позивача до службових обов'язків обумовлене відповідачем у недостовірному складанні позивачем Відомості перевірки виданого речового майна, яке не відображене в картках обліку військового майна особистого користування у період 2014-2015 роки. Проте, ця відомість є додатком №37/21 до аудиторського звіту №234/3/5/83/аз від 02.11.2018 року, який відповідно складався аудиторами Південного регіонального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України в ході аудиторської перевірки господарської та фінансової діяльності частини з 01.07.2015 року по 31.08.2018 року. Тобто, під час проведення службового розслідування помилково зазначено, що саме позивач відповідав за складання цієї Відомості, проте він не мав жодного відношення до складання аудиторського звіту та додатків до нього, а отже позивач не може відповідати за достовірність складання даного документа.
Також суд зауважує, що позивач перебував на посаді начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 з 22.07.2016 року по 26.10.2018 року, тобто приступив до виконання обов'язків тільки у 2016 році. У той час період, який охоплювався аудиторською перевіркою, був у 2014-2015 роках.
У матеріалах справи міститься акт прийому приймання-передачі посади начальника речової служби 133 окремого батальйону охорони та обслуговування №6573 від 05.09.2016 року, в якому позивач, при прийнятті посади, зазначив всі порушення та недоліки, що були наявні у речовій службі частини на момент складання даного акту.
Також матеріали справи містять докази того, що позивач, приступивши до виконання службових обов'язків за посадою, здійснював роботу по усуненню виявлених порушень, що підтверджується донесеннями за вих.№380 від 28.02.2018 року та листами про аналіз донесень, що надійшли від Південного регіонального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, якими було зараховано виконання більшості пропозицій аудиту щодо виявлених порушень.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення, оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №82 від 15.03.2004 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 р. за № 385/8984 (далі Інструкція №82).
У відповідності до п.п. 1.2 п. 1 Інструкції №82 службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Згідно п.п. 1.3 п. 1 Інструкції №82 рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі (п. п. 1.5 п. 1 Інструкції).
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні (п. п.1.6 п.1 Інструкції №82).
Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 Інструкції №82 особам, які проводять службове розслідування, надається право: отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки; ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.
Посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.
Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
У разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
Розслідування та його результати оформляються письмово. За погодженням з особами, які опитуються, їх пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояснення оформляються надалі у письмовому вигляді і підписуються опитуваним (п.2 Інструкції №82).
У відповідності до п. 3 Інструкції №82 розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Згідно п.п. 4.1 п. 4 Інструкції №82 за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (п. п. 4.2 та п.п. 4.3 п. 4 Інструкції №82).
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення (п. п. 5.1 п. 5 Інструкції №82).
Відповідно до п. п. 5.3 п. 5 Інструкції №82 притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (п. п. 5.4 п. 5 Інструкції №82).
Судом встановлено, що позивача не було ознайомлено ні з наказом командира військової частини про підсумки проведення службового розслідування та притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, ні з матеріалами службового розслідування, у встановленому законодавством порядку.
Також відповідач порушив норми ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ, так як дисциплінарне стягнення «догана» не було оголошено позивачу у встановленому законодавством порядку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства України, та оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідачем, на якого приписами ст.77 КАС України, покладено тягар доведення обґрунтованості власного рішення в разі судового його оскарження, не надано доказів законного характеру спірного наказу. Доводи викладені у поясненні на адміністративний позов, спростовані судом та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Враховуючи те, що під час судового розгляду суд дійшов висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2019 року №186, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2019 року №186 "Про підсумки проведення службового розслідування".
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, то відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2019 року №186 "Про підсумки проведення службового розслідування".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна