Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 242/1890/17
адміністративне провадження № К/9901/29641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017р. (суддя - Черков В.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. (судді - Компанієць І.Д., Васильєва І.А., Ястребова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді;
зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідні періоди згідно трудової книжки, а саме - навчання у вищому учбовому закладі та роботу в прокуратурі;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 13.02.2017р., з урахуванням раніше здійснених виплат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до його стажу роботи на посаді судді, зокрема зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та робота на прокурорських посадах, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р., позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу та зарахувати до стажу роботи періоди згідно трудової книжки, а саме - з 01.09.1982р. по 23.12.1984р. навчання у Харківському юридичному інституті; з 24.12.1984р. по 13.01.1985р. робота на посаді стажиста прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя; з 14.01.1985р. по 17.07.1985р. робота на посаді стажиста прокуратури Київського району м. Донецька; з 18.07.1985р. по 25.09.1995р. робота на посаді стажиста, помічника, старшого помічника Донецького прокурора по нагляду за дотриманням законів у ВТУ.
Зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити позивачу перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 13.02.2017р. з урахуванням раніше здійснених виплат.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VІІІ стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 років 02 місяці 12 днів. При цьому посилається на те, що половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та робота на прокурорських посадах не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, оскільки не передбачені вказаним Законом.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 15.09.1997р. до 07.02.2017р. працював на посаді судді Селидівського міського суду Донецької області, заступника голови Селидівського міського суду Донецької області.
На підставі наказу голови Селидівського міського суду Донецької області від 07.02.2017р. №3-к та відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 31.01.2017р. №154/0/15-17, позивач відрахований зі штату Селидівського міського суду Донецької області у зв'язку з виходом у відставку згідно пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України.
13.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VІІІ.
З 08.02.2017р. позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу роботи - 19 років 4 місяці 24 днів.
При розрахунку розміру довічного грошового утримання відповідачем не враховано до стажу роботи суддею час проходження позивачем військової служби з 21.11.1975р. по 22.11.1977р. (2 роки 1 день), половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 по 23.12.1984 (1 рік 1 місяць 26 днів) та періоди роботи на прокурорських посадах в прокуратурі з 24.12.1984р. по 31.01.1985р. (20 днів), з 14.01.1985р. по 17.07.1985р. (6 місяців 4 дні), з 18.07.1985р. по 25.09.1995р. (10 років 2 місяці 7 днів)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди роботи позивача на посадах прокурорів, половина строку навчання у Харківському юридичному інституті підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (33 роки 3 місяці 20 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання (08.02.2017р.) діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII. (далі - Закон №1402)
Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015р., судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992р. №2862-ХІІ «Про статус суддів». (далі - Закон № 2862-ХІІ)
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 день) та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 1 місяць 26 днів).
Разом з тим, станом на час роботи позивача в органах прокуратури діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, відповідно до статті 56, в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про прокуратуру» від 26.11.1993р. №3662-XII, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Таким чином, час роботи позивача на посадах помічника і старшого помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами позивач з 24.12.1984р. по 13.01.1985р. працював стажистом прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя, з 14.01.1985р. по 17.07.1985р. стажистом прокуратури Київського району м. Донецька, з 18.07.1985р. по 11.12.1985р. стажистом прокуратури м. Донецька, з 12.12.1985р. по 08.09.1992р. помічником прокуратури м. Донецька, з 09.09.1992р. по 25.09.1995р. старшим помічником прокурора по нагляду за дотриманням законів у ВТУ м. Донецька.
За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (19 років 4 місяці 2 дні), календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 день), половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 1 місяць 26 днів) та роботу на посаді помічника прокурора та старшого помічника прокурора (з 12.12.1985р. по 25.09.1995р. 9 років 10 місяців 14 днів), загалом 32 років 5 місяців 3 дні.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах прокурорів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Враховуючи викладене, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 28.11.2019р. у справі №589/4735/16-а, від 28.11.2019р. у справі №607/5454/17, від 28.11.2019р. у справі №127/27830/16-а та від 20.11.2019р. у справі №308/5911/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 351 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині зарахування до стажу роботи позивача періоду роботи на посаді стажиста прокуратури з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити частково.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді стажиста прокуратури з 24.12.1984р. по 11.12.1985р. та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті постанову Селидівського міського суду Донецької області від 19.05.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук