Ухвала
14 травня 2020 року
м. Київ
справа № 242/6407/18
провадження № 61-6152ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство фінансів України, про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністерство фінансів України, про стягнення моральної шкоди, у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 369 310 грн 50 коп. шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
У іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 грудня 2019 року змінено.
Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 грн шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
16 квітня 2020 року ОСОБА_1 ., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.
Як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу здано на пошту 16 квітня 2020 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень заявник вказує про те, що постанову суду апеляційної інстанції він отримав лише 29 лютого 2020 року, а також у зв'язку із веденням на території України карантину в нього не було можливості вчасно подати касаційну скаргу, однак доказів не надано.
Наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними доказами.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно навести поважну причину пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження підстав пропуску цього строку.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно із частиною першою статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам законодавства України, оскільки викладена не державною мовою.
Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначено конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 15 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк