Провадження № 22-ц/803/3619/20 Справа № 212/4643/17 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
13 травня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Чепурнова Віталія Івановича та відповідача ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 20 грудня 2019 року,
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ«СК «АРКС» про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних зазначила, що 23.11.2016 року приблизно о 21.00 годині по об'їзній дорозі Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зі сторони вулиці Тімірязєва в напрямку мікрорайону Зарічний автомобіль «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 будучи неуважною до дорожньої ситуації, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм загинув.Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в СК «АХА Страхування», правонаступником є ПрАТ«СК «АРКС». Ліміт відповідальності за шкоду життю й здоров'ю, складає 200000 грн., шкода заподіяна майну, відшкодовується в сумі 100000,00 грн.
Посилаючись, що неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу, як дружині загиблого завдано матеріальну шкоду, яка складається із витрат на поховання чоловіка в сумі 15135,00 грн., які відшкодовано страховою компанією, також смертю чоловіка завдано психологічну травму, моральні страждання.
Після уточнення позовних вимог в січні 2018 року ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 300000 гривень, та витрати на правову допомогу 15000 грн; з ПрАТ «СК «АРКС» на її користь моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 200000,00 гривень та витрати на поховання ОСОБА_3 в сумі 15135,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
Додатковим рішенням від 21 грудня 2019 рокустягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставила питання про часткове скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування моральної шкоди - 300000 грн., з ПрАТ «СК «АРКС» на її користь у відшкодування моральної шкоди 200000 грн. та матеріальних збитків на поховання в сумі 40000 грн.
Зокрема вражає, що суд дійшов помилкового висновку про ліміт відповідальності страховика 17400 грн., не врахувавши розміру суми страхового відшкодування завданої смертю згідно полісу становить 200000 грн. Суд дійшов помилкового висновку, що доньці померлого відшкодовано збитки на поховання. Не залучено дітей загиблого в якості третіх осіб та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення психологічної експертизи.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача - адвокат Чепурнов В.І. подав апеляційну скаргу повністю ідентичну апеляційній скарзі позивача.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставила питання про часткове скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зауважує, що матеріали справи не містять доказів її вини. Навпроти, постановою слідчого про закриття кримінального провадження встановлено винні неправомірні дії потерпілого пішохода ОСОБА_3 , який перебував у нетверезому стані у настанні ДТП. Посилаючись на положення ст.1193 ЦК України, наявність грубої необережності самого потерпілого, просила суд зменшити розмір моральної шкоди до 5000 грн. Зауважує, що в її діях відсутня їх протиправність, як обов'язкова ознака для відшкодування шкоди. Вважає необґрунтованим стягнутий судом розмір витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПрАТ «СК «АРКС» просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача та її представника залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.11.2016 року приблизно о 21.00 годині по об'їзній дорозі Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в районі повороту на с. Кресівський - 2 зі сторони вулиці Тімірязєва в напрямку мікрорайону Зарічний рухався автомобіль «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю пішохода ОСОБА_3 . В результаті отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 помер на місці ДТП.
За фактом наїзду на пішохода ОСОБА_3 23.11.2016 року відкрито кримінальне провадження за № 12016040000000888 за ч. 2 ст.286 КК України. (а.с.22)
Слідчим СУ ГУ НП в Дніпропетровській області 31.05.2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, про що винесено відповідну постанову (а.с.47-48).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2019 року постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована, матеріали кримінального провадження направлені для проведення досудового розслідування.
Постановою старшого слідчого ГУНП в Дніпропетровській області від 27 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12016040000000888 у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.134-139 том 3).
