Справа № 352/1316/18
Провадження № 22-ц/4808/488/20
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Ясеновенко
13 травня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,
секретаря Маслей А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою його представником Мусієнко Мар'яною Богданівною, на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Бабій О.М. 23 січня 2020 року в м. Івано-Франківську,
06.07.2018 року АТ «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень.
Позов обґрунтовано тим, що 05.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157/ФКВ-07 згідно з умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 60 000,00 дол. США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 02 липня 2032 року та метою кредитування - інвестування у Фонд фінансування будівництва виду «А» малоповерхового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 06.07.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С., за реєстровим номером 1438, згідно з умовами якого в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» передано майнові права на квартиру номер 12 блоку «Н» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » малоповерхового житлового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області.
30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», внаслідок чого АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 157/ФКВ-07 від 05.07.2007 року, а надалі таке право вимоги перейшло від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року.
28.11.2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним № 157/ФКВ-07 від 05.07.2007 року та забезпечувальними договорами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16 визнано недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», та договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення». Також зобов'язано ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути АТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 року за договором продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року, зокрема, оригінали кредитного договору від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07, додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору та іпотечного договору від 06.07.2007 року № 1438.
Посилаючись на те, що на даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище, а саме не поновлено порушене право АТ «Дельта Банк» як іпотекодержателя-обтяжувача за іпотечним договором від 06.07.2007 року, яке існувало до укладення нікчемного правочину, позивач просив: застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та договору купівлі-продажу № 2-14 від 28.11.2014 року шляхом визнання АТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07 та стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. 06.07.2007 року, за реєстровим номером 1438; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб'єктів» в записі: номер запису про іпотеку (спеціальний розділ) 5860426 - змінити іпотекодержателя ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» на іпотекодержателя АТ «Дельта Банк».
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов не містить правових обґрунтувань порушення прав АТ «Дельта Банк» відповідачем ОСОБА_1 та хоч вона є стороною договору іпотеки, однак не є стороною договорів, які визнано недійсними господарським судом. При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У викладеній позивачем редакції позовних вимог та їх обґрунтуванні не встановлено і позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспорення його прав як іпотекодержателя, на захист яких він звернувся до суду із такими позовними вимогами до іпотекодавця ОСОБА_1 , відповідно, позов пред'явлений до неналежного відповідача та не підлягає до задоволення оскільки не є обґрунтованим.
У апеляційній скарзі представник АТ «Дельта Банк»посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вказує, що у зв'язку із визнанням господарським судом недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги у банку виникло право на застосування наслідків недійсності цих правочинів шляхом визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, оскільки на даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище позивача, а також права та обов'язки осіб, які існували до укладення недійсного правочину.
Зазначає, що суд залишив поза увагою те, що, окрім вимог про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також заявлено вимоги про визнання прав, а саме визнання АТ «Дельта Банк» стороною (кредитором, іпотекодержателем) за кредитним договором від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07 та іпотечним договором від 06.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1438, укладеними з відповідачкою, а така позовна вимога може пред'являтися лише до іншої сторони договору.
При цьому, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у зв'язку з невизнанням відповідачкою прав банку як сторони (кредитора) за кредитним договором та сторони (іпотекодержателя) за іпотечним договором, укладеними з нею.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Учасники справив судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157/ФКВ-07, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 60 000 дол. США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 02 липня 2032 року та метою кредитування - інвестування у Фонд фінансування будівництва виду «А» малоповерхового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області (т. 1 а.с. 17-23).
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 06.07.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачкою укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1438, згідно якого остання передала в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 блоку АДРЕСА_2 » малоповерхового житлового комплексу « АДРЕСА_3 » в урочищі « АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 24-26).
30.06.2010 року між АТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим № 2258, згідно якого ТОВ «Український промисловий банк» відступило на користь АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (т. 1 а.с. 27-29).
08.10.2014 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1197, згідно якого АТ «Дельта Банк» продало ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» права вимоги за кредитними договорами, зокрема, за договором № 157/ФКВ-07 від 05.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачкою, зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним (т.1 а.с. 30-33).
28.11.2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1302, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» продало ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» права вимоги, набуті згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014 року № 2, зокрема, за договором № 157/ФКВ-07 від 05.07.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачкою, зі змінами та доповненнями до нього, а також за договорами забезпечення за ним (т.1 а.с. 34-35).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 року, задоволено позов ПАТ «Дельта банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про визнання договорів недійсними, зобов'язання вчинити дії.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 року та зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» повернути ПАТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення»; зобов'язано ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» повернути АТ «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 року, зокрема, по позичальнику ОСОБА_1 - оригінали кредитного договору від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07, додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору та іпотечного договору від 06.07.2007 року № 1438 (т.1 а.с. 36-44).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку, номер 5860426, перенесений 02.06.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. з Державного реєстру іпотек, зареєстрований 06.07.2007 року, реєстраційний номер іпотеки 5254268, на підставі іпотечного договору посвідченого 06.07.2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1433 (т.1 а.с. 45-48).
Відповідно до вказаного запису про іпотеку боржником зазначено ОСОБА_1 , іпотекодержателем - ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», відомості про основне зобов'язання - строк виконання основного зобов'язання: 02.07.2032, розмір основного зобов'язання: 60 000,00 дол. США, додаткові відомості про зобов'язання: кредитний договір № 157/ФКВ-07 від 05.07.2007 року, опис предмета іпотеки: нерухоме майно, будівництво якого не завершено, майнові права на квартиру АДРЕСА_3 » АДРЕСА_5 « АДРЕСА_4 .
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Звертаючись до суду за захистом свого права з вимогами застосувати наслідки недійсності правочинів та відновити становище, яке існувало до порушення, АТ «Дельта Банк» обґрунтовувало такі недійсністю договорів купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та № 2-14 від 28.11.2014 року, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16.
Сторонами недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року були АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», а недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року - ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення».
Відповідачка ОСОБА_1 є стороною (позичальником) кредитного договору від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07 та стороною (іпотекодавцем) іпотечного договору від 06.07.2007 року, предметом якого є майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме майнові права на квартиру АДРЕСА_1 блоку АДРЕСА_2 « АДРЕСА_3 урочищі АДРЕСА_4 , де іншою стороною (іпотекодержателем) виступає ТОВ «Укрпромбанк».
Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.
За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише щодо сторін такого правочину, тобто за умовами недійсних договорів купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року та № 2-14 від 28.11.2014 року зобов'язано ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» як сторону останнього недійсного договору повернути АТ «Дельта Банк» як іншій стороні першого недійсного правочину оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 року.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка ОСОБА_1 не визнає АТ «Дельта Банк» стороною (кредитором) за кредитним договором від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07 чи стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького РНО Строєвим О.С. 06.07.2007 року, за реєстровим номером 1438.
Наведеним спростовуються доводи апелянта, що суд залишив поза увагою те, що позов, крім вимоги про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містить також вимоги про визнання прав, а саме визнання АТ «Дельта Банк» стороною (кредитором, іпотекодержателем) за кредитним договором від 05.07.2007 року № 157/ФКВ-07 та іпотечним договором від 06.07.2007 року, укладеними з ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 не була стороною договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», а також не була стороною договору купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення», які рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року визнано недійсними та наслідки недійсності яких просить застосувати позивач, то ОСОБА_1 не може вважатися належним відповідачем у справі,оскільки вимоги на виконання недійсного правочину за правилами реституції можуть бути пред'явлені тільки стороні недійсного правочину.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов не містить правових обґрунтувань порушення прав АТ «Дельта Банк» відповідачкою, оскільки вона не є стороною договорів, які судом визнано недійсними, а тому позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання ОСОБА_1 його прав іпотекодержателя, на захист яких він звернувся з даним позовом.
Крім того, позивачем не визначено відповідачів за вимогами про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо «Відомостей про суб'єктів» в записі: номер запису про іпотеку (спеціальний розділ) 5860426 - зміни іпотекодержателя ТОВ «Новітні енергозберігаючі системи опалення» на іпотекодержателя АТ «Дельта Банк», оскільки ОСОБА_1 не є належним відповідачем за такими вимогами, враховуючи наступне.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає виникнення, перехід та припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, в редакції на момент визнання договорів недійсними, державній реєстрації прав підлягають право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека; право власності на об'єкт незавершеного будівництва, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Л.В. Ясеновенко
Судді: Г.П. Мелінишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 14 травня 2020 року.