06.08.07
Справа №АС10/330-07.
За позовом державної податкової інспекції в м.Суми
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» м.Суми
про зупинення операцій на рахунку
СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.
Представники:
від позивача: Марченко О.О., Зіпунов Є.М.
від відповідача: Сема О.О., Бутирін О.І.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 04.07.2007р. до 06.08.2007р. до 11 год. 40 хв.
Суть спору: позивач просить накласти арешт на рахунки відповідача (крім операцій з погашення податкового зобов'язання) до кінця строку застосування адміністративного арешту активів (до 31.12.2007р.) чи до зупинення терміну дії умовного адміністративного арешту в зв'язку з повним погашенням податкового боргу.
При цьому, позивач зазначає, що 24.04.2007р. до відповідача було застосовано умовний адміністративний арешт активів, який 28.04.2007р. продовжений постановою господарського суду Сумської області. Під час дії адміністративного арешту активів сума податкового боргу відповідача постійно зростає, становить станом на 04.06.2007р. 202,5тис. грн. і будь-яких надходжень з його боку в рахунок погашення цього боргу не було.
Відповідач проти позову заперечує і пояснює, що твердження позивача про те, що податковий борг ВАТ «Сумський авторемонтний завод» становить 202,5тис.грн. є безпідставним, і, крім того, реєстр платіжних доручень по перерахуванню коштів в бюджет за період з 24.04.2007р. по 03.08.2007р. свідчить про сплату ним 86493,42 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
Згідно п. 9.3.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000р. арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством. Наприклад, законодавством передбачений такий арешт як забезпечення позову (ст. 67 ГПК України ). Будь-якого правового обґрунтування арешту в даному випадку позивач не навів. Більш того, ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що арешт активів може бути повним або умовним. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого, а при вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення. Умовним же арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами, а зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Рішенням №0004 від 24.04.2007р. сам позивач застосував до відповідача саме умовний адміністративний арешт і в той же час в своєму позові фактично ставить вимоги, які стосуються повного арешту активів.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час дії адміністративного арешту відповідач постійно сплачував податкові зобов'язання, а ряд податкових зобов'язань взагалі не можуть вважатися податковим боргом як неузгоджені, оскільки господарським судом Сумської області 26.06.2007р. порушено провадження у справі №АС16/389-07 про скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови підписано 08.08.2007 року.