Справа № 761/11746/20
Провадження № 1-кс/761/7412/2020
24 квітня 2020 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 016 85 від 19.02.2020 за ч. 2 ст. 289 КК України про накладення арешту,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 з погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 016 85 від 19.02.2020 арешту на автомобіль «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що у період з квітня 2019 року по лютий 2020 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно заволоділа автомобілем «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , виявлені та вилучені зазначений вище автомобіль, ключі до нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 20.04.2020 вказане майно на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.
У зв'язку з викладеним слідчий просив накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення його збереження.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Володілець майна, в судове засідання не прибув та про причини неявки суд не повідомив.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном серед іншого може бути предмет кримінального правопорушення.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим та матеріалами клопотання доведено, що автомобіль, на який ініційоване накладення арешту, є об'єктом злочинних посягань у кримінальному провадженні та містить на собі сліди його вчинення.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказаний автомобіль є предметомзлочину.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 016 85 від 19.02.2020 за ч. 2 ст. 289 КК України арешт на автомобіль «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , ключі запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1