Іменем України
14 травня 2020 року
Київ
справа №817/2358/16
адміністративне провадження №К/9901/262/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/2358/16
за позовом Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рокитнівський держспецлісгосп" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рокитнівський держспецлісгосп" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (прийняту у складі судді Зозулі Д.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рокитнівський держспецлісгосп" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 000119 від 29.11.2016 року.
2. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 29.05.2017 року, обґрунтовано тим, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для проведення позапланової перевірки є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_1 04.10.2016 року на гарячу лінію "про порушення законних інтересів ОСОБА_2 " Проте, відомості про можливість представництва вказаною громадянкою інтересів ОСОБА_1 відсутні. Крім того, громадянин ОСОБА_2 не має права претендувати на соціальні виплати, передбачені ст.119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки мобілізації не існувало, особливий період не діяв, він був призваний на строкову військову службу, а не за контрактом. Таким чином, постанова про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 11 вересня 2017 року Рівненський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" відмовити.
4. Рішення суду мотивовано тим, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 000119 від 29.11.2016 року відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 11 грудня 2017 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" вересня 2017 р. - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп".
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для проведення позапланової перевірки є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення ОСОБА_1 04.10.2016 року на гарячу лінію "про порушення законних інтересів ОСОБА_2 " Проте, відомості про можливість представництва вказаною громадянкою інтересів ОСОБА_1 відсутні. Крім того, громадянин ОСОБА_2 не має права претендувати на соціальні виплати, передбачені ст.119 КЗпП України, оскільки мобілізації не існувало, особливий період не діяв, він був призваний на строкову військову службу, а не за контрактом.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рокитнівський держспецлісгосп" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №817/2358/16.
9. 26 лютого 2018 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 №850/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для здійснення позапланової перевірки позивача було погодження Державної служби України з питань праці від 11.10.2016 року №10199/4.1/4.2-ДП-16 та звернення на урядову гарячу лінію ОСОБА_1 від 04.10.2016 року(а.с.45, 48).
На підставі наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 31.10.2016 року №652 «Про позапланові перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до направлення на проведення перевірки від 31.10.2016 року №759-н/01-26, головним державним інспектором у період з 03.11.2016 року по 10.11.2016 року проведено позапланову перевірку ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп" з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 10.11.2016 року №42А/04-10 (а.с.42-47).
В ході перевірки встановлено порушення строків виплати заробітної плати, в частині порушення термінів виплати компенсації середньої заробітної плати за працівником підприємства ОСОБА_2 , призваними на строкову військову службу.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, за порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КзпП України та ст.24 Закону України "Про оплату праці", заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанову № 000119 від 29.11.2016 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 4350грн.
Про місце та час розгляду справи щодо виявлених порушень, позивач був повідомлений в установленому порядку, підтвердженням чого є повідомленням про розгляд справи про накладення штрафу від 16.11.2016 року №14-14/3088(а.с.105).
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи (пункт 3 Положення № 96).
Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96).
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).
Згідно з пунктом 1 Порядку №390 цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.
Згідно з частиною третьою Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Пункт 7 Порядку №390 визначає, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державна служба України з питань праці листом від 11.10.2016 року №10199/4.1/4.2-ДП-16 надала згоду на проведення позапланової перевірки ДП СЛАП "Рокитнівський держспецлісгосп", підставою для призначення якої стало звернення на урядову гарячу лінію ОСОБА_1 від 04.10.2016 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення позапланової перевірки.
Доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення позапланової перевірки з огляду на норми частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 2 Закону №877 (в редакції від 01.09.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
З приводу порушень, які були виявленні під час перевірки, та за які на позивача накладено штраф згідно постанови № 000119 від 29.11.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Управління Держпраці у Рівненській області № 000119 від 29.11.2016 року на позивача накладено штраф у розмірі 4350,00 грн. за порушення вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці", а саме: за працівником, призваним на строкову військову службу, за яким зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, виплата компенсацій середнього заробітку працівника проводиться підприємством, з порушенням встановлених строків виплати.
Згідно частин 1, 2 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Аналогічні норми також містить стаття 24 Закону України "Про оплату праці".
Частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З аналізу вказаних норм права вбачається, що за громадянами України, призваними на строкову військову службу під час дії особливого періоду зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки від 03.11.2016 року (а.с.40) ОСОБА_2 призваному на строкову військову службу з 08.06.2016 року за період: червень 14 днів 1281,42грн., липень 22 дні 2013,66грн., серпень 22 дня 2013,66грн., вересень 22 дня 2013,66грн., всього 7322,40грн. - нарахована середня заробітна плата.
Проте, на момент перевірки, вказану заробітну плату не виплачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності постанови Управління Держпраці у Рівненській області № 000119 від 29.11.2016 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Доводи позивача про те, що з 18 серпня 2015 року закінчилася дія особливого періоду та час проведення мобілізації в Україні, а тому з цього часу на військовослужбовців не поширюються гарантії встановленні нормами статті 119 КЗпП України та статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, починаючи з 18 лютого 2014 року по 02 травня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року № 454/2014, починаючи з 07 травня 2014 року по 20 червня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року № 607/2014, починаючи з 24 липня 2014 року по 06 вересня 2014 року, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015, починаючи з 20 січня 2015 року у три черги протягом 210 діб по 17 серпня 2015 року.
Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) законодавець пов'язує настання особливого періоду. При цьому сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Аналіз змісту визначених статтею 1 Закону №3543-XII понять мобілізації, демобілізації та особливого періоду дає підстави для висновку про те, що закінчення особливого періоду пов'язане із прийняттям Президентом України рішення про порядок і терміни проведення демобілізації як комплексу дій, направлених на усунення наслідків мобілізації. Це безпосередньо випливає із визначеного законом поняття демобілізації, як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України.
Настання особливого періоду законодавець пов'язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов'язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій. Період мобілізації закінчується прийняттям Президентом України окремого рішення про демобілізацію. Помилковим є ототожнення рішення про строк проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу із періодом мобілізації, вжитим у статті 1 Закону №3543-XII.
Видані протягом 2014-2015 років Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» встановлюють саме строки проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу, а не період мобілізації у розумінні Закону №3543-XII.
Відповідно, закінчення встановлених Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» строків призову громадян на військову службу не тягне закінчення чи переривання періоду мобілізації і, як наслідок, закінчення дії особливого періоду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2019 року у справі №802/1581/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №804/5758/16.
Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі в Україні діяв особливий період.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
15. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
16. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
17. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рокитнівський держспецлісгосп" - залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №817/2358/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій