13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1770/19 пров. № А/857/34/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 300/1770/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Тимощук О. Л.,
час ухвалення рішення - 05.11.2019 року, 15:52 год,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 15.11.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми «С» від 12 липня 2017 року № 0020601306 та № 0020581306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені у сумі 1 692 667, 62 грн та 1700 грн, відповідно, а також податкову вимогу форми «Ф» від 19 серпня 2017 року № 10306-17 911.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12 липня 2017 року № 0020601306 в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 1690598, 93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не надано до перевірки банківські документи з Банку «Фінанси та Кредит», які б підтверджували перерахунок валютної виручки на її банківські рахунки від нерезидентів за експортовані товари, у зв'язку з втратою таких документів. Крім того, позивач не зверталася у встановленому ПК України порядку із відповідним повідомленням до відповідача про надання їй часу для відновлення втрачених документів. Необхідні документи, які б підтверджували проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не були надані позивачем й під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0020601306 від 12 липня 2017 року. У зв'язку з тим, що перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по контрактах № 1/2014 від 12 серпня 2014 року та № 2 від 16 вересня 2014 року, а також порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» щодо строків декларування, тому податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 12 липня 2017 року № 0020601306 та № 0020581306 прийняті обгрунтовано. Також правомірною є податкова вимога форми «Ф» від 19 серпня 2017 року № 10306-17 на суму 1700 грн, оскільки така вимога була сформована у зв'язку з несплатою позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання й набула статусу податкового боргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що під час перевірки повідомила відповідача про втрату документів з банківської установи про зарахування на її рахунки виручки від зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з тим, що перевірку неможливо проводити без дослідження документів, просила її перенести в межах строків, визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України, до моменту відновлення документів і надання таких до перевірки. Однак перевірка перенесена не була, незважаючи на неможливість її проведення. Під час перевірки представнику відповідача було надано Книгу обліку доходів, в якій були відображені належним чином оформлені доходи від ЗЕД (в тому числі виручка від обов'язкового продажу банком валюти). Однак представник відповідача вимагав надати виписки з банку (АТ «Банк «Фінанси та кредит»), який на момент проведення перевірки перебував у стані ліквідації. Виписки з АТ «Банк «Фінанси та кредит» про зарахування виручки від ЗЕД були отримані лише 26 вересня 2017 року, після чого позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення повторної перевірки. Повторна перевірка була проведена в період з 10 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, однак з підстав припинення позивачем господарської діяльності, а не на підставі її заяви. Під час повторної перевірки встановлено, що розрахунки з нерезидентами KERIMBIR ORMAN URUNLERI та фірмою «OLEXHOLZ UG» були проведені без порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за винятком суми 107,56 Євро, яка надійшла з порушенням встановлених термінів. За наслідками проведеної перевірки позивач повністю провела розрахунки з бюджетом, в тому числі сплатила 2410 грн пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД щодо суми 107,56 Євро. У зв'язку з тим, що порушення термінів валютних розрахунків виявлено відповідачем виключно щодо неотриманої виручки у розмірі 107,56 Євро і тільки по одному контракту № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020601306 відповідач повинен був відкликати. Суд першої інстанції вказані обставини врахував, та прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судові засідання 18 березня 2020 року та 08 квітня 2020 року відкладено у зв'язку із клопотаннями учасників справи про запровадження карантину на 13 травня 2020 року.
12 травня 2020 року від учасників справи на адресу суду повторно надійшли заяви про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину.
За результатами розгляду цих клопотань колегія суддів ухвалила їх відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину від учасників справи не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16 березня 2020 року) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
Крім того, апеляційний суд вже відкладав розгляд справи для забезпечення участі сторін в судовому засіданні, однак учасниками справи не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо.
Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.
У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі “Varela Assalino contre le Portugal” (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Учасники справи у судове засідання 13 травня 2020 року не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому з врахуванням наведеного вище суд вважає можливим проведення розгляду справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11 серпня 2014 року по 06 жовтня 2017 року здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі направлення № 1020 від 03 червня 2017 року та наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 931 від 13 червня 2019 року відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньо-економічної діяльності за період з 11 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року, за результатами якої складено акт від 27 червня 2017 року № 613/09-19-1304/ НОМЕР_1 .
