Єдиний унікальний номер 448/478/20
Провадження № 1-кс/448/120/20
27.04.2020 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 та захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140230000160 від 20.04.2020 року, погоджене із начальником Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 , про арешт майна,
Слідчий СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12020140230000160 від 20.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, звернувся до суду із зазначеним клопотанням про арешт майна, покликаючись на те, що 20.04.2020р. близько 04.30 год. по вул.Грушевського в м.Мостиська Львівської області працівники поліції здійснили зупинку транспортного засобу марки «БМВ Х5», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та в ході спілкування з водієм вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 у них виникла підозра на те, що водій перебуває в стані сп'яніння. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння водій ОСОБА_6 відмовився та почав рух заднім ходом автомобіля, внаслідок чого пошкодив передній бампер службового транспортного засобу «Шкода Рапід», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , затиснув переднім водійським склом руку інспектора СРПП №1 ПП Мостиського ВП Яворівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 , який намагався зупинити транспортний засіб, а також здійснив наїзд на начальника СРПП №1 ПП Мостиського ВП Яворівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_8 , який знаходився перед автомобілем. Згідно повідомлення із Мостиської КЦРЛ у ОСОБА_8 виявлено забій лівого стегна, у ОСОБА_7 - забій та садно на лівій кисті.
Вказує, що 20.04.2020р. відомості за вказаним вище фактом було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Цього ж дня в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та під час обшуку в останнього було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Айфон 7».
Зазначає, що 20.04.2020р. вказаний телефон постановою слідчого визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, з метою забезпечення збереження даного речового доказу, а також запобігання втрати, зникнення, пошкодження, в тому числі можливості його відчуження, просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Айфон 7» з накладенням заборони розпорядження та користування таким.
Слідчий СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги заявленого клопотання. Зазначив, що підозрюваний ОСОБА_6 в ході допиту пояснив, що на належному йому мобільному телефоні марки «Айфон 7» знаходиться відеозапис з приводу подій, що мали місце 20.04.2020р. між ним та працівниками поліції, який відповідно може бути долучений до матеріалів кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заявленого слідчим клопотання про арешт майна, покликаючись на те, що зі слів його підзахисного ОСОБА_6 йому відомо, що такий здійснював відеозапис подій, що мали місце 20.04.2020р. між ним та працівниками поліції, одна такий запис був перерваний у зв'язку з розряджанням акумулятора телефону; такі ж відеозаписи подій можна відтворити із нагрудних камер поліцейських; у зв'язку з налаштуванням ОСОБА_6 паролю-коду доступу до належного йому мобільного телефону, слідчий самостійно не отримає доступу до збережених на телефоні файлів, в тому числі до відеозаписів; сторона захисту самостійно вправі збирати та подавати докази; накладення арешту на мобільний телефон є недоцільним, оскільки мобільний телефон є особистою власністю ОСОБА_6 та сторона захисту зобов'язується відтворити відповідний відеозапис з мобільного телефону і надати такий слідчому; у даному випадку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на мобільний телефон виключно у зв'язку з наявністю на ньому обумовленого відеозапису не буде співмірним із позбавленням його власника права користування таким майном. Вважає, що заявлене клопотання слідчого є безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Статтею 41 Конституції України передбачений виключно судовий порядок позбавлення права власності.
Як вбачається з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Метою арешту майна є, зокрема, забезпечення кримінального провадження. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, тощо. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу..
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Судом встановлено, що 20.04.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140230000160 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2020 року вбачається, що Мостиське відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020140230000160 від 20.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме щодо таких подій: 20.04.2020р. близько 04.30 год. по вул.Грушевського в м.Мостиська Львівської області працівниками поліції Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області було здійснено зупинку транспортного засобу марки «БМВх5», на литовській реєстрації, у водія якого були ознаки сп'яніння. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння водій вказаного транспортного засобу відмовився та почав рух заднім ходом, внаслідок чого пошкодив передній бампер службового транспортного засобу «Шкода Рапід», затиснув переднім водійським склом руку інспектора СРПП №1 ОСОБА_7 , який намагався зупинити транспортний засіб, а також здійснив наїзд на начальника СРПП №1 ОСОБА_8 . Ступінь тілесних ушкоджень встановлюється.
Цього ж дня, 20.04.2020 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України, а також повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
В ході обшуку у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено мобільний тефлон марки «Айфон 7».
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема,: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів свідчить про те, що слідчим не обґрунтовано та не доведено правову підставу для арешту вказаного у клопотанні майна, а саме мобільного телефону марки «Айфон 7», можливість його використання як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само розумність і співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_6 завданням кримінального провадження.
Так, слідчий мотивує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна виключно необхідністю забезпечення збереження речового доказу та в судовому засіданні покликався на те, що саме підозрюваний ОСОБА_6 в ході допиту пояснив, що на належному йому мобільному телефоні марки «Айфон 7» знаходиться відеозапис з приводу подій, що мали місце 20.04.2020р. між ним та працівниками поліції, однак в матеріалах, доданих до клопотання, відсутній протокол допиту підозрюваного та відсутні будь-які відомості з приводу факту здійснення ОСОБА_6 відеозапису за допомогою телефону. Натомість, з протоколів допитів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слідує, що підозрюваний ліхтариком телефону світив їм в очі.
Також з матеріалів, доданих до клопотання, відомо, що у даному кримінальному провадженні наявні такі докази як відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та з службового планшета з приводу тієї ж події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, що мала місце 20.04.2020р. за участю ОСОБА_6 , відомості про обставини якої відповідно можуть міститися і на відеозаписі, зробленому за допомогою мобільного телефону ОСОБА_6 . Таким чином, ті ж відомості, які можуть міститися на відеозаписі, зробленому за допомогою мобільного телефону ОСОБА_6 , орган досудового розслідування може здобути із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та з службового планшета.
Крім того, у даному випадку, слідчим суддею також враховується гарантоване законодавством право сторони захисту на збирання і подання доказів, в тому числі і відеозапису з мобільного телефону, який є особистою власністю підозрюваного ОСОБА_6 .
Відповідно положень ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим суддею у даному враховується можливість настання наслідків, розумність та співрозмірність накладення такого арешту, а саме враховується розумний баланс між забезпеченням інтересів, задля яких застосовується арешт майна, з метою сприяння у розслідуванні кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності, а також забезпеченням інтересів інших осіб, недопущення необґрунтованого порушення прав та свобод.
Також, враховуються вимоги п.2 ч.3 ст.132 КПК України, відповідно до яких застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A№98).
На переконання слідчого судді, в матеріалах провадження відсутні належні докази, які давали б беззаперечні підстави суду прийти до висновку про наявність необхідності в накладенні арешту на вказане майно, а вимоги слідчого про арешт майна на даному етапі досудового розслідування не виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Також суд вертає увагу на те, що мета накладення арешту на майно, а саме питання збереження речового доказу у виді мобільного телефону може бути досягнути шляхом передачі вказаного телефону на відповідальне зберігання особи - його фактичного володільця.
Приймаючи до уваги вищевикладене, зокрема правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування у даному випадку не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи володільця майна, про який ідеться у клопотанні слідчого, а відтак не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140230000160 від 20.04.2020 року, погодженому із начальником Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 , про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівської апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Ухвала набрала законної сили «___» ______________ 20__ р.
Слідчий суддя ОСОБА_1