Іменем України
13 травня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/292/20
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»,
вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080;
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради,
масив «Зелений» №1, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15500;
предмет спору: про стягнення 1022359,88грн
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 13.05.2020 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
06.04.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (надалі - ТОВ «Укр Газ Ресурс») до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради про стягнення 1022359,88грн, у тому числі: 997916,06грн основного боргу за поставлений природний газ на підставі договору постачання природного газу №666 від 13.02.2019 (надалі - Договір) у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, 2985,53грн трьох відсотків річних, нарахованих за період з 21.01.2020 по 02.04.2020 відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та 21458,29грн пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за аналогічний період відповідно до умов п.7.2.2. вказаного Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного Договору, а саме несвоєчасним розрахунком по оплаті вартості спожитого природного газу, поставленого в період грудень 2019 року - лютий 2020 року.
Ухвалою суду від 08.04.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/292/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 06.05.2020, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.
Відповідач, у межах процесуальних строків установлених ухвалою суду від 08.04.2020, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) подав до суду відзив на позов (разом з доказами його завчасного направлення на адресу позивача), в якому заявлені вимоги визнав у повному обсязі в сумі 1022359,88грн, у тому числі: 997916,06грн основного боргу; 2985,53грн трьох відсотків річних; 21458,29грн пені. Просив суд відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України вирішити питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого за розгляд даної справи.
06.05.2020, підготовче засідання в справі №927/292/20 не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Романенко А.В. у відпустці, про що сторони повідомлені листом №690/20 від 05.05.2020.
Ухвалою суду від 07.05.2020, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили відсутність судді, підготовче засідання в справі №927/292/20 повторно призначено на 13.05.2020.
13.05.2020, сторони в підготовче засідання не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причини неприбуття до суду не пояснили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслали.
За приписами п.1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 191 ГПК України, за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За частинами 2 та 4 статті 191 ГПК України до ухвалення судового рішення в зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи не обмежений представник відповідної сторони в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відзив на позов від 16.04.2020 №07-01/729, яким відповідачем визнано заявлені вимоги, складений за підписом Дейкун М.П. - керівника КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» ЧОР, про що, в тому числі, свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації відповідача (наявний в матеріалах справи).
За частиною 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За частинами 3 та 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.
Враховуючи, що явка повноважних представників сторін у підготовче засідання не визнавалась обов'язковою, за наявності письмового відзиву на позов, яким відповідачем визнано позов у повному обсязі, належних доказів на підтвердження належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи, керуючись приписами частин 3 та 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження судом ухвалено рішення в даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
13.02.2019, між ТОВ «Укр Газ Ресурс» (позивач, постачальник за договором) та Комунальним лікувально - профілактичним закладом «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02006107) (в тому числі згідно додаткової угоди від 21.08.2019 №2) (відповідач, споживач за договором) укладено договір на постачання природного газу №666 (надалі -Договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач постачає «код ДК 021:2015:09120000-6 - газове паливо (природний газ)» (надалі - газ, товар) відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання визначено сторонами в додатку №2 до цього Договору. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання - передачі (п.1.2., п.2.3. Договору).
За п.1.3., п.2.4., п.2.5. Договору постачальник передає споживачу по 31 грудня 2019 року (включно) газ обсягом 661500куб.м., у тому числі по місяцях (куб.м.) (додаток №2 Договору).
Обсяги газу, що планується передати за цим Договором (надалі - плановий обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку. Місячний обсяг відбору газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу. Допускається відхилення в бік зменшення або збільшення обсягу споживання газу відповідно до фактичної потреби споживача без застосування фінансових санкцій за умови неперевищення визначеного річного обсягу споживання природного газу.
За умовами п.11.1. та п.11.9. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2019, та діє в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. При цьому, дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної Договором, якщо видатки на цю мету затверджені в установленому порядку.
Керуючись наведеними умовами Договору та приписами частини 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) сторонами продовжено строк дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного (2020) року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в Договорі, про що ними складено та підписано додаткову угоду №5 від 31.12.2019, в якій сторонами викладено п.11.1. Договору в новій редакції, а саме, що Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.03.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
За умовами п.2.9. Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п.2.10. Договору приймання-передача газу переданого постачальником споживачеві в відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п.2.16. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку.
За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та / або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника в письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу цього акту, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.16.1. - п.2.16.3. Договору).
За приписами п. 3.1. Договору, з урахуванням редакції додаткової угоди №3 від 31.08.2019, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 7998,00грн, в т.ч. ПДВ 1333,00грн.
Загальна сума Договору складає 6535620,00грн, в т.ч. ПДВ 1089270,00грн (п.3.2. Договору).
Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві (п.3.4., п.3.5. Договору).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару (природного газу), які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), § 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Враховуючи зміст п.11.1. Договору, з урахуванням редакції додаткової угоди №5 від 31.12.2019, цей Договір є чинним, діє в частині проведення розрахунків - до повного виконання.
Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленого товару, трьох відсотків річних та штрафних санкцій (неустойки у формі пені) за порушення відповідачем грошових зобов'язань зі своєчасної оплати вартості поставленого товару, обумовленого Договором.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати обумовленого Договором товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов'язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
У відповідності зі статтею 193 ГК України та статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем, у період грудень 2019 року - лютий 2020 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 225,4003тис. куб.м., загальною вартістю 1802751,59грн (з ПДВ), про що свідчать двосторонні акти приймання-передачі природного газу, підписані та завірені печатками обох сторін: №УГР00001646 від 20.12.2019 на суму 289535,60грн (за грудень 2019 року), №УГР00001740 від 31.12.2019 на суму 341702,15грн (за грудень 2019 року), №УГР00000086 від 31.01.2020 на суму 515299,94грн (за січень 2020 року), №УГР00000258 від 31.01.2020 на суму 98238,79грн (за січень 2020 року), №УГР00000406 від 29.02.2020 на суму 557975,11грн (за лютий 2020 року).
Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечив.
Згідно з п.6.2.2. Договору на відповідача покладено обов'язок оплачувати позивачеві вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 08.00 годин першого дня місяця до 08.00 годин першого дня наступного місяця включно або з контрактної години визначеного дня місяця до контрактної години визначеного дня наступного місяця, що визначені газорозподільним підприємством. Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника. Датою оплати споживачем природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі акту приймання - передачі природного газу (п. 5.1., п.5.3. Договору).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Отже, за поставлений природний газ у грудні 2019 року вартістю 631237,75грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк по 20.01.2020, в січні 2020 року вартістю 613538,73грн - у строк по 20.02.2020 та в лютому 2020 року вартістю 557975,11грн - у строк по 20.03.2020.
Відповідач порушив умови Договору, за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався частково на суму 804835,54грн, зокрема в рахунок поставленого в грудні 2019 року природного газу 26.12.2019 ним перераховано 289535,60грн, та в рахунок поставленого в січні 2020 року природного газу 28.02.2020 ним перераховано 515299,94грн.
На момент винесення рішення в справі відповідач не розрахувався за поставлений природний газ у грудні 2019 року на суму 341702,15грн, у січні 2020 року на суму 98238,79грн та в лютому 2020 року на суму 557975,11грн, що останнім визнано в відзиві на позов.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ поставлений у період грудень 2019 року - лютий 2020 року становить 997916,05грн, що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем у відзиві на позов.
Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого в період з грудня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 997916,05грн, судом прийнято визнання відповідачем позову в цій частині. За висновком суду, вимога про стягнення 997916,05грн боргу є правомірною, обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Судом відмовлено у стягненні 0,01грн боргу за природний газ, поставлений у спірному періоді, оскільки в цій частині позов не ґрунтується на належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказах у розумінні статей 76 - 79 ГПК України.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько - правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.2. Договору сторони погодили, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, з вини споживача, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись умовами п.7.2.2. Договору та приписами статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 21458,29грн пені за період з 21.01.2020 по 02.04.2020 та 2985,53грн трьох відсотків річних за аналогічний період, за порушення відповідачем грошових зобов'язань по розрахунку за поставлений природний газ у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року.
Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати природного газу, поставленого в період грудень 2019 року - лютий 2020 року, а тому суд, перевіривши розрахунок позивача, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 21399,65грн та трьох відсотків річних в сумі 2977,37грн за заявлений період є правомірними та ґрунтуються на належних доказах у справі. Відтак судом прийнято визнання відповідачем позову в цій частині. За висновком суду, вимоги про стягнення пені в сумі 21399,65грн та трьох відсотків річних в сумі 2977,37грн за період з 21.01.2020 по 02.04.2020 підлягають задоволенню.
У частині стягнення пені в сумі 58,64грн та в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 8,16грн судом відмовлено, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок даних нарахувань містить помилки. Зокрема позивачем при визначенні сум неустойки (пені) та трьох відсотків річних у спірному періоді не враховано, що 2020 рік складається з 366 календарних днів, відтак вказані суми нараховано помилково.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, виходячи з того, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу має бути відшкодовано судовий збір у сумі 15333,86грн.
При цьому, як звертав увагу відповідач у відзиві на позов, за приписами частини 1 статті 130 ГПК України, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні в порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» також передбачено, що в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. При цьому, за частиною 1 даної статті, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З урахуванням наведеного, суд, керуючись приписами п.2 частини 1 статті 129 та частини 1 статті 130 ГПК України поклав на відповідача відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за розгляд даного спору, в сумі 7666,93грн. При цьому, враховуючи прийняття судом визнання відповідачем позову, про що заявлено останнім до початку судового розгляду справи по суті, судовий збір у сумі 7666,93грн за наявності клопотання позивача підлягає поверненню з Державного бюджету України. Однак, на момент винесення рішення в справі позивачем не заявлено до суду відповідне клопотання, що не виключає можливості вирішення даного питання в подальшому за умови вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 1 статті 130, частиною 3 статті 185, 191, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, а також частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41427817) до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради (масив «Зелений» №1, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15500, код ЄДРПОУ 02006107) про стягнення 1022359,88грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Чернігівської обласної ради (масив «Зелений» №1, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15500, код ЄДРПОУ 02006107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41427817) 997916,05грн основного боргу, 2977,37грн трьох відсотків річних, 21399,65грн пені та 7666,93грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 15.05.2020
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко