Справа № 624/368/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2111/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Крадіжка
12 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 березня 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,-
Цією ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, до 01.04.2020.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник ОСОБА_8 зазначає, що прокурор в судовому засіданні не надав жодних доказів існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також не надано доказів щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора. Пояснює, що суд першої інстанції продовжуючи строк тримання під вартою протягом майже року посилається фактично на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу без врахування наявності у ОСОБА_7 захворювання, а також наявності постійного місця проживання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанціїє обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або незаконно впливати на свідка, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, який класифікується як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин, тобто згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, а саме:
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 14.11.2001 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70, ст. 69 КК України до до 3 років позбавлення волі; на підставі ЗУ «Про амністію» 19.09.2003 звільнений з місць позбавлення волі (Куряжської виправної колонії Харківської області);
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 19.01.2004 за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 25.02.2004 за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 22.09.2005 за по Кегичівського районного суду Харківської області відстановою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.09.2005 умовно-достроково звільнений на не відбуту частину покарання строком на 1 рік 8 місяців;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 09.02.2006 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 18.01.2007 за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі; 19.07.2017 звільнений з місць позбавлення волі ( Харківської виправної колонії №43) по відбуттю строку покарання;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 21.12.2001 за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 13.03.2012 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
-вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 25.09.2012 за ч.2 ст. 185, ст. 395, ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 19.09.2014 умовно-достроково звільнений на не відбуту частину покарання строком на 11 місяців 25 днів;
-вироком Зміївського районного суду Харківської області від 04.04.2016 за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік; 17.03.2017 за постановою Харківського районного суду Харківської області від 09.03.2017 умовно-достроково звільнений на не відбуту частину покарання строком на 4 місяців 29 днів; судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена.
Враховуючи викладене, є достатні та об'єктивні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, отже не має законних джерел для існування, також він не одружений та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Посилання захисника на наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності продовження тримання його під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених ст. 177 УПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі, а тому, доводи останнього колегія суддів не вважає визначальними, саме з урахуванням негативних відомостей про особу обвинуваченого.
Крім того, обвинуваченому, а також його захиснику належить роз'яснити, що доводи пов'язані з неможливістю перебування під вартою внаслідок наявності захворювання, які виключають застосування такого запобіжного заходу повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої обвинувачений має процесуальне право заявляти клопотання суду, який розглядає справу.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд апеляційної інстанції враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 березня 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженнюв касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ ________________ ___________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4