Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2020 р. Справа№200/2394/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 №Ф-165562-47.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що п.9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільнено від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Місцезнаходження платника розташовано в зоні АТО, а тому сформоване відповідачем рішення про застосування штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску є протиправним.
Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За змістом відзиву, відповідач вважає, що оскаржувана позивачем вимога є законною та прийнятою на підставі вимог чинного законодавства, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно облікових даних позивача з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, через що відповідачем на підставі положень чинного законодавства нарахована пеня за несплату внесків. Вказує, що посилання позивача на п.9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” є безпідставним, оскільки пп.“б” п.8 ст.14-1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 №1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” було доповнено п.9-3. Проте, п.1 Закону України від 02.03.2015 №219-VIII до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №2464 внесено, зміни зокрема п.9-3 в редакції Закону України №1669 вважати п.9-4. Однак, Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, відповідно до якого втратив чинність п.9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 2464. З урахуванням внесених змін, платники єдиного внеску не звільняються від своїх обов'язків визначених ст.6 Закону №2464. Окрім того, зазначає, що 30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено новину про те, що президент ОСОБА_2 підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних.
Ухвалою суду від 19.03.2019 прийнято до розгляду позовну заяву позивача, відкрито провадження в адміністративній справі №200/2394/20-а за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , перебуває на обліку ГУДПС у Донецькій області, Слов'янсько-Лиманського управління, Слов'янської ДПІ. Місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції (м.Слов'янськ Донецької область).
Перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.
18.11.2019 відповідачем винесено вимогу №Ф-165562-47 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску яка виникла станом на 31.10.2019, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 36260,83 грн.
Позивач, не погоджуючись з винесеною вимогою, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами п.1 ч.1 ст.4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Статтею 12 Закону №2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як вбачається з викладеного у ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум (у редакції цієї статті, що діяла до 1 січня 2015 року); у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції цієї статті, що діє після 1 січня 2015 року). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ст.1 Закону України №2464-VІІІ).
За змістом п.9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VIІІ чинній до Закону №219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України №2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами абз.3 п.9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Цей пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону є чинним та не скасований на час прийняття спірного рішення, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю, до цього Закону не вносилося.
Статтею 1 Закону №1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.
Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абз.3 п.5 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено серед населених пунктів міста Дружківка, Маріуполь Донецької області, де розташовані позивач і відповідач та податкова інспекція, в якій позивач перебувала на обліку як платник єдиного внеску.
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 №1275-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких також наявні міста Дружківка, Маріуполь Донецької області.
Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту ч.1 ст.1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, отже проведення антитерористичної операції триває.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивача є таким, що звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску у строки, встановлені Законом України №2464-VI, а відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання таких обов'язків до нього не застосовуються.
У межах спірних відносин заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, нарахованих згідно наданої страхувальником звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: 02.04.2012 нараховано 49,27 грн., 27.06.2012 нараховано 299,12 грн., 21.01.2013 нараховано 4575,42 грн., 22.04.2013, 22.07.2013 та 21.10.2013 нараховано по 1194,03 грн., 20.01.2014 нараховано 1218,67 грн., 09.02.2018 нараховано 8448 грн., 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 та 21.01.2019 нарахвано по 2457,18 грн., 19.04.2019, 19.07.2019 та 21.10.2019 нараховано по 2754,18 грн.
Враховуючи, що спірна вимога в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9721,57 грн. прийнята за період до 14.04.2014 року, то вимога в цій частині є правомірною.
Судом встановлено, що заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, нарахованих згідно наданої страхувальником звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 21.10.2019 року в сумі 26539,26 грн., тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено п.9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №805/1183/15-а (№К/9901/6370/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 21.10.2019 року в сумі 26539,26 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що звільнення позивача від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 (№К/9901/188/17).
Водночас суд зазначає, що Закон №2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Також п.9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно.
Суд вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону №2464-VІ, зокрема заходів впливу, яким є спірна вимога.
Суд виходить з того, що п.9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону №2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо п. 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.
Посилання відповідача на закінчення антитерористичної операції, підтвердженням чого є Указ Президента України від 30 квітня 2018 року №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (указ для службового користування) та лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23.10.2018 року №33/1-8434, є неприйнятними з огляду на те, що на час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30 квітня 2018 року №116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.
Також, суд звертає увагу на те, що ст.30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.
Так, ст.3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» 20 березня 2003 року №638 від було доповнено абзацом 10: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку ст.51 Статуту Організації Об'єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України». Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об'єднаних сил.
Безпідставними є також посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону №2464-VІ заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює “незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій” та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Також суд зазначає, що позивачем було надано заяву відповідно до зазначених вимог законодавства.
Згідно п.1 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області №Ф-165532-47 від 18.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування недоїмки на суму 26539,26 грн. прийнята в супереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Стосовно, викладеного в позові клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2200,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно положень ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Згідно п.п.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідачем не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
ОСОБА_3 здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4867, яке видано на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 09.08.2017 №24.
Матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 22.02.2020.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору, гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в додатку до договору; розрахунок гонорару здійснюється із суми в 1100 грн. за кожну годину витраченого часу.
Згідно додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 22.02.2020 адвокатом надано позивачу послуги, а саме: усна консультація; підготовка документів для подання до суду позовної заяви; формування позиції з приводу пропущеного строку, складання процесуальних документів. Усього витрачено часу - 2 години, вартість - 2200 грн.
Вказані послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно акту виконаних робіт від 22.02.2020 за договором про надання правничої допомоги від 22.02.2020.
Згідно копії квитанції від 22.02.2020 адвокатом прийнято від позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.02.2020 гонорар у розмірі 2200 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесенні ним судові витрати на правничу допомогу у сумі 2200,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.,
Враховуючи вищезазначене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1610,18 грн. та судовий збір у розмірі 615,38 грн.
Керуючись ст.2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст.192-205, ст. 241-247, ст. 255,ст. 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 18.11.2019 №Ф-165562-47 на суму 26539,26 грн.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 615,38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826; місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826; місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1610,18 грн.
Повний текст рішення виготовлено 15.05.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В перебіг вказаних строків не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог п.п. 2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (N 540- IX).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька