14 травня 2020 року
Київ
справа №520/13510/19
адміністративне провадження №К/9901/12650/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №520/13510/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.11.2019 відповідно до заяви від 15.11.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС № 265, виданою ПрАТ "БАЛЦЕМ" з урахуванням первинних документів на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09.10.2019 року у справі №610/2736/19, застосувати механізм обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, характерний для особи, яку направлено у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без застосування методу розрахунку характерного для виконання робіт вахтовим методом, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Харківській області №168891 від 19.11.2019 щодо відмови у перерахунку пенсії згідно заяви від 15.11.2019 за довідкою про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС № 265, виданою ПрАТ "БАЛЦЕМ" з урахуванням первинних документів на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 09.10.2019 у справі №610/2736/19.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, позов задоволено.
Вважаючи вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач 06.05.2020 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12.05.2020.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом розгляду в цій справі є відмова у перерахунку призначеної пенсії.
Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсійних виплат.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа належить до категорії справ незначної складності.
Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
В решті, відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: предмет позову, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі №520/13510/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок.
Направити особі, яка подала касаційну скаргу копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
Т. Г. Стрелець