73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"01" серпня 2007 р. Справа № 4/211-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватної фірми "МИС" м. Херсон
до виконавчого комітету Херсонської міської ради м. Херсон
третя особа-1 на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - управління транспорту та зв'язку виконавчого комітету Херсонської міської ради м.Херсон
третя особа-2 на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Херсонський комунальний транспортний сервіс" м.Херсон
про скасування рішень суб'єкту владних повноважень
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Коваленко А.Є.
від відповідача - начальник сектора Бондар А.В.
від 3-ї особи-1 -начальник управління Ковальчук І.П.
від 3-ї особи-2 -директор Малишев О.В.
Позивач звернувся з позовною заявою, якою просить визнати протиправними та скасувати пункти 1.1, 1.2, 2 рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №207 від 17.04.2007 року "Про проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міських маршрутах загального користування № 37, 38, 39, 40, 41, 42". Крім того, він просить скасувати рішення конкурсного комітету, створеного на підставі рішення відповідача, по визначенню перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування, викладене в протоколі № 2 від 24.05.2007 року - в частині визначення переможця по маршруту № 38, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.
Підставою позовних вимог позивач зазначає порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 139 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Відповідач позовні вимоги не визнає, надавши суду заперечення на позов, в якому посилається на те, що рішення прийнято в межах повноважень та з дотриманням законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" і "Про автомобільний транспорт". Він вважає, що ніяких порушень Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування при прийнятті оспорюваного рішення та проведенні конкурсу допущено не було, про що детально зазначив у запереченнях на позов.
Третя особа-1 вважає, що конкурс проводився відповідно до вимог закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Він зазначає, що при підготовці конкурсу на попередньому засіданні конкурсного комітету розглядалися пропозиції, а учасникам конкурсу надавалася можливість обґрунтувати свої пропозиції. Було також утворено робочий орган для перевірки технічних можливостей перевізників. Рішення приймалося конкурсним комітетом на закритому засіданні відкритим голосуванням простою більшістю голосів і впливати на їх внутрішнє переконання ніхто не може.
Третя особа - 2 також позовні вимоги відхиляє, надавши заперечення на позов, яким зазначає, що ним подано заявку на участь в конкурсі з усіма необхідними документами, що відповідає вимогам Порядку про ведення конкурсу. Він вважає, що відповідач та конкурсний комітет при прийнятті рішення та проведенні конкурсу діяли на підставі, в межах повноважень, відповідно до вимог законодавства України, з метою розвитку конкуренції, обмеження монополізму на ринку транспортних послуг та вибору на конкурсних засадах юридичних і фізичних осіб, які спроможні забезпечити належну якість обслуговування перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м.Херсоні. Він також зазначає, що визначення переможця конкурсу відбулося в результаті вільного волевиявлення кожного із членів конкурсного комітету.
Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні 25.07.2007року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000року, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом спору є рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради (відповідач по справі) №207 від 17.04.2007 року «Про проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №37, 38, 39, 40, 41, 42»в частині пунктів 1.1, 1.2, 2, які позивач вважає незаконними і просить скасувати.
Зазначеним рішенням було затверджено склад конкурсного комітету із визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, затверджено основні умови перевезення, а також доручено управлінню транспорту та зв'язку провести 24.05.2007року конкурс на право обслуговування міських автобусних маршрутів загального користування №37, 38, 39, 40, 41, 42 з дотриманням Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.
24.05.2007року відбулося засідання конкурсного комітету із визначення перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування, яке оформлено протоколом №2 від 24.05.2007року.
Матеріали справи свідчать про те, що на право обслуговування міського автобусного маршруту загального користування №38 було подано дві заявки - від приватної фірми «МІС» (позивача по справі) та від комунального підприємства «Херсонкомунтранссервіс»( третя особа - 2).
Позивач просить визнати нечинними та скасувати п.п. 1.1, 1.2, 2 спірного рішення, посилаючись на те, що при затверджені складу конкурсного комітету порушено вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закону) та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 139 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Крім цього відповідачем не були дотримані обов'язкові умови, передбачені ч.11 ст. 44 Закону щодо підготовки конкурсу. Він вважає, що не було залучено за договором підприємство, що має фахівців та досвід роботи з питань організації пасажирських перевезень для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідання конкурсного комітету а також не встановлені обов'язкові умови конкурсу щодо структури парку автобусів, які працюватимуть на маршруті, державні соціальні програми в сфері транспортного обслуговування пасажирів. Крім цього, позивач зазначає, що відповідач послався в пункті 2 спірного рішення на неіснуючий нормативний акт.
Він також посилається на те, що при умові дотримання конкурсним комітетом вимог закону при визначенні переможця, таким переможцем комітет повинен був визнати позивача, виходячи із наведених в позові шести критеріїв, встановлених пунктом 20 Порядку, тому просить скасувати рішення конкурсного комітету викладене в протоколі №2 від 24.05.2007року в частині визначення переможця по маршруту №38.
Судом встановлено, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв в межах повноважень, встановлених підпунктом 10 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності.
Порушень вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 139 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування судом не встановлено.
Так, відповідно до ст. 44 Закону для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади , органів місцевого самоврядування, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій.
Цією ж статтею передбачено, що до конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання -автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу, або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішення конкурсного комітету.
Включення до складу конкурсного комітету Макейчика П.О., як депутата міської ради п'ятого скликання та Телєгіна І.Є., як голову правління Херсонської міської громадської організації Української спілки ветеранів Афганістану не суперечить вимогам зазначеної статті Закону і не свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 44 Закону, оскільки зазначені особи були включені до складу конкурсного комітету як депутат та представник громадської організації, а не як суб'єкти господарювання в розуміння ст. 55 ГК України. Вони не подавали заявок для участі в конкурсі і не могли вплинути на рішення конкурсного комітету.
Посилання ж позивача на те, що Макейчик П.О. є приватним підприємцем і здійснює діяльність на ринку перевезень, не суперечить вимогам закону, оскільки позивач не надав доказів того, що зазначений підприємець здійснює перевезення пасажирів на міських транспортних лініях і міг вплинути на рішення конкурсного комітету, а за посиланням відповідача, він здійснює перевезення пасажирів не на міських, а на обласних автобусних маршрутах. Телєгін І.Є. не є керівником ТОВ «Афганець», яке приймало участь в конкурсі, він не діяв від імені зазначеного товариства, а представляв громадську організацію, що відповідає вимогам ст. 44 Закону.
Участь в конкурсі комунального підприємства «Херсонкомунтранссервіс», яке підпорядковане управлінню транспорту та зв'язку, та включення до складу конкурсного комітету посадових осіб управління транспорту та зв'язку також не порушує вимог закону ст.44 Закону, оскільки зазначене підприємство здійснює свою діяльність самостійно і його керівником є директор, а управлянню транспорту та зв'язку воно лише підпорядковане.
Таким чином, позивачем не доведено, що зазначені в позовній заяві підприємства та особи є представниками суб'єкта господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або діють на ринку перевезень пасажирів і можуть тим чи іншим чином вплинути на прийняття рішення конкурсного комітету.
Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання рішення від 17.04.2007 року в газеті «Херсонський вісник» від 26.04.2007року №17 здійснено публікацію з основними характеристиками об'єкту конкурсу та умовами перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які були об'єктами конкурсу, тому посилання позивача на те, що відповідачем не були встановлені обов'язкові умови конкурсу, передбачені ч.1 ст. 44 Закону не відповідає дійсності.
В засіданні суду відповідач також пояснив, що в пункті 2 спірного рішення від 17.04.2007 року була допущена опечатка і помилково зазначено, що Порядок проведення конкурсу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006року №387. В дійсності ж організація і проведення конкурсу здійснювалося відповідно до Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 139. Зазначена опечатка не порушує будь-яких вимог закону і не може вплинути на результати конкурсу.
З урахуванням викладеного пункти 1.1, 1.2, 2 рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №207 від 17.04.2007 року прийняті в межах повноважень, відповідають вимогам закону, а тому позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в частині скасування рішення конкурсного комітету, викладеного в протоколі № 2 від 24.05.2007 року щодо визначення переможця по маршруту №38, суд виходить із наступного.
Статтею 2 КАСУ встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
У пункті 1 статті 3 КАСУ зазначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 КАСУ визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 КАСУ також визначає компетенцію адміністративних судів, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Проте, виходячи із змісту зазначеної статті КАСУ, до компетенції адміністративних судів віднесено не усі спори де відповідачами є суб'єкти владних повноважень.
Аналіз норм КАСУ дозволяє зробити висновок, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів і ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, таких спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Така позиція щодо застосування приписів КАСУ визначена і Верховним Судом України в інформаційному листі на ім'я голови Вищого господарського суду України від 26.12.2005рорку №3.2.-2005 та рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007року №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позов до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом №2 від 24.05.2007року. При подачі позову позивач посилався на ст.ст. 6, 17, 117, 162 КАСУ.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу засідання конкурсного комітету по визначенню перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, результати якого оформлено протоколом №2 від 24.05.2007року, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. Відповідач в даних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, якій надано право затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту, незалежно від форми власності.
Із змісту позовних вимог випливає, що як за предметним, так і за суб'єктним складом спір в цій частині є звичайним господарським спором про право, тому він повинен розглядатися господарським судом за нормами ГПК України.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження у справі в частині скасування рішення конкурсного комітету , викладеного в протоколі № 2 від 24.05.2007 року щодо визначення переможця по маршруту №38 судом закривається.
Одночасно підлягає скасуванню заборона, накладена ухвалою від 04.06.2007року.
За згодою сторін судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позовних вимог про скасування пункту 1.1, 1.2, 2 рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 207 від 17.04.2007 року відмовити.
2. Закрити провадження у справі в частині скасування рішення конкурсного комітету по визначенню перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування, оформлене протоколом № 2 від 24.05.2007 року щодо визначення переможця по маршруту № 38.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.І. Ємленінова
6прим.сл. Постанова підписана суддею
06.08.2007року.