Згідно з висновками акта перевірки від 27 червня 2017 року № 613/09-19-1304/ НОМЕР_1 контролюючим органом встановлено прострочення ОСОБА_1 дебіторської заборгованості на суму 68044,05 Євро при проведенні розрахунків з нерезидентом компанією KAUFER «OLEXHOLZ UG» (16515 ORANIENBURG. RUDOLLF-GROSSE STR. 12 GERMANY) Bank: Sparkasse BLZ 16050000 Kt. Nr.1000900882 Geszhaftsfunhrerin: Roman Lysokon, по контракту № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, та при проведенні розрахунків з нерезидентом FIRMA: KERIMBIR ORMAN URUNLERI, в особі директора YILMAZ BIRIKTIR (DANCI MH. AUDINPINAR CD. №131, DUZCE, TURKIYE, V.D: НОМЕР_2 ) по контракту № 2 від 16 вересня 2014 року, в сумі 5391,36 Доларів США. Також, у висновку акта перевірки вказано про порушення ОСОБА_1 вимог щодо строків декларування.
На підставі акта перевірки від 27 червня 2017 року № 613/09-19-1304/ НОМЕР_1 відповідачем нараховано пеню, передбачену статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020581306 про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1700 грн та № 0020601306 про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1692667,62 грн.
У зв'язку із самостійною несплатою грошового зобов'язання ОСОБА_1 відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020581306 про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1700 грн відповідачем направлено позивачу податкову вимогу форми «Ф» № 10306-17 від 19 серпня 2017 року на суму 1700 грн.
На податкове повідомлення-рішення № 0020601306 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 подала скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 12442/Б/99-99-11-01-02-25 від 21 вересня 2017 року, яким оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
У зв'язку із припиненням здійснення підприємницької діяльності позивачем, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 06 жовтня 2017 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 11 серпня 2014 року по 06 жовтня 2017 року, за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2018 року № 1071/09-19-03-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту акта від 24 жовтня 2018 року № 1071/09-19-03-05/ НОМЕР_1 , перевіркою встановлено, серед інших, порушення, допущені позивачем при проведенні розрахунків нерезидента KAUFER "OLEXHOLZ UG" по контракту № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, в результаті чого нараховано пеню, передбачену статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на загальну суму 2068,69 грн, а також, невиконання позивачем вимог щодо строків декларування, що тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний звітний період та порушення порядку декларування, за що передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно із довідкою-розрахунком відповідача сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 березня 2019 року становить 1692297,62 грн (а. с. 45).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення термінів розрахунків з нерезидентами позивачем допущено виключно в частині суми 107,56 Євро, тому нарахування ОСОБА_1 пені у розмірі 1690598,93 грн є безпідставним, і податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020601306 в частині визначення пені на суму 1690598,93 грн підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020581306 та податкової вимоги форми «Ф» від 19 серпня 2017 року № 10306-17 911, то підстави для скасування таких відсутні, оскільки факт порушення строку розрахунку у сфері зовнішноекономічної діяльності в частині встановлено, правомірність прийняття відповідачем таких рішень підтверджена матеріалами справи та не спростована позивачем.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до приписів п.21.1.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
П.21.1.2 - 21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно з розрахунком нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (код платежу 21081000) за період з 11 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року, який долучено до матеріалів справи відповідачем, за прострочення поступлення валютної виручки за контрактами № 2 від 16 вересня 2014 року та № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, за курсом гривні станом на 91 день розрахунків відповідачем нараховано ОСОБА_1 пеню у загальному розмірі 1692667,62 грн (а. с. 58-59).
Також судом встановлено, що документальною позаплановою перевіркою ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом від 24 жовтня 2018 року № 1071/09-19-19-05/ НОМЕР_1 , підтверджено порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні розрахунків по контракту № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, в результаті чого нараховано пеню на загальну суму 2068,96 грн.
Так, відповідно до змісту акта перевірки від 24 жовтня 2018 року № 1071/09-19-19-05/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено, що розрахунки нерезидентом KERIMBIR ORMAN URUNLERI проведені у повному обсязі шляхом надходження валютної виручки на валютний поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131) в сумі 5391,36 Доларів США без порушення термінів розрахунків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Щодо розрахунків за контрактом № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, укладеним позивачем з KAUFER "OLEXHOLZ UG", то відповідачем встановлено, що розрахунки нерезидентом проведені у повному обсязі шляхом надходження валютної виручки на валютні поточні рахунки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131) та № НОМЕР_4 в сумі 68 044,13 Євро. Порушення термінів розрахунків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за вказаним контрактом згідно із митною декларацією №206070000/2014/010418 від 03 жовтня 2014 року виявлено лише на суму 107,56 Євро.
Вищевказане також підтверджується таблицею з даними про виконання експортних контрактів ОСОБА_1 за період з 11 серпня 2014 року по 06 жовтня 2017 року: по контракту № 2 від 16 вересня 2014 року заборгованість відсутня (відповідно до виписки з банку б/н від 10 жовтня 2014 року по рахунку № НОМЕР_3 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» оплату у розмірі 5392 Доларів США проведено нерезидентом 10 жовтня 2014 року); за контрактом № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, станом на 01 червня 2017 року оплату в розмірі 67936,57 Євро проведено нерезидентом у межах встановлених строків, а заборгованість становить 107,56 Євро (2068,69 грн) (відповідно до виписок з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ПАТ КБ «Приватбанк» по рахунках № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 б/н від 19 серпня 2014 року, 23 жовтня 2014 року, 17 жовтня 2014 року, 12 грудня 2014 року, 02 грудня 2014 року, 09 лютого 2015 року, 17 лютого 2015 року, 20 квітня 2015 року, 02 червня 2015 року, 02 вересня 2015 року, 14 вересня 2015 року та від 03 жовтня 2015 року).
Згідно з копією розрахунку пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями ФОП ОСОБА_1 за період з 11 серпня 2014 року по 06 жовтня 2017 року за контрактом № 1/2014 від 12 серпня 2014 року загальна сума заборгованості становить 2068,69 грн (а. с. 35).
Таким чином, відповідачем за результатами проведення позапланової перевірки позивача у 2018 році встановлено, що розрахунки нерезидентів за контрактом № 2 від 16 вересня 2014 року з KERIMBIR ORMAN URUNLERI у розмірі 5391,36 Доларів США та за контрактом № 1/2014 від 12 серпня 2014 року з KAUFER "OLEXHOLZ UG" у розмірі 67936,57 Євро проведено без порушення встановлених законом термінів. Порушення термінів розрахунків виявлено відповідачем лише щодо неотриманої виручки у розмірі 107,56 Євро за контрактом № 1/2014 від 12 серпня 2014 року, що за курсом гривні, станом на встановлений граничний строк проведення розрахунку - 01 січня 2015 року, становить 2068,69 грн.
Враховуючи наведене вище, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення- рішення № 0020601306 від 12 липня 2017 року розрахунки ОСОБА_1 із нерезидентами проведено у межах граничних строків, за винятком суми 107,56 Євро (2068,69 грн), що свідчить про безпідставне нарахування позивачу пені у загальному розмірі 1692667,62 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на підставі висновків попередньої перевірки відповідача, проведеної у 2017 році.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020601306 в частині визначення ОСОБА_1 пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 1690598, 93 грн (1692667, 62 - 2068, 69 грн), оскільки таке порушення спростовано матеріалами справи. У частині визначення пені на суму 2068,69 грн вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, й не оспорюється позивачем.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020581306 та податкової вимоги форми "Ф" від 19 серпня 2017 року № 10306-17 911 на суму 1 700 грн, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України; порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Згідно з ч. 2 ст. 16 вказаного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються, серед інших, такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року № 49 передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема актом перевірки від 27 червня 2017 року № 613/09-19-1304/ НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 допущено порушення ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за порушення валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 12 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року відповідачем розраховано розмір штрафу, виходячи з 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170 грн) за кожне неподання відповідачем декларації. Загальна сума штрафу визначена у розмірі 1700 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2017 року № 0020581306 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1700 грн застосовано до неї за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, а не відповідно до ст. 9, ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», якими передбачено зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна і відповідальність за порушення у сфері валютного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що описка у формулюванні підстави відповідальності позивача, зазначеної в податковому повідомленні-рішенні від 12 липня 2017 року № 0020581306, не може бути підставою для скасування такого рішення. Також правомірною є й податкова вимога форми «Ф» від 19 серпня 2017 року № 10306-17 911 на суму 1700 грн, оскільки така вимога була сформована у зв'язку з несплатою позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання й набула статусу податкового боргу.
Крім того, колегія суддів враховує те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову учасниками справи не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 300/1770/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.