Справа № 621/115/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2086/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
07 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участюсекретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року в частині повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року обвинувальний акт від 22.11.2018 у кримінальному провадженні №12018220260001079 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - повернуто прокурору Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, для усунення недоліків.
Цією ж ухвалою клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задоволено та продовжено строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видітриманняпідвартою, без визначеннязастави, в Державнійустанові "Харківськійслідчийізолятор", до 16.05.2020.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не містить підпису прокурора, який затвердив вказаний обвинувальний акт.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, обставини його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, а саме, позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що це переконливо свідчить про наявність ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині повернення прокурору обвинувального акту у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Апелянт також зазначає, що обвинувальний акт затверджено прокурором у вказаному провадженні, а саме 16.01.2019 начальником Зміївського відділу Чугуївського місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_10 , місце його затвердження - м. Зміїв Харківської області. Пояснює, що обвинувальний акт підписано як слідчим так і прокурором, яким його затверджено, відсутність самого підпису прокурора поблизу надпису «Затверджую» не свідчить про неофіційність винесення обвинувачення особі в інкримінованому злочині.
04 травня 2020 прокурор Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_11 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст. 183 КК України, мотивуючи його тим, що судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого під вартою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню, продовжують існувати. Крім того, вказав, що фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому умисного тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, що спричинило смерть потерпілого, репутація обвинуваченого, який неодноразово засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та клопотання прокурора,дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, а також про необхідність задоволення клопотання прокурора щодо запобіжного заходу обвинуваченому з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Дослідженням обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018220260001079 стосовно ОСОБА_7 встановлено, що цей процесуальний документ дійсно не затверджений прокурором, на першому аркуші в графі «Затверджую» відсутній підпис прокурора( арк.пров. 1)
Ця обставина свідчить про порушення вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Врахувавши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акту № 12018220260001079 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України належним чином мотивувавши своє рішення.
Крім того, згідно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 16.05.2020, колегія суддів вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до фактичних обставин справи ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,який класифікується як тяжкий злочини, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що об'єктивно свідчить про наявність ризикуобвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, ймовірність реалізації яких не зменшилася на даний час.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Зматеріалів кримінального провадження, вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий, а саме: вироком Зміївського районного суду Харківської області від 19.08.2002 за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 186, ст. 15-ч.3 ст. 185 УКК України до 4-х років позбавлення волі; вироком Зміївського районного суду Харківської області від 03.03.2005 за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 4 років 3 місяців 19 днів позбавлення волі, звільнений 08.04.2009 за постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2009 на невідбутий термін 2 місяці 14 днів; вироком Зміївського районного суду Харківської області від 23.11.2011 за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнений 21.03.2016 за рішенням Сихівського районного суду м. Львів від 11.03.2016 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України,що свідчить про схильність обвинуваченого до скоєння злочинів.
Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, отже не має законних джерел доходу.
Враховуючи вказані обставини, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що обвинувачений, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, колегія суддів вважає недостатнім, оскільки сааме запобіжний захід у вигляді тримання підвартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та необхідностіпродовження відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.07.2020 включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404,405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року в частині повернення прокурору обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити, до 06.07.2020 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ ________________ ___________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4