14 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 163/2213/19 пров. № А/857/4910/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 квітня 2020 року (суддя- Чишій С.С., ухвалене в м. Любомль) у справі № 163/2213/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №2121/20500/19 від 17.07.2019 року,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби у якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2121/20500/19 від 17.07.2019 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 06 квітня 2020 року позов задоволено; постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 17.07.2019 року в справі про порушення митних правил № 2121/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу скасовано; провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 2121/20500/19 закрито.
Не погодившись з даним рішенням суду Волинська митниця Держмитслужби оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняти постанову про відмову в позові.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України. Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких, митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Апелянт, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Позивач, у клопотанні яке надійшло на електронну адресу суду 13.05.2020 р. просить розгляд справи проводити без участі сторони позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що митне оформлення легкового автомобіля "Форд Транзит Кастом", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 16.01.2018 року посадовою особою митного поста "Ковель" Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП "А-7" Дятлом С.О. відповідно до Договору-доручення про надання послуг по декларуванню товарів № 435 від 09.01.2018 року, який укладений між ПП "А-7" та ТОВ "Максмарт-Груп" в особі директора ОСОБА_1 , митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205040/2018/001022. Згідно з рахунком-накладною № 31-01-К від 15.01.2018 року автомобіль "Форд Транзит Кастом" був проданий компанією "ANP CAPITAL LTD" в користь ТОВ "Максмарт-Груп" за ціною 2720 євро згідно умов контракту № 08/02-С від 20.12.2017 року (умови доставки DAP Ковель). За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 98 203,06 гривні було нараховано та сплачено 33 275,13 гривень митних платежів
В подальшому Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 26.03.2019 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також "Форд Транзит Кастом", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та 02.05.2019 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.
Згідно з литовською експортною митною декларацією MRN №18LTKR1000EK00DCE9 від 15.01.2018 року, рахунком-фактурою ПДВ (документ під назвою "PVM Saskaita Faktura") № LUV18 0000012 від 15.01.2018 року, квитанцією про отримання коштів (документ під назвою "PINIGU ІНФОРМАЦІЯ_1 KVITAS") серії BUH1 № 1151673 від 15.01.2018 року автомобіль "Форд Транзит Кастом" був проданий компанією "UAB LUVESA" громадянину ОСОБА_2 за ціною 6000 євро.
Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно вартості в литовській експортній митній декларації різниця розміру митних платежів становить 35 914,26 гривень, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в подальшому 10.06.2019 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 2121/20500/19 за ознаками ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , який станом на 16.01.2018 року перебував на посаді керівника ТзОВ "Максмарт-Груп", через декларанта (митного брокера) ПП "А-7" Дятла С.О., під час митного оформлення автомобіля "Форд Транзит Кастом" вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 35 914,26 гривень, тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Як наслідок 17.07.2019 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 2121/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 107 742,78 гривні.
Також, згідно з відповіддю Волинської митниці ДФС ФОП-2384/20/03-70-19-01 від 07.11.2019 року, на адвокатський запит № 134-кас від 05.11.2019 року рішення про коригування митної вартості посадовими особами Волинської митниці ДФС за митною декларацією № UA205040/2018/001022 не приймалось.
Не погоджуючись з постановою у справі про порушення митних правил №2121/20500/19 від 17.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Скасовуючи оскаржувану постанову митного органу суд першої інстанції зробив висновок, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія "UAB LUVESA" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.
Апеляційний суд з приводу такого висновку суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.495 КУпАП України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Ч.1 ст.458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, диспозиція ст.485 МК України встановлює, що відповідальність настає, за зазначення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ст.10 КУпАП України суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією ст.485 МК України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за передбачене ст.485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація № 18LTKR1000EK00DCE9, рахунок-фактура ПДВ № LUV18 0000012 та квитанція про отримання коштів серії BUH1 № 1151673
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між відомостями цієї експортної декларації, рахунком-фактурою ПДВ, квитанцією про отримання коштів і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу. Однак сама по собі експортна декларації доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. При цьому експортна декларація № 18LTKR1000EK00DCE9 для митного оформлення надавалась експортером, тобто компанією "UAB LUVESA", декларантом виступала компанія "UAB KREDVA"; покупцем товару в декларації зазначений громадянин ОСОБА_3 .
Як вірно зазначено судом першої інстанції з інформації з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень), інформація за митна декларація №18LTKR1000EK00DCE9 відсутня.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 2121/20500/19 не опитано декларанта (митного брокера) ОСОБА_4 , який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.
Також митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем приймалось рішення при коригування митної вартості.
Крім того, при проходженні митних формальностей при ввезенні вищевказаного транспортного засобу на митну територію України були подані необхідні документи, які не викликали сумніву як щодо порядку їх заповнення, так і щодо їх змісту, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні, не здобуті такі і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія "UAB LUVESA" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.
Також норми ч.1 та 2 ст.526 МК України передбачають, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Згідно з ч.4 цієї статті справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт дотримання відповідачем вимог вищезазначеної статті, оскільки такі не містять доказів своєчасного повідомлення позивача або його представника про місце і час розгляду справи про порушення митних правил.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про належне повідомлення позивача про розгляд відносно нього справи про порушення митних правил, оскільки долучені докази стверджують факт направлення такої кореспонденції позивачу та не свідчать про його обізнаність про місце і час розгляду справи про порушення митних правил.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що є підстави для скасування оскаржуваної постанови про порушення митних правил.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 квітня 2020 року у справі №163/2213/19 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді Н. В. Бруновська
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 14.05.2020