13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/1101/17 пров. № А/857/2504/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року, прийняте суддею Ксензюк А.Я. у місті Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Волинській області, далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік від 29 червня 2016 року №131756-13 в сумі 25000 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 18.06.2015 №28553-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.; від 29 червня 2016 року №131756-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 803/1101/17 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №131756-13. Адміністративну справу № 803/1101/17 в цій частині направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишено без змін.
Верховний Суд зазначив, що повнота з'ясування обставин у цій справі вимагає від суду витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 131756-13, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливають на визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у звітному періоді 2016 року.
Судами попередніх інстанцій вищезазначених вимог не виконано та не встановлено чи отримував податковий орган інформацію від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відносяться до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, та чи згідно з такими відомостями, належний позивачу автомобіль підпадає під ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Судовими інстанціями не з'ясовано, чи звертався позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за ним, до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність зазначеної позовної вимоги з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Відповідно до ч.5 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, позов задоволений. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29 червня 2016 року №131756-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням постанови Верховного Суду від 24 вересня 2019 року в справі № 803/1101/17, новий судовий розгляд відбувся в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку за 2016 рік від 29 червня 2016 року №131756-13 в сумі 25000 грн.
Підставою для прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Вказаної інформації матеріали справи не містять. Податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було перевірено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача відповідно до методики визнання середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів».
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що станом на 01 лютого 2016 року норми «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» ще не були чинними.
Як слідує з довідки розрахунку згідно з Методикою вартості транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3,5 л., який належить позивачу на праві власності, середньоринкова вартість становить 584463,33 грн. що є менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (мінімальна вартість автомобіля, який підлягає оподаткуванню), встановленої на 1 січня податкового (звітного року).
Отже, відповідачем не вживалися будь-які заходи для проведення звірки даних щодо вказаного об'єкта оподаткування.
Маються покликання на позиції Європейського суду з прав людини.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та не об'єктивно.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про перелік автомобілів, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Судом першої інстанції не враховано, що він самостійно не повинен здійснювати розрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Зі змісту правових норм видно, що об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років; 2) середньоринкова вартість яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1033500 грн.).
Маються покликання на позиції Верховного Суду.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3,5 л., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10).
29 червня 2016 року Луцькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення №131756-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000 грн. (а.с. 9).
Зі змісту оскарженого податкового повідомлення-рішення встановлено, що його прийнято на підставі пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України. Підстава нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку - це перебування у власності позивача автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3,5 л.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (далі - Закон № 909-VIII), положення якого набрали чинності з 01 січня 2016 року, до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, згідно яких об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 267.6.5 ст. 267 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Відповідно до пп. 267.6.6 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 28 січня 2015 року № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку», платниками транспортного податку у м. Луцьку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в м. Луцьку згідно із чинним законодавством легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а пунктом 4 цього ж Положення визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.
Керуючись нормами Закону №909-VII Луцькою міською радою прийнято рішення №3/10 від 02 лютого 2016 року «Про встановлення транспортного податку в м. Луцьку», яким внесено зміни та доповнення до Положення про транспортний податок в м. Луцьку.
Вказаним рішенням Луцька міська рада внесла зміни в Положення про транспортний податок, а саме: статтю 2.1 розділу 2 «Об'єкт оподаткування» викладено в такій редакції: «2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб - сайті».
Апеляційний суд зазначає, що Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.
Таким чином об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на 2016 рік) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Отже підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.
Однак, в матеріалах справи відсутня інформація про автомобіль позивача отримана відповідачем від Мінекономрозвитку.
Також, в матеріалах справи відсутній будь-який документ на підтвердження вартості автомобіля позивача в 2016 році, а отже неможливо встановити чи даний транспортний засіб вартував в 2016 році більше 1033500 грн. (750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року).
Слід зазначити, що відповідно до переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, TOYOTA HIGHLANDER є об'єктом оподаткування за умови, що рік випуску автомобіля складає до одного року, натомість автомобіль позивача 2011 року випуску.
Виходячи з наведеного, належний позивачу автомобіль не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Згідно з частинами 1, 2 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року у справі № 803/1101/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.4 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 14.05.2020 року.