Справа № 471/177/20
Провадження №3/471/112/20
Номер рядка звіту 327
"13" травня 2020 р.
Суддя Братського районного суду Миколаївської області Скарницька І.Б., за участю секретаря Романчук О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Братського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Людмилівка Братського району Миколаївської області, громадянки України, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
встановив:
Відповідно до сімейного законодавства, батьки зобов'язані забезпечити належні умови щодо розвитку та виховання дитини.
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 532242 від 14.02.2020 року, 14.02.2020 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 не наглядала за своїм сином ОСОБА_2 , 2016 року народження, та допустила, що останній без нагляду дорослих самовільно гуляв по вулицях смт. Братське. чим вчинила невиконання батьківських обов'язків.
У судове засідання не з'явився ОСОБА_1 , представник останньої надав клопотання про закриття провадження по справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, а також просив суд слухати справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали провадження у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.
Зокрема, адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП, настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тож, вказана правова норма є бланкетною, що, у свою чергу, зобов'язує уповноважену особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, вказати нормативний акт, який встановлює ті чи інші обов'язки батьків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, у цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на норму ст. 150 СК України.
Між тим, вказана стаття, в силу її законодавчої конструкції, складається із семи частин, кожна із яких становить собою правову норму, тобто формально визначене правило поведінки.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, є недодержання певної вимоги/обов'язку, що встановлений конкретною правовою нормою, як у даному випадку, конкретною частиною статті 150 СК України.
Між тим, уповноважена особа конкретної частини статті 150 СК України не зазначала, тим самими поклавшись при виборі правової норми на розсуд суду.
Як наслідок, таке формування фабули обвинувачення, як у цьому випадку, є неприйнятним, позаяк, порушує права особи відносно якої складається такий протокол, зокрема право знати у чому її звинувачують та мати можливість будувати належний захист, у той час, як суд розглядає провадження саме на підставі даних протоколу та висунутого у ньому твердження (обвинувачення), а інші матеріали, що додані до нього, є лише доказами висунутого у протоколі твердження.
Крім того, виходячи із обов'язку з'ясувати чи винна особа у вчиненні адміністративного правопорушення, суд зважав на таке.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У теорії права виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії або бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Умисел, як правило, поділяється на прямий і непрямий.
У свою чергу, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння ( дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння ( дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Проте, дані протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і додані до нього матеріали не містяться будь-який відомостей, які б давали підстави вважати, що виявлене порушення допущене через які б то не було винні чи необережні дії ОСОБА_1 .
Як зазначено, суб'єктивною стороною такого адміністративного правопорушення, має бути прямий умисел, або ж вчинення правопорушення з необережності, однак у будь якому випадку особа має або ж свідомо допускати настання шкідливих наслідків і бажати їх настання або ж легковажно розраховувати на їх відвернення.
Факт перебування дитини на вулицях смт. Братське без дорослих не утворює автоматично складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, позаяк, має бути доведена і установлена вина особи, як ознака суб'єктивної сторони правопорушення, а саме: свідоме і умисне невиконання матір'ю її обов'язків, ухилення від їх виконання, а також саме бажання настання саме таких наслідків.
До того ж, в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання своєї дитини суду залишається незрозумілим.
Тобто, указуючи у протоколі про певного роду факти, уповноважена особа має довести, що вони дійсно мали місце з вини особи, якій ставляться у провину, однак, у цій ситуації цього принципу дотримано не було.
Позаяк, суд тлумачить усі сумніви щодо норми, яка ймовірно, була порушена у даному випадку, на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, у контексті всього вищевикладеного, суд констатує відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Водночас, за правилами п. 1ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане провадження, з урахуванням вимог п. 1ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв'язку з відсутністю у її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Братський районний суд Миколаївської області.
Суддя - Скарницька І.Б.