15.05.2020 Справа№ 914/1096/20
Суддя Мороз Н. В.,
розглянувши заяву про забезпечення позову: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого комерційного підприємства «Термінал-ЛТД», м. Львів
у справі №914/1096/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого комерційного підприємства «Термінал-ЛТД», м. Львів
до відповідача: Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів», м. Львів
про зобов'язання здійснення демонтажу частини житлового будинку та перепланування приміщень квартир та балконів житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136800: 01:009:0058, м. Львів
Представники:
Не викликались
Суть спору:
06.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» про:
- зобов'язання Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» здійснити демонтаж частини житлового будинку від фундаментної плити до покрівлі на ділянці від точки 1 до точки 4 розмірами в плані за рухом годинникової стрілки 1,47м; 0,62м; 1,42м; 0,59м, яка порушує межу та розташована на земельній ділянці ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058);
- зобов'язання Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» (код ЄДРПОУ 09801546) здійснити перепланування приміщень квартир та балконів з першого поверху по десятий включно для влаштування «глухої» стіни житлового будинку для створення можливості блокування запроектованого житлового будинку на земельній ділянці ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» (кадастровий номер 4610136800:01:009;0058) з існуючим.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є землекористувачем земельної ділянки у м. Львові по вул. Тернопільська, 42 (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058), а відповідач є землекористувачем суміжної земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:01:009;0056) по точках Б-В.
Проте, будівництво відповідачем житлового будинку порушує межі земельної ділянки позивача, а сама забудова земельної ділянки ПАТ АКБ «Львів» здійснюється з порушенням затвердженого містобудівного розрахунку та всупереч детальному плану забудови території м.Львова по вул. Тернопільській, 42. Так, фактичне розташування будівлі житлового будинку на земельній ділянці ПАТ АКБ «Львів» кадастровий номер 4610136800:01:009:0056 порушує межу земельної ділянки ТзОВ НВКП «Термінал-ЛТД» кадастровий номер 4610136800:01:009:0058, та полягає у тому, що частина житлового будинку (розмірами в плані від точки 1 до точки 4 за рухом годинникової стрілки: 1,47м; 0,62м; 1,42м; 0,59м) від фундаментної плити до покрівлі будинку розташована на земельній ділянці позивача кадастровий номер 4610136800:01:009:0058.
Крім того, відповідно до детального плану забудови території м. Львова по вул.Тернопільській та «Містобудівного розрахунку будівництва багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Тернопільській , 42 у м . Львові із знесенням існуючих будівель», розробленого у 2018 році ПП «Універсал проект» на замовлення ПАТ АКБ «Львів» передбачено блокування багатоквартирних житлових будинків, які будуть побудовані на земельних ділянках ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) та ПАТ АКБ «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056). Відповідно до умови блокування житлового будинку з житловим будинком запроектованим на суміжній земельній ділянці проектувальником ПП «Універсал проект» були розробленні плани поверхів житлового будинку ПАТ АКБ «Львів» з відповідним плануванням квартир по поверхах та орієнтацією розташування віконних прорізів, балконів і лоджій з врахуванням можливості блокування з суміжним житловим будинком. Проте, фактичне планування квартир у житловому будинку не відповідає вказаним документам, оскільки у стіні яка запроектована «глухою» наявні віконні прорізи та балкони, що унеможливлює блокування даної стіни з житловим будинком, запроектованим на земельній ділянці ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД».
Зазначене було встановлено експертним дослідженням, проведеним на замовлення позивача (висновок №5-20 від 23.04.2020).
Ухвалою суду від 12.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 07.05.2020 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.
13.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» повторно звернулось з позовом до Господарського суду Львівської області та заявою від 13.05.2020 про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачеві та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи по будівництву багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті;
- заборони відповідачеві здійснювати відчуження майнових прав на об'єкт нерухомого майна (квартири, частини інші приміщення об'єкту нерухомого майна) спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті.
Заява обгрунтована очевидністю порушення прав позивача як землекористувача суміжної земельної ділянки, фактичним позбавленням позивача можливості здійснювати будівництво на використовуваній ним земельній ділянці у відповідності до містобудівної документації внаслідок порушення відповідачем межі земельної ділянки, можливим порушенням прав набувачів тих квартир, які збудовані всупереч запроектованим вимогам. Так, як вбачається із доказів, долучених до матеріалів позовної заяви, зокрема фотографій, які наявні у висновку №5-20 земельно-технічного та будівельно-технічного експертного дослідження, відповідачем здійснюється активне будівництво десятиповерхової споруди. Зазначає, що будівництво відповідачем його об'єкту із заходом фундаментом на орендовану позивачем земельну ділянку та належним його на праві власності об'єктом нерухомості відбувся без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких воно спрямоване. Як наслідок, відбулося неадекватне звуження цивільних прав позивача як землекористувача земельною ділянкою на частину земельної ділянки позивача, а також на висоту простору, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Більше того, такі дії відповідача не відповідають (порушують) детальному плану забудови території м. Львова по вул. Тернопільській. Також заявник зазначає, наявне порушення права користування позивача з огляду на неможливість здійснення ним будівництва багатоквартирного будинку на його земельній ділянці із дотриманням містобудівного законодавства, а це по суті виключає можливість будь-якого використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням та прямо порушує не тільки його майнові інтереси, але й загальні засади цивільного законодавства, принципи розумності, добросовісності та справедливості.
Заявник звертає увагу суду на те, що зважаючи на закріплений у ГПК України такий захід забезпечення, як «заборона відповідачу вчиняти певні дії», вважає, що невжиття такого заходу може не тільки ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, але й в обов'язковому порядку призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, зокрема потенційних чи існуючих покупців майнових прав у незаконній забудові.
З приводу пропозиції щодо зустрічного забезпечення, то заявник зазначає, що у зв'язку з неправомірністю забудови, яку здійснює відповідач із порушенням майнових прав позивача як користувача земельної ділянки, фактичним порушенням меж земельної ділянки позивача, то на думку позивача є відсутніми ризики заподіяння збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відтак просить не вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки відсутні підстави для його застосування.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню частково. При цьому суд керувався наступним.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.(ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Відповідно до ст. 13 Конвенції з прав людини та основних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії».
Згідно ч. 1 ст. 146 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Позивач просить забезпечити позов шляхом заборони здійснювати відчуження майнових прав на об'єкт нерухомого майна (квартири, частини інші приміщення об'єкту нерухомого майна) спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056). Однак, на думку суду, такий спосіб захисту не сприятиме виконанню можливого судового рішення в межах заявлених позовних вимог, які не стосуються спору про власність. Таким чином, цей захід забезпечення позову не відповідає критерію зв'язку із предметом позовної вимоги. Крім того, такий захід забезпечення позову порушуватиме права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного процесу. Позивач стверджує, що відповідач фактично завершив зведення десятиповерхового будинку, протягом часу будівництва не був позбавлений можливості залучати фінансування та відчужувати майнові права на приміщення будинку. Заборона подальшого відчуження не сприятиме виконанню можливого судового рішення та порушуватиме права учасників фінансування будівництва.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку у частині застосування даного заходу забезпечення позову слід відмовити.
Натомість, вимога позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи по будівництву багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці АТ АКБ «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті, підлягає задоволенню.
Так, доводи позивача про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, є обґрунтованими долученими до матеріалів справи доказами, а у випадку задоволення позову, якщо забезпечення позову у вказаний спосіб не буде застосоване, відповідач нестиме додаткові витрати, пов'язані із виконанням рішення суду. Тому такий спосіб захисту відповідає критерію розумності, обгрунтованості і адекватності. Зупинення виконання робіт по будівництву будинку до вирішення спору по суті забезпечує збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, цей спосіб захисту безпосередньо пов'язаний із предметом позовної вимоги та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Цей спосіб захисту не тягне за собою порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Заявник зазначає, що оскільки можливість і підстави для виникнення у відповідача збитків від забезпечення позову, як і обмеження підприємницької діяльності відповідача, посягання на зупинення його підприємницької діяльності відсутні, у зв'язку з чим просить не вживати заходів зустрічного забезпечення, що відповідає позиції Верховного суду, висловленої у постанові від 14.08.2019 у справі №910/3802/19, суд дійшов висновку не встановлювати зустрічного забезпечення.
Враховуючи наведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Термінал-ЛТД» про вжиття заходів забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 140, 141, 144, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Термінал-ЛТД» від 13.05.2020 про забезпечення позову у справі № 914/1096/20 - задоволити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству акціонерно-комерційному банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546) та будь-яким іншим третім особам здійснювати роботи по будівництву багатоповерхового житлового будинку, спорудження якого здійснюється на земельній ділянці Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» (кадастровий номер 4610136800:01:009:0056) до вирішення спору по суті.
3. В решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 13.05.2020 - відмовити.
Стягувач за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 3 код ЄДРПОУ 19339379).
Боржник за даною ухвалою є: Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1 код ЄДРПОУ 09801546).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання до 15.05.2023.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому ст.145 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Мороз Н.В.