Іменем України
14 травня 2020 року
м. Київ
справа №826/26280/15
адміністративне провадження №К/9901/18919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛБАНК" Савельєвої Анни Миколаївни
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)
у справі № 826/26280/15
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛБАНК" Савельєвої Анни Миколаївни
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.11.2015 Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язання відповідача надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, адміністративний позов задоволено повністю.
3. 04.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 було відкрито провадження у справі. Скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, однак ухвалою від 10.10.2017 Вищий адміністративний суд України відмовив у його задоволенні. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 08.02.2018 справу було передано до Верховного Суду. 07.11.2019 надійшов відзив від Позивача. Позивач та Відповідач заявляли клопотання про розгляд справи за їхньої участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.07.2015 між ПАТ "Радикал Банк", як банком, та позивачем як клієнтом укладено договір банківського рахунку №18367/П-980, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
5. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції від 09.07.2015 №13849 позивачем на рахунок за договором внесено кошти у загальному розмірі 195000,00 грн з призначенням платежу - поповнення поточного рахунку власними коштами.
6. Також судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Радикал Банк".
7. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Радикал Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, керуючись ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №184 від 08.10.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" до 09.11.2015 включно та продовження повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Савельєвої Анни Миколаївни до 09.11.2015 включно.
8. На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Радикал Банк", визначені ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону №4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Савельєвій Анні Миколаївні на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно.
9. Позивач 16.11.2015 звернулася до відповідача із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за банківським вкладом.
10. Проте Уповноважена особа Фонду повідомленням від 18.11.2015 №3581/15 повідомила позивача, що транзакція ПАТ "Радикал Банк" щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошової суми з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку власними коштами" на суму 195000,00 грн, дата вчинення транзакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 16:42 - є нікчемним правочином.
11. Вважаючи протиправними зазначені дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що доводи Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) не знайшли підтвердження під час вирішення справи. Зазначив, що як вбачається із постанови НБУ та рішення виконавчої дирекції Фонду, процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації розпочато з 10.07.2015, тобто наступного дня після укладення позивачкою договору з банком. Доказів, які б свідчили, що позивачка мала умисел на укладення заздалегідь незаконного договору, який би суперечив вимогам чинного законодавства України, відповідач не надав, і таких доказів в ході розгляду справи не встановлено.
13. Грошові кошти позивачкою було внесено відповідно до умов договору 09.07.2015 через касу, про що свідчить відповідна квитанція, тобто до запровадження тимчасової адміністрації. Факт внесення грошових коштів позивачку підтверджується випискою по особовому рахунку за 09.07.2015.
14. Отже, позивачка є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому протиправно не була включена відповідачем до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі Відповідач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, зробленими без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
16. Відповідач наголошує на нікчемності правочину, що був вчинений між Позивачем та Банком 09.07.2015, вважає, що він був вчинений виключно з метою одержання неправомірної вигоди. Дійсним вкладником є ТОВ «Лексі Тайм», дроблення вкладу якого стало підставою для зарахування коштів на рахунок Позивача.
17. У своєму відзиві позивач зазначає, що Уповноважена особа Фонду без жодних правових підстав не включила позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, і як наслідок, позивач відсутній у загальному реєстрі вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що порушує його права.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Перевіряючи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору, Суд зазначає таке.
19. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за її банківським вкладом (депозитом) у ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду.
20. Законом №4452-VI встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
21. Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
22. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
23. Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
24. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).
25. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
26. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.
27. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
29. Згідно з п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
30. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
31. Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 (справа № 826/1476/15) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
32. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
33. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
34. При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
35. Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, кошти надійшли на рахунок в ПАТ "Радикал Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому він підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 у справі №810/543/16.
37. Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду.
38. Отже, обставини щодо наявності визначених п. 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.
39. З огляду на те, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, є протиправними, Уповноважена особа Фонду зобов'язана надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо Позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
40. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 341, 345, 352, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛБАНК" Савельєвої Анни Миколаївни залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі №826/26280/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя І.В. Желєзний
Суддя Я.О. Берназюк