Між АТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариства «Страхової компанії «АРКС», 10.11.2016 року та ОСОБА_4 (власника транспортного засобу) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5019482, строком дії з 15.11.2016 р. до 14.11.2017 р., згідно умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.135 т.1).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2103/1 від 09.12.2016 року, смерть ОСОБА_3 настала від сполучених травм, що стало безпосередньою причиною його смерті. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5 т.1).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріальні витрати спричинені похованням відповідачем АТ «СК «АХА Страхування» в сумі 17400 грн. відшкодовано доньці померлого. Також АТ «СК «АХА Страхування» виплачена компенсація моральної шкоди в загальній сумі 17400 грн., по 5800 грн. кожному з членів сім'ї загиблого, в тому числі й позивачці. З урахуванням принципу співмірності, розумності та виваженості суд першої інстанції стягнув з відповідачки моральну шкоду в сумі 100000 грн., завданої смертю чоловіка.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди завданої загибеллю чоловіка.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів з урахуванням постанови старшого слідчого ГУНП в Дніпропетровській області від 27 грудня 2019 року, якою закрито кримінальне провадження № 12016040000000888 у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, дійшла висновку про відсутність в діях відповідача ОСОБА_2 вини у смерті потерпілого. Навпроти, як видно з тексту постанови, пішохід ОСОБА_3 , порушив вимоги розділу №4 «Обов'язки та правила пішохода» Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої йому спричинено тілесні ушкодження, від яких настала його смерть (а.с 135-139 том3).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , та вважає що висновки суду першої інстанції про винні дії відповідача в смерті потерпілого від ДТП підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
З огляду на висновок судово-токсикологічного дослідження крові та сечі потерпілого ОСОБА_3 , видно, що він пішохід під час ДТП перебував у тяжкому отруєнні алкоголем, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для застосування положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю потерпілого, з урахуванням ступеня вини самого потерпілого ОСОБА_3 , який перебуваючи у стані тяжкого алкогольного отруєння у темну
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Колегія суддів з урахуванням страхового відшкодування сплаченого позивачу страховою компанією відповідача ПрАТ«СК «АРКС» на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5800грн., передбаченого статтею 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку - 23 листопада 2016 року, яка виплачена рівними частками трьом особам), з урахуванням вини потерпілого в настанні ДТП, який в темну добу, будучи одягнений у темний одяг, рухався по проїжджій частині, перебуваючи в стані тяжкого алкогольного оп'яніння, вважає що розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинена нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності її вини, на користь позивача ОСОБА_1 , як дружини загиблого з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості має бути зменшений зі 100000 грн. до 50000 гривень. Даний розмір компенсації моральної шкоди з урахуванням виплаченого страховою компанією не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача та не поставить в край тяжке матеріальне становище відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення невиплаченої у повному обсязі моральної шкоди в сумі 200000 грн., в цій частині вважає доводи апеляційної скарги позивача та її представника такими, що не підлягають задоволенню.
Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 27.3 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Як видно з матеріалів справи, страховою компанією, позивачу, як дружині та дітям померлого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі їх заяв про відшкодування моральної шкоди проведено страхову виплату, заподіяної смертю фізичної особи, кожному по 5800,00 грн. (а.с.187-195 т.2).
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання позивача та її представника в апеляційній скарзі на обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування в сумі 200000 грн. як передбачено умовами полісу та положенням ст.9 Закону№ 1961-IV, оскільки як положення ст.9 зазначеного Закону, так і умови полісу №АК /5019482 щодо страхової суми (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого становить 200000 грн., відносяться саме до шкоди, заподіяної потерпілому від ДТП. Проте, позивач не є потерпілою, а є дружиною потерпілого, на яку не розповсюджується положення ст.9 Закону та визначена в полісі сума відшкодування.
Загальна сума моральної шкоди, відшкодованої страховою компанією позивачу становить 5800 грн., що складає 1/3 частку від 12 мінімальних заробітних плат становм на дату ДТП, що відповідає Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» де чітко визначено порядок виплати та розмір суми страхового відшкодування в частині відшкодування моральної завданої смертю потерпілого.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в стягнені з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» витрат на поховання ОСОБА_3 в сумі 40000 грн., а доводи апеляційної скарги позивача та її представника такими що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» у частині відшкодування майнової шкоди, пов'язаної із організацією поховання в сумі 40 000 грн вірно виходив із того, що витрати на похоронні послуги по чеку ФОП ОСОБА_7 №10 від 29 листопада 2016 року на суму 10780 грн., та по товарному чеку ФОП ОСОБА_8 , від 27 лютого 2018 року на суму 6700 грн., за спорудження пам'ятника проведено страховою виплатою та відшкодовано доньці позивача та померлого ОСОБА_6 за її заявою та наданням оригіналів товарних чеків (а.с. 192 том 2).
Витрати за поминальний обід в сумі 4355 грн., копія рахунка офіціанта від 30 листопада 2016 року, що міститься в матеріалах справи, не можна стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», оскільки такі витрати не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язаний заподіювач шкоди відповідно до статті 1201 ЦК України.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Проте, ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення цих витрат на улаштування поминального обіду.
Колегія суддів погоджується із висвяченим та стягнутим судом першої інстанції розміром компенсації позивачу витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на тривалість судового розгляду впродовж більше двох років, участь представника позивача безпосередньо в судових засіданнях більше сими годин, вчинення окремих дій, щодо представництва інтересів позивача, уточнення позовних вимог, подання клопотання про забезпечення доказів, призначення експертизи, залучення третіх осіб та інші вчинені процесуальні дії, колегія суддів вважає розмір витрат на правову допомогу співмірним, з розміром наданих послуг. Заявлених позовних вимог та складністю справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Чепурнова Віталія Івановича -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року в частині визначеного розміру моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 змінити та зменшити його зі 100000 грн. до 50000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14 травня 2020 року.
Головуючий:
Судді: