79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.03.2020 справа № 914/2234/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянув матеріали
за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка", м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ,
предмет позову: стягнення 250 380,00 грн.,
підстава позову: здійснення господарської діяльності без укладання договору про використання об'єктів суміжних прав,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
встановив:
01.11.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" про стягнення 250 380,00 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2019 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2019р.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана сторонами 25.11.2019 року та 26.11.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось, рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань, зокрема, в судовому засіданні 26.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
02.12.2019 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", яке задоволено судом 22.01.2020 року.
18.12.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, 13.01.2020 року - заперечення на відповідь на відзив.
26.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.
03.02.2020 року від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду про надіслання позовної заяви з додатками залученій третій особі, про допущення у позовній заяві помилки в розрахунку заборгованості та про зміну розміру очікуваних і понесених судових витрат.
У судовому засіданні 05.02.2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2020 року. Розгляд справи відкладався, що відображено у протоколах судових засідань та ухвалах суду.
11.03.2020 року від третьої особи надійшли пояснення з клопотанням про розгляд справи без участі її представника.
16.03.2020 року від позивача надійшли письмові доводи та міркування з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.
17.03.2020 року відповідачем подано письмову промову в судових дебатах.
У судове засідання 17.03.2020 року учасники справу явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином (представники сторін у попередньому судовому засіданні під розписку, третя особа - шляхом надіслання ухвали про виклик в судове засідання засобами поштового зв'язку).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності
Відтак, неявка представників сторін і третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні суд продовжив дослідження доказів, ознайомився з письмовими поясненнями та промовою сторін, вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
У судовому засіданні 17.03.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням, на переконання позивача, відповідачем приписів Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Обов'язок відповідача щодо укладання договору із позивачем виник безпосередньо з норм Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», адже відповідач здійснював у своїй діяльності використання об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
В розумінні Статті 240 Угоди про Асоціацію з ЄС позивач вважається потерпілою стороною, а відповідач - порушником. Позивач недоотримав значні кошти (роялті) через ухилення відповідача від укладання з ним договору щодо використання об'єктів суміжних прав, як це передбачено Законом. Згідно з наведеною нормою збитки можна встановити як паушальну суму, причому в розмірі не меншому за розмір фактично недоотриманих коштів. Заявляючи до стягнення 250 380,00 грн. позивач вказує, що паушальна сума, яку відповідач повинен сплатити позивачу, має складати 60 мінімальних місячних заробітних плат. У подальшому позивачем зазначено про помилку в розрахунку і застосування 50 мінімальних заробітних плат, що становить 208 650,00 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення вказаного позову в повному обсязі. Стверджує, що законом визначена можливість укладення договору про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав із однією організацією колективного управління і Закон не розмежовує такі поняття як організація колективного управління, акредитована щодо авторських прав, та організація колективного управління, акредитована щодо суміжних прав. Такою організацію може бути як організація, яка управляє авторськими правами, так і організація, яка управляє суміжними правами. Прямої вказівки щодо необхідності та обов'язку користувача укласти договір із двома організаціями колективного управління Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» не містить. Відповідач зазначає, що використовує об'єкти авторського права на підставі ліцензійного договору із Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав».
Відповідач заперечує позовні вимоги також з тих підстав, що у позивача відсутні права на звернення до суду та права на пред'явлення позову за використання об'єктів суміжних прав, оскільки організації колективного управління звертаються за захистом не своїх прав, а захищають права правовласників, враховуючи, що відповідно до Закону організації колективного управління наділені функціями зі збору та розподілу авторської винагороди (роялті) для визначених суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав без мети отримання прибутку. Правом на звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення паушальних сум або роялті наділений тільки правовласник, а не організація колективного управління (організація колективного управління лише діє від імені правовласника). Проте, у позові не зазначено, в чиїх інтересах позивачем (як організацією колективного управління) подано дану позовну заяву.
Відповідач доводить, що позивачем до позову не додано договори із правовласниками музичних творів, тобто не доведено правового зв'язку між особою позивача та музичними творами, перерахованими в додатку № 2 до акту фіксації «Деталізація стосовно Об'єктів суміжних прав, використання яких було зафіксовано». Крім того, позовні вимоги сформульовані позивачем таким чином, що стягнення нібито збитків відбувається безпосередньо для організації колективного управління без мети їх розподілу між правовласниками.
Третя особа надала письмові пояснення, позиції щодо підтримання чи заперечення позовних вимог не надала.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
29.12.2017 року Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав», шо здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Залізна Шапка» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - користувач) уклали ліцензійний договір № БВ - 08/18, відповідно ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП, на території закладу, який входить до мережі користувача, м. Львів, вул. Театральна, 23 ПАБ «Залізна Шапка», а користувач зобов'язується за надане право виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та Закону.
Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 договору такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Дія даного договору автоматично продовжується строком на 1 рік з одночасним підвищенням розміру мінімального платежу авторської винагороди за попередній рік на 10 % - і так із року в рік.
15.03.2019 року Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Залізна Шапка» ліцензію № 2806, що посвідчує наявність невиключної ліцензії на право публічного виконання музичних творів з репертуару ДО УААСП на території пабу «Залізна шапка» відповідно до ліцензійного договору від 29.12.2017 року. Термін дії ліцензії - один рік.
Як вбачається з наданого позивачем витягу з Реєстру, 6 лютого 2019 р. до Реєстру організацій колективного управління включена Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав». Сфера, за якою організація зареєстрована:
1) у будь-якій сфері добровільного колективного управління;
2) у таких сферах розширеного колективного управління:
- публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
- публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
- право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
- право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;
3) у такій сферах обов'язкового колективного управління:
- право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
- репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків);
- відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;
- кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
Сфера акредитації організації колективного управління - у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912).
02.08.2019 року представником Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" Печерою Віктором Вікторовичем зафіксовано використання у публічному закладі « Залізна Шапка» за адресою м. Львів, вул. Театральна, 23 , одинадцяти фонограм із виконанням музичних творів - об'єктів суміжних прав, перелічених у додатку № 2 до акту фіксації № 0102/0/19. Фіксація здійснена за допомогою технічного засобу Sony handycam model no DCR-DVD 610e. Підстава використання об'єктів суміжних прав представником публічного закладу не заявлена. Як зазначено в додатку № 2, визначення зазначених деталей щодо фонограм та виконань здійснювалось безпосередньо на місці за допомогою програм - Sound Hound та/або Shazam, які знаходяться у вільному доступі. Ці дані додатково перевіряються методом порівняння зразків об'єктів суміжних прав записаних на відео-звукозаписі із тими самими музичними творами, розміщені на сервісі YouTube на підставі стандартної (відкритої) ліцензії YouTube в мережі Інтернет.
28.08.2019 року представником Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" Печерою Віктором Вікторовичем на вказаному обєкті зафіксовано факт публічного виконання дев'яти фонограм та відповідно таку ж кількість зафіксованих у фонограмах виконань, що відображено в акті фіксації № 0302/08/19 та додатках № 1 та № 2 до нього. Фіксація здійснена за допомогою технічного засобу Sony handycam model no DCR-DVD 610e. Підстава використання об'єктів суміжних прав представником публічного закладу не заявлена. Як зазначено в додатку № 2, визначення зазначених деталей щодо фонограм та виконань здійснювалось безпосередньо на місці за допомогою програм - Sound Hound та/або Shazam, які знаходяться у вільному доступі. Ці дані додатково перевіряються методом порівняння зразків об'єктів суміжних прав записаних на відео-звукозаписі із тими самими музичними творами, розміщені на сервісі YouTube на підставі стандартної (відкритої) ліцензії YouTube в мережі Інтернет.
До позовної заяви долучено довіреність позивача від 06.06.2019 року, відповідно до якої Печера Віктор Вікторович уповноважений бути представником організації, зокрема з правом виявляти незаконне використання творів з репертуару Організації та здійснювати фіксацію і вживати заходи для усунення таких порушень.
Позивачем також долучено фіскальні чеки із закладу бар « Залізна шапка» за адресою м. Львів, вул. Театральна, 23, від 02.08.2019 року та від 28.08.2019 року та квитанції про оплату.
13.08.2019 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, оскільки позивачем виявлено, що відповідачем використовуються фонограми та виконання музичних творів без дозволу Громадської спідки «Українська ліга авторських та суміжних прав», яка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління діяльність, якої стосується надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань.
Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.
Дані факти підтверджені матеріалами справи та не спростовані сторонами.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Підставою виникнення спору в даній справі стало порушення відповідачем, на переконання позивача, порядку використання об'єктів суміжних прав у своїй господарській діяльності, а саме без укладення договору з позивачем.
Досліджуючи право позивача на звернення з відповідним позовом, суд зазначає таке.
Згдіно зі ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме музичні твори з текстом і без тексту. Відповідно до ст.7 вказаного Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Статтею 35 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення.
Як вбачається з матеріалів справи, актами позивача від 02.08.2019 року та 28.08.2019 року зафіксовано комерційне використання об'єктів саме суміжних, а не авторських прав (фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів) способом публічного виконання і відповідачем не спростовано зазанченої обставини. Тобто спір стосується порядку використання саме суміжних прав, основні відмінності яких від авторських прав наведено вище з посиланням на Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Так, Закон України «Про авторське право та суміжні права» (ст. 36) визначає суб'єктами суміжних прав наступних суб'єктів:
а) виконавців творів, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
б) виробників фонограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
в) виробників відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
г) організацій мовлення та їх правонаступників.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про авторське право та суміжні права» до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Проте, Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» не надала суду доказів передачі їй виробниками фонограм на законних підставах суміжних майнових прав щодо фонограм, виконання яких було зафіксоване долученими до позовної заяви актами. Тобто, позивач не вважається суб'єктом спірних суміжних прав і звертатися до суду для захисту своїх як суб'єкта суміжних прав прав не має підстав.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 року у справі № 910/10437/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни про стягнення 223 380,00 грн., організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. Суди мають досліджувати повноваження Організацій на вчинення дій, необхідних для захисту прав відповідно до доручень суб'єкта авторського права та (або) суміжного права та статутних повноважень.
Водночас, Законом України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Так, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку. Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.
Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники. Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" правовласники як суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об'єктів, або на підставі закону.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.
Колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов'язкового колективного управління (ч. 7 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав").
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.
Водночас, частиною 5 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" регламентовано розширене колективне управління та визначено, що таке поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами. Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:
1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4 - 10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління. Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.
Як підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 року сфера акредитації організації колективного управління Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» - у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912).
Наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912 «Про акредитацію організації колективного управління» чинний.
Згідно з даними Реєстру організацій колективного управління (додаток 3 до Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління), розміщеними на офіційному веб-сайті Єдиного державного веб-порталу відкритих даних за адресою https://data.gov.ua/dataset/4fae326f-c5b6-4f45-a3df-f71002b14848/resource/9b14b5f3-dccc-4f23-81d9-d16bfa216d83 станом на липень 2019 року до реєстру 06.02.2019 року включена Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (графи 2, 4), сфера, за якою організація зареєстрована (графа 5), відповідає сферам, зазначеним у п. 1, п. 2 витягу з Реєстру організацій колективного управління, долученому до матеріалів справи, та пп. 1, 2 п. 1 наказу Мінекономрозвитку від 04.02.2019 року № 150, проте з приміткою (графа 12), сфера акредитації - у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (графа 6). Згідно з приміткою Громадській спілці «Українська ліга авторських та суміжних прав» з урахуванням частин 5 та 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не дозволяється здійснювати діяльність у сферах розширеного та обов'язкового колективного управління, визначених у підпунктах 2 і 3 пункту 1 наказу Мінекономрозвитку від 04.02.2019 року № 150, крім сфер, зазначених в графі 6 «сфера акредитації» до моменту її акредитації в порядку, встановленому Законом.
Тобто, позивач на час фіксації в серпні 2019 року використання відповідачем фонограм мав повноваження діяти виключно у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, та не мав повноважень на розширене колективне управління щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією (ч. 5), у сферах публічного виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; публічного сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції (ч. 5).
Суд звертає увагу, що позивач не обґрунтовує заявлені позовні вимоги правом на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань, а заявляє до стягнення збитки в розмірі паушальної суми - 60 мінімальних місячних заробітних плат, які він не отримав через ухилення відповідача від укладання з ним договору щодо використання об'єктів суміжних прав. Разом з тим, здійснюючи повний та всебічний розгляд справи, суд аналізує право позивача на стягнення винагороди, передбаченої сферою акредитації. Так, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об'єктивних і недискримінаційних критеріях. Збирання організаціями колективного управління винагороди з користувачів здійснюється згідно із сферою, за якою організація зареєстрована і (або) акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління. Збирання винагороди (відрахувань) здійснюється організаціями колективного управління на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цимЗаконом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано жодних доказів щодо підтвердження дотримання ним вказаного порядку на отримання відповідної винагороди, не подано жодних договорів, відповідно до яких правовласники уповноважували б його на збирання винагороди з користувачів і визначали відповідний обсяг прав, більше того, не надав доказів того, хто є правовласником зафіксованих виконань фонограм. Крім цього, наявне відповідно до сфери акредитації право позивача на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань не спростовує обов'язковості приписів ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" стосовно права організації колективного управління звертатися з позовом до суду у визначений законом спосіб - від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників. Позивач не надав доказів, хто є правовласниками фонограм, використання яких зафіксоване актами, не надав доручень правовласників щодо звернення до суду з позовом за захистом майнових прав правовласників.
Позивачем не надано жодних доказів, з яких можна встановити обставину належності суміжних прав, використання яких зафіксовано актами позивача, саме засновникам позивача, якими згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ТОВ «Авторське агентство «Чесна музика», ТОВ «Бест Мьюзік», ТОВ «Мун Рекордс», ТОВ «Фальоса Фемілі Фектор», ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн», ТОВ «Умиг Мьюзік».
Так, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що користувачі зобов'язані до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Однак, враховуючи встановлені вище обставини, позивач не довів дотримання ним порядку отримання права справедливу винагороду для виконавців та виробників фонограм за їх публічне виконання. Із суті відповідного права у сфері, акредитованій позивачу, вбачається, що колективне управління стосовно такого здійснюється саме в інтересах виконавців та виробників фонограм, а не організації колективного управління. Відтак, суд не вважає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 250 380,00 грн. збитків.
Водночас, суд зазначає, що не покладає в основу таких висновків заперечення відповідача щодо закінченя дії договорів позивача із правовласниками, оскільки таких договорів у матеріалах справи немає, та заперечення щодо відсутності у користувача обов'язку укладати договір про використання об'єктів суміжних прав, адже укладений з Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» договір на публічне виконання творів стосується сфери використання авторських, а не суміжних прав, про порушення порядку використання яких доводить позивач. У п. 2.3 такого договору визначено, що він не поширюється, зокрема, на права виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, а ч. 3 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено обов'язок користувача до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав укласти договір з організацією колективного управління у відповідній сфері. Щодо розмежування відносин використання суміжних прав і авторських прав звертає увагу Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 року у справі № 911/2384/18. Крім цього, згідно з договором відповідачу надано право на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП, однак, переліку таких об'єктів, з якого можна було б співставити їх із зафіксованими позивачем фонограмами, не подано.
Відтак, недоведеність наявності у позивача повноважень на звернення до суду з даним позовом є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити і про інші недоліки правової позиції позивача та доказового обгрунтування позовних вимог.
Так, суд звертає увагу на обраний позивачем спосіб захисту, яким згідно з позовною заявою є позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі паушальної суми, а саме в розмірі 60 мінімальних місячних заробітних плат - 250 380,00 грн., а згідно з розрахунком, зазначеним у заяві з процесуальних питань від 03.02.2020 року - 50 мінімальних місячних заробітних плат, що дорівнює 208 650,00 грн. (50*4 173,00 грн.). Водночас, суд зазначає, що заяв про зменшення розміру позовних вимог про відмову від частини позовних вимог позивачем не подавалось.
Так, згідно з чинною редакцією ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав (п. «б» ч. 2 ст. 52), про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (п. «г» ч. 2 ст. 52). Проте, позивач, визначаючи заявлену до стягнення суму як паушальну суму, здійснює її розрахунок, виходячи з 60, а в подальшому з 50, мінімальних заробітних плат, а не із визначених Законом елементів. Суд звертає увагу, що визначення компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків було передбачено п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» в попередній редакції Закону, яка існувала до внесення у вказану норму змін 15.05.2018 року. Позивач також використовує способи, передбачені п. «б» та п. «г» одночасно, не розмежовуючи право на компенсацію та право на збитки, хоча вказані приписи передбачають врахування паушальної суми саме для визначення розміру компенсації, а не для збитків. Позивач, зазначаючи, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, не підтверджує обставини понесення таких збитків саме правовласниками, в інтересах яких згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" діє організація колективного управління.
Суд зазначає, що відповідач заперечень стосовно фіксації позивачем використання відповідачем об'єктів суміжних прав не подавав. Проте, аналізуючи позиції сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, суд зазначає, що подані позивачем докази на підтвердження фіксації використання відповідачем публічного виконання фонограм не є беззаперечними та однозначними.
Так, як вказано в тексті актів фіксації, складених представником позивача, такі акти не підміняють самого відеозапису використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання, акт та відеозвукозапис оцінюються в комплексі. Водночас, у відеозаписі за 28.08.2019 року особою, що здійснювала відеозапис, пред'явлено документи, візуально схожі на акти фіксації, проте, графи таких актів, які в долученому до позовної заяви акті від 28.08.2019 року заповнені вручну, заповнені друкованим шрифтом, тобто, долучений до позовної заяви акт візуально не відповідає тому примірнику, що нібито складений представником позивача в закладі відповідача.
Також суд звертає увагу, що година, зазначена у відеозаписі за 28.08.2019 року, згідно з якою початок відеозапису - 18:01 год. - кінець відеозапису - 18:49 год., не відповідає даті та часу створення відповідного відеофайлу на диску, наданому в матеріали справи, - 28.08.2019 року 17:49 год., тобто, відеофайл створений швидше, ніж почалась відеозйомка. У відеозаписах від 02.08.2019 року та від 28.08.2019 року особа, яка здійснювала такі відеозаписи, озвучила (не представилась), що запис здійснюється представником організації колективного управління - Печерою Віктором Вікторовичем , водночас, без вказівки, якої саме організації та на підставі чого названа особа уповноважена на представництво інтересів організації.
Суд також зауважує, що особа, яка здійснювала відеозапис, при отриманні чеків та здійсненні розрахунку з'ясовувала, вірогідно в офіціантів, а не в адміністраторів чи інших відповідальних осіб закладу, чи обізнані вони про правила звучання музики в закладі. Тобто, особа, не представляючись, не розкрила суть та мету питання, не з'ясовувала підстави для використання закладом об'єктів суміжних прав, не попросила для пред'явлення документи як правову підставу використання відповідних об'єктів суміжних прав. При цьому, в актах фіксації зазначено про те, що представником публічного закладу підстава використання об'єктів суміжних прав не заявлена, що суб'єктом господарювання не надано доказів на підтвердження того, що подання об'єктів суміжних прав (прямо/опосередковано) здійснюється не ним і без його відома, що суб'єктом господарювання не надано доказів щодо вжиття ним заходів щодо припинення використання об'єктів суміжних прав без отримання відповідного дозволу - в закладі, в якому ним здійснюється господарська діяльність, хоча пропозицій надання таких документів чи вжиття таких заходів представником позивача і не надавалось.
Крім цього, як вбачається з відеозаписів за 02.08.2019 року та 28.08.2019 року, розпізнавання фонограм, які звучали в закладі відповідача у період перебування в ньому представника позивача, здійснювалось з допомогою мобільного додатку Shazam , оскільки на відео особа відкриває бібліотеку Shazam та демонструє перелік зафіксованих виконань фонограм. Водночас, сам процес розпізнавання та виявлення музичних композицій в додатку Shazam за час перебування представника позивача в закладі відповідача на відеозаписі не зафіксовано. Разом з тим, суд звертає увагу, що Shazam - це сервіс розпізнавання мелодії для мобільних пристроїв та комп'ютерів, обладнаних мікрофоном, який за коротким аудіозаписом здійснює пошук інформації про музичний твір. Користувач Shazam використовує мікрофон пристрою для запису фрагмента музики, яка грає де-небудь, згодом програма порівнює фрагмент з центральною базою даних і при успішному зіставленні видає інформацію про трек. Крім цього, позивач не довів суду, що використана ним програма "Shazam" дає точні та надійні результати.
Тобто, наведені недоліки не дають підстав однозначно та достовірно стверджувати про доведеність вірогідними, належними та допустимими доказами обставини належної фіксації позивачем використання відповідачем об'єктів суміжних прав, про порушення порядку використання яких доводить позивач. Враховуючи наведене, виконуючи завдання господарського судочинства з дотриманням принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши доводи сторін, суд доходить висновку про необгрунтованість заявлених в даній справі позовних вимог. За наведених умов позов про стягнення з відповідача збитків у розмірі паушальної суми задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15.05.2020 року.
Суддя Матвіїв Р.І.