Провадження № 22-ц/803/3955/20 Справа № 212/6526/19 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
14 травня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Суха Балка",
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження у м. Кривому Розі згідно ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України без повідомлення осіб цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" та позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 27 січня 2020 року,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (надалі ПАТ"Суха Балка") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що впродовж тривалого часу, понад 16 років працював машиністом електровоза на ПрАТ «Суха Балка». Під час роботи 03 вересня 1999 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок травмування позивач отримав компресійний перелом тулуба. Висновком МСЕК йому первинно 04.04.2000 року йому встановлено втрату працездатності 40%. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він дістав травмування, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, тому просить стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 170000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 75000 грн., без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Стягнуто на користь держави витрати судового збору 768,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідач ПрАТ «Суха Балка» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди та вину підприємства в її заподіянні. Саме на працівника покладено обов'язок дбати про особисту безпеку. Визначений судом розмір моральної шкоди, вважають значно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає моральним стражданням та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано тяжкість отриманої травми та відсоток втрати професійної працездатності.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10 січня 1994 року по 26 грудня 2000 року працював на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», машиністом електровоза, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.7-8) .
Під час виконання трудових обов'язків, 03 вересня 1999 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав компресійний перелом тулубу. 27 вересня 2019 року за вказаним фактом складено Акт № 22 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. У пункті 10 вищевказаного Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_1 машиніст електровозу, ОСОБА_2 механік (а. с. 12-13).
Відповідно до витягу з акту огляду МСЄК від 04.04.2000 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена ступень втрати професійної працездатності 40% за трудовим каліцтвом та третя група інвалідності (а.с.20).
При переогляді, який проходив кожного року, згідно виписок з актів огляду МСЄК позивачу ступінь втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінювалися. (а.с.14 - 28).
Згідно довідок та виписок з історії хвороби позивач неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.30-38).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане трудове каліцтво та втрату працездатності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою позивачем здоров'я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно вимог п.3,4 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено 40% втрати професійної працездатності у квітні 2000 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я внаслідок трудового каліцтва, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615,00 грн., а максимальний 944600,00 грн.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку з отриманою позивачем виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 40%, відчуває постійний больовий синдром, визнаний особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, потребує медикаментозного лікування у зв'язку з отриманою травмою відчуває постійний біль, що підтверджується випискою з історії хвороби. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і визначений судом першої інстанції розмір 75000,00 грн. є виваженим, справедливим та не призведе до збагачення позивача та не призведе до скрутного матеріального становища відповідача.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" та позивача ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному поряду не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 14 травня 2020 року.
Головуючий:
Судді: