Ухвала від 14.05.2020 по справі 635/2539/20

Справа № 635/2539/20

Провадження № 2/635/1818/2020

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року смт. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Назаренко О.В., розглянувши позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

до Харківського районного суду Харківської області подано зазначений позов, в якому позивача просить визнати дії відповідача щодо відмови розглянути звернення позивача протиправними, зобов'язати відповідача розглянути звернення позивача в його присутності, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

ПФУ (його територіальні органи) є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

Якщо за законом позов не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження.

Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 186,258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя О.В.Назаренко

Попередній документ
89236768
Наступний документ
89236770
Інформація про рішення:
№ рішення: 89236769
№ справи: 635/2539/20
Дата рішення: 14.05.2020
Дата публікації: 18.05.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Харківський районний суд Харківської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (06.07.2020)
Дата надходження: 06.07.2020
Предмет позову: позов Трушкова Євгена Олексійовича до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди