Ухвала
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
справа № 760/26678/17
провадження № 61-3762ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
У січні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Біла Церква, громадянки України.
Внесено зміни до актового запису про народження від 09 червня 2016 року № 839, зробленого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », по-батькові з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », в графі «батько» вказати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаєва, громадянин України.
У іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якого діяв адвокат Колесник К. А., про призначення судово-медичної експертизи задоволено частково.
Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині призначення експертизи, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині зупинення провадження у справі залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.
У квітні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунуто.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно із пунктом 9 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Виходячи із системного тлумачення норми пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України, призначення судом експертизи є факультативною підставою для зупинення провадження у справі, тобто такою, що може бути застосована за власною ініціативою суду.
Відповідно до оскаржуваної заявником ухвали судом апеляційної інстанції у цій справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що відповідно до частини другої статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстав наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною, з таких підстав.
Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , предметом цієї справи є не стягнення аліментів, а усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення батьківства.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята статті 394 ЦПК України).
Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року в частині зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення батьківства та